Чому лікарі радять людям після 50 років щороку проходити ультразвукове дослідження
Навесні цього року в Запорізькій обласній клінічній лікарні вперше було проведено ендоваскулярне протезування черевного відділу аорти. Головним показанням до такої операції є аневризма черевної аорти.
Розповісти про особливості й переваги цього методу ми попросили доцента кафедри госпітальної хірургії Запорізького державного медичного університету, кандидата медичних наук Андрія Никоненка. Він є учасником зарубіжних конференцій, щорічно відвідує міжнародні тренінги тощо. Андрій Олександрович, наприклад, брав участь у проведенні міні-інвазивних операцій у клініці Віденського медичного університету (Австрія). Крім того, навчався в американського хірурга Dr. Samer Koussayer, який брав участь в ендоваскулярному протезуванні в м. Запоріжжі.
«Повітряна кулька» в животі
- Андрію Олександровичу, що це за хвороба – аневризма черевної аорти?
- Це захворювання було описано ще за 2000 років до н.е. в Єгипті. Аневризма - стан, коли слабка стінка судини (аорти) під тиском крові розширюється й випинається, як повітряна кулька. Аневризма черевної аорти є великим ризиком для здоров’я. Адже вона може розірватися й спричинити внутрішню кровотечу. А це вже загроза життю! Проте вчасно діагностовану патологію можна вилікувати. До речі, в нашій лікарні є 64-зрізовий томограф, який дає унікальну та повну інформацію про стан судин людини, й про аневризму в тому числі.
Лікування: консервативне й хірургічне
- На які перші ознаки хвороби потрібно звернути увагу?
- Аневризма черевної аорти до певного часу не має ніяких симптомів, тому нерідко виявляють її випадково під час УЗД органів черевної порожнини, причому від цієї патології частіше страждають люди віком після 50 років. Тому для профілактики ми рекомендуємо всім, кому виповнилося 50, робити УЗД. Якщо патологію виявлено на початковій стадії, призначаємо консервативне лікування, а якщо захворювання занедбане – показане хірургічне втручання. Звичайно, хворі бояться операцій, але якщо не лікувати хірургічним методом, буде розрив аорти й летальний результат у 90% випадків.
- Чи є якісь особливості підготовки пацієнта до ендоваскулярного протезування?
- Так, зокрема, треба враховувати те, що в більшості пацієнтів з аневризмою спостерігається досить складна супутня патологія - ішемічна хвороба серця, перенесений інсульт чи інфаркт, що ускладнює перебіг операції та післяопераційного періоду. Тож треба враховувати геть усі обставини. Деякі захворювання потрібно усунути до операції, тобто до резекції аневризми, щоб уникнути ускладнень як під час операції, так і в післяопераційний період. Наприклад, перед ендоваскулярним протезуванням пацієнту виконують стентування коронарної артерії, яке дає можливість оперувати його відкритим способом чи ендоваскулярно. Такий підхід істотно знижує ризик інфаркту під час чи після проведення хірургічного втручання.
Нові технології: ризик зведено до мінімуму
- Андрію Олександровичу, які переваги ендоваскулярного протезування?
- У разі відкритої операції застосовується глибокий наркоз, а під час ендоваскулярної досить спінальної анестезії, коли пацієнт може перебувати при повній свідомості, не відчуваючи болю. За такої анестезії за кордоном вже на другий день (чи навіть у день операції) виписують пацієнта додому. Людей треба лікувати найсучаснішими методами, до чого ми, попри все, прагнемо. Погодьтеся, адже це ж здорово, коли пацієнт після такої операції вже ввечері почувається цілком нормально.
Це величезний «стрибок» у вітчизняній медицині. У Європі, Америці й навіть в Африці ендоваскулярні процедури стали звичайним явищем: пацієнт почувається добре, лікарі - раді. Те, що добре для пацієнта, незалежно від вартості виконаної хірургічної процедури, заслуговує серйозної державної підтримки й широкого впровадження.
Ендоваскулярне протезування аневризми черевної аорти – операція значно менш травматична, ніж відкрита операція, воно не потребує тривалого реабілітаційного періоду. Порівняймо детально: до відкритого хірургічного втручання пацієнт готується 5–7 днів, під час операції робиться поздовжній розріз – лапаротомія, перетискають аорту, стегнові артерії, розкривають аневризму та вставляють протез, тривалість операції 3–6 годин. Операція відбувається під загальним наркозом. Після цього хворий до 7 днів перебуває в реанімаційному відділенні, до 10 днів - у загальній палаті та 3 місяці - реабілітація.
У разі ендоваскулярного протезування роблять пункцію (прокол стінки судини) розміром 3 см обох стегнових артерій, вводять еластичний протез в аневризму, розкручують його, розправляють (таким чином проблемне місце зміцнюється). Тривалість операції 30–40 хвилин, при цьому використовують спінальну анестезію. Контроль за такою операцією здійснюють за допомогою рентгена та ангіографії (метод контрастного рентгенологічного дослідження кровоносних судин). Якщо людину прооперували зранку, то ввечері вона вже може піти додому.
Хочу звернути увагу: під час відкритого оперування завжди є ризик інфікування, тоді як у разі ендоваскулярного протезування ризик практично відсутній. Введений протез виготовлено зі спеціальної тканини, яка надійно приживається, отож кров нормально надходить до нижніх кінцівок. Немає передумов і для розширення аорти - просвіт аневризми надійно закритий протезом і усунуто ризик розриву аневризми. Спеціального догляду протез не потребує. Проте з профілактичною метою пацієнтові потрібно постійно контролювати артеріальний тиск, щороку проходити УЗД, кинути шкідливі звички, вести здоровий спосіб життя, своєчасно лікувати хронічні захворювання легень (бронхіти, запалення легень) тощо.
Розмову вела Олена ПЕТРЕНКО.
м. Запоріжжя.
