РУБРИКИ
НАШІ ЧИТАЧІ

БЕРІТЬ ХВОРОБУ‭ «‬ЗА РОГИ‭»‬!

Беріть хворобу‭ «‬за роги‭»‬!
«Діти мої милі,‭ ‬вірте‭! ‬Вірте,‭ ‬що є Вища Сила.‭  ‬Поки за вас моляться ваші батьки,‭ ‬не скачіть гопки проти Бога,‭ ‬не бажайте нікому зла й нікого не кляніть‭!»‬  Так розпочала свій заповіт для дітей на онуків‭ ‬69-річна Марія Провільська.
 
Вона поспішала розповісти про своїх далеких і не дуже пращурів,‭ ‬про коріння свого роду,‭ ‬бо знала вбивчий свій діагноз:‭ ‬«саркома лімфатичних вузлів‭»‬.‭ ‬Фармацевт за фахом,‭ ‬Марія розуміла,‭ ‬що часу в неї небагато.‭ ‬А тому й засіла за спогади.

‭‬Завершити важливі справи

‭…‬Рядок тулився до рядка.‭ ‬Марія розповіла про батька,‭ ‬який ще підлітком‭ ‬майстрував годинники й міг зробити будь-яку річ.‭ ‬ Про те,‭ ‬як їх репресували,‭ ‬як маму,‭ ‬коли вона була на останніх термінах вагітності,‭ ‬виганяли з рідної хати,‭ ‬ й вона,‭ ‬заточуючись від переймів,‭ ‬народжувала‭ ‬сина‭ ‬на ходу‭…
 
  Марія писала про холодні товарні вагони,‭ ‬сині сибірські сніги,‭ ‬про війну,‭ ‬повернення додому,‭ ‬розорену хату.‭ ‬ Про те,‭ ‬як разом‭ ‬із батьком‭ ‬допомагала партизанам,‭ ‬як‭ ‬тата‭ ‬забрали на фронт,‭ ‬як прийшла похоронка‭… 
 
Марія писала про свого діда,‭ ‬а потім про прадіда‭ – ‬козарлюгу Карпа,‭ ‬який прожив‭ ‬105‭ ‬років й‭ ‬поставив‭ ‬уздовж річки,‭ ‬Південного Бугу,‭ ‬десяток млинів‭… ‬Марія писала про церкву,‭ ‬яку збудували її предки на гроші,‭ ‬що знайшли,‭ ‬коли орали поле,‭ ‬про чуті легенди й перекази‭…
 
Час збігав.‭ ‬Лікарі дивувалися.‭ ‬Пацієнтка,‭ ‬здається,‭ ‬зовсім забула,‭ ‬що в неї саркома.‭ ‬Хіба не диво‭?
 
Може,‭ ‬й ні.‭ ‬Адже відомо:‭ ‬смерть відступає,‭ ‬коли‭ ‬людина не завершила якусь важливу для себе місію,‭ ‬наприклад,‭ ‬не виростила сад чи не дописала книгу.‭ ‬Люди,‭ ‬чимось захоплені,‭ ‬живуть довше.‭ ‬Марія вважала,‭ ‬що не має права піти,‭ ‬не розказавши нащадкам усього,‭ ‬що знає.‭ ‬Думала,‭ ‬напише свого‭ «‬заповіта‭» ‬за день-два.‭ ‬А згадувалося стільки деталей,‭ ‬стільки прізвищ і облич‭… ‬Що‭ ‬смерть утомилася чекати.

У союзниках‭ ‬із‭ «‬лагідним бандитом‭»

Ні,‭ ‬саркома не‭ ‬зникла одразу.‭ ‬Вона відповзала,‭ ‬ніби гадюка.‭  ‬Марія проганяла хворобу не тільки творчістю.‭ ‬А ще й травами.‭ ‬Сама пішла на берег Бугу,‭ ‬де був родинний хутір її предків.‭ ‬Сама назбирала болиголова.‭ «‬Лагідний бандит‭»‬,‭ ‬кажуть на нього.‭ ‬Бандит‭ – ‬бо отрута,‭ ‬а лагідний тому,‭ ‬що‭ ‬допомагає боротися зі злоякісними клітинами.‭ ‬Марія вірила в болиголов:‭ ‬сама зробила настоянку й приймала її.
 
А ще вона згадала про‭… ‬піраміди.‭ ‬Як читала про те,‭ ‬що вони концентрують енергію.‭ ‬І самотужки,‭ ‬з палиць та дощок,‭ ‬зладнала піраміду в себе на городі.‭ ‬Коли ставало зле,‭ ‬Марія‭ ‬йшла туди,‭ ‬сідала,‭ ‬набиралася енергії‭…‬ 
 
Відтоді минуло,‭ ‬ви не повірите‭…‬ 23‭ ‬роки.‭ ‬Заповіт,‭ ‬який‭ ‬писала Марія Іванівна,‭ ‬переріс у краєзнавчий рукопис.‭ ‬Ним зацікавилися газети,‭ ‬його видали окремою книжкою.‭ ‬В Ладижині,‭ ‬де живе Марія Іванівна Провільська,‭ ‬за книгою цією вчаться учні на уроках історії‭… 
 
Потім жінці запропонували видати ще й книжечку власних медичних порад‭… ‬Тож вона знову засіла за‭ ‬працю:‭ ‬згадувала випадки,‭ ‬родинні рецепти‭… ‬А смерть,‭ ‬втомившись чекати,‭ ‬пішла.
 
Сьогодні Марії Провільській‭ – ‬92‭ ‬роки.‭ ‬Вона‭ ‬-‭ ‬відомий в області,‭ ‬авторитетний краєзнавець та автор праць‭ ‬із народної медицини‭; ‬до неї приїздять зі всього Поділля й‭ ‬просять поради.‭ ‬Марія Іванівна досі‭ ‬багато працює,‭ ‬пише не тільки книги,‭ ‬а й картини‭ (‬колись у дитинстві ходила до школи малювання,‭ ‬а згадала про це лиш недавно й знову взяла пензля до рук‭)‬.‭  ‬Виходить,‭ ‬все це‭ – ‬завдяки саркомі‭?  ‬Воістину,‭ ‬хвороба для людини‭ ‬-‭ ‬не кара,‭ ‬а шанс і урок.

‭«‬Онкологічні хвороби‭ – ‬хвороби нашого смутку‭»‬ 

 Поради Марії Провільської‭ 

 Розповім,‭ ‬як позбулася я катаракти.‭ «‬Сито‭» ‬було в очах і враження,‭ ‬начебто там‭ ‬повно пилюки.‭ ‬А тримала я тоді козу.‭ ‬І почала капати в очі козяче молоко.‭ ‬Сідала на стілець,‭ ‬задирала голову й капала в кожне око прямо з чайної ложечки.
 
‭ ‬Коли обливалася молоком,‭ ‬ втиралася рушником,‭ ‬знову капала.‭ ‬Не турбуйтеся,‭ ‬багато не заллєте‭! ‬Робила я так щоразу,‭ ‬як подою козу.‭ ‬Молоко тепле,‭ ‬натуральна ізотонічна речовина,‭ ‬тож‭ ‬не пече.‭ ‬Робила я так кілька тижнів.‭ ‬І зір помітно поліпшився,‭ ‬відновився,‭ ‬а то вже я людей не впізнавала.
 
Застерігаю тільки:‭ ‬як будете так лікуватися,‭ ‬закапуйте очі саме з ложечки,‭ ‬бо піпетку від козячого молока дуже важко відмити.‭ ‬А погано‭ ‬вимита піпетка‭ ‬-‭ ‬це середовище інфекції‭…
 
 І ще про очі.‭ ‬Було це в‭ ‬50-х роках.‭ ‬Якось зайшов до аптеки високий чоловік років‭ ‬70.‭ ‬ Дещо придбав і запропонував свої столярські послуги.‭ ‬Я радо погодилася,‭ ‬бо потрібні були нові полиці.‭ ‬Доки чоловік працював,‭ ‬розповідав про себе.‭ 
 
У‭ ‬30-х роках його,‭ ‬молодого вчителя,‭ ‬послали у відрядження.‭ ‬Коли ж він повернувся,‭ ‬застав порожню хату.‭ ‬Ні батьків,‭ ‬ні дружини з дитиною.‭ ‬Якби не відрядження,‭ ‬арештували б і його.‭ ‬Чоловік перебрався в Молдавію,‭ ‬але так тужив за рідними,‭ ‬що сльози буквально‭ ‬очі виїдали.‭ ‬Вони набрякли,‭ ‬боліли‭…
 
 Про лікування годі було й думати,‭ ‬пророкували‭ ‬чоловікові‭ ‬повну сліпоту.‭ ‬І от,‭ ‬коли він працював кочегаром у котельні,‭ ‬випадковий дідусь дав йому пораду.‭ ‬Сказав збирати волошки й нагідки,‭ ‬робити з них почергово відвари й прикладати до очей.‭ ‬А ще,‭ ‬доки сонце не зійде,‭ ‬ходити в поле й дивитися на озимину,‭ ‬а ввечері‭ – ‬на багаття.‭ ‬Чоловік так і робив,‭ ‬звик,‭ ‬день починав з одних‭ ‬процедур,‭ ‬а закінчував іншими‭…
 
І хвороба минулася,‭ ‬зір повернувся.‭ ‬А згодом він відшукав на Півночі дружину з дитиною.‭ ‬Тільки батьків знайти так і не вдалося.
 
‭…‬Було мені чотири роки,‭ ‬як нас репресували.‭ ‬Згодом в Архангельск,‭ ‬де ми опинилися,‭ ‬приїхали такі ж вигнанці,‭ ‬батькова сестра Антоніна з чоловіком і маленьким сином.‭ ‬Дорогою тітка застудилася,‭ ‬в неї‭ ‬розболілися нирки.‭ ‬А тіло‭ ‬так набрякло,‭ ‬що бідна Антоніна стала схожою на подушку.‭ ‬Рухатися вже не могла.‭ ‬Тоді моїй мамі місцевий знахар підказав‭ ‬таке.‭ 
 
Щоб взяла склянку солі,‭ ‬дістала півсклянки меду,‭ ‬гарно розтерла разом у макітрі та намастила Антоніні‭ ‬тіло.‭  ‬Мати повела‭ ‬братову в лазню,‭ ‬добряче там її напарила.‭ ‬Поверх втертої мазі Антоніну закутали в простирадло,‭ ‬яке міняли,‭ ‬бо воно‭ ‬ставало мокрим.‭ ‬Із тітки лилася вода,‭ ‬ніби з мочалки.‭  ‬Але дуже швидко вона стала‭  ‬поправлятися й повністю одужала після трьох таких процедур.‭ ‬Прожила тітка Антоніна‭ ‬83‭ ‬роки.
 
‭ ‬Злоякісні пухлини‭ – ‬хвороби нашого смутку,‭ ‬печалі,‭ ‬перевтоми та всього того,‭ ‬що руйнує нервову систему.‭ ‬Однак людина‭ ‬ – не тільки створіння з ранимою душею,‭ ‬а передовсім‭ ‬-‭ ‬Боже дитя.‭ ‬Якщо вона охоче дотримується Божих заповідей,‭ ‬то й хворіє менше.‭ ‬Тож головна умова одужання‭ – ‬щира віра в Бога,‭ ‬істинне покаяння й велике бажання повернути собі здоров'я.
 
Що іще я хочу порадити хворим на рак‭? ‬Якісно харчуйтеся.‭ ‬Вживайте часник,‭ ‬свіже,‭ ‬несолене сало,‭ ‬цукор замініть медом,‭ ‬але в розумній кількості.‭ ‬Я категорично проти суворих дієт:‭ ‬хвора людина ніколи,‭ ‬пробачте,‭ ‬не обжереться.‭ 
 
А далі‭ – ‬про болиголов.‭ ‬Я фармацевт,‭ ‬на травах‭ ‬розумілася,‭ ‬знала,‭ ‬що ця рослина отруйна.‭ ‬Але саме до неї звернулася,‭ ‬коли захворіла на саркому.
 
Спочатку,‭ ‬правда,‭ ‬його на собі перевірила моя коза.‭ ‬Якось я помітила,‭ ‬що вона,‭ ‬коли пасеться,‭ ‬залюбки їсть болиголов.‭ ‬Ввечері я її подоїла й випила молока‭ – ‬нічого лихого зі мною не сталося.‭ ‬На другий день,‭ ‬задля цікавості,‭ ‬я навмисне давала своїй годувальниці тільки болиголов.‭ ‬І так само випила молока.‭ ‬Знову все нормально‭ – ‬і мені,‭ ‬й козі‭… ‬Після цього я й вирішила зробити з болиголова настоянку.
 
Спочатку‭ ‬звикала до маленьких доз,‭ ‬потім почала приймати по‭ ‬20‭ ‬крапель тричі на день.‭ ‬Я знаю,‭ ‬що багато хто скаже:‭ ‬це занадто.‭ ‬Та в мене не було вибору,‭ ‬треба було брати хворобу‭ «‬за роги‭»‬.
 
Болиголов не накопичується в організмі,‭ ‬як,‭ ‬наприклад,‭ ‬золотий вус.‭ ‬Тож коли від нього починає нудити,‭ ‬паморочиться голова,‭ ‬варто тільки‭  ‬зменшити дозу,‭ ‬а потім знов повернутися до схеми‭ (‬поступово збільшуючи дозу та дослухаючись до свого організму‭)‬.
 
Для профілактики‭ ‬я раджу пити настоянку болиголова двічі на день,‭ ‬до їди‭ ‬за таким режимом:‭ ‬від‭ ‬1‭ ‬краплі до‭ ‬20,‭ ‬а потім‭ «‬назад‭»‬.
 
Але якщо,‭ ‬Боже‭ ‬збав,‭ ‬вам поставили невтішний діагноз,‭ ‬то болиголов слід пити тричі на день від‭ ‬1‭ ‬до‭ ‬20‭ ‬крапель‭ – ‬тобто‭ ‬60.‭ ‬Пийте,‭ ‬доки не стане краще.‭ ‬Якщо лікарі запевнять,‭ ‬що аналізи непогані,‭ ‬можете зробити перерву й повернутися до профілактичної схеми.‭ ‬Пам'ятайте тільки,‭ ‬що кидати болиголов не варто,‭ ‬бо рак надзвичайно підступний і лише чекає,‭ ‬щоб повернутися.
 
Якщо у вас‭ ‬нездорові легені,‭ ‬разом‭ ‬із болиголовом добре приймати настоянку чистотілу,‭ ‬хто має проблеми з‭ ‬травним трактом‭ –‬ хай п'є‭ ‬ще й‭ ‬настоянку софори японської.‭ 
 
А ліки з болиголова я готую так.‭ ‬Наприкінці весни рву молоде листя,‭ ‬набиваю ним не дуже щільно трилітрову банку й заливаю горілкою прямо на місці збору.‭ ‬Коли болиголов цвіте‭ – ‬виймаю з банки листя та вкидаю натомість квіти,‭ ‬а потім так само роблю з насінням.‭ ‬Тижнів через три така‭ «‬потрійна‭» ‬настоянка готова до вживання.‭ ‬Скажете,‭ ‬надто міцна‭? ‬Але ж і хвороба не легша,‭ ‬й муки не слабші‭!‬..‭ 
 
Інна Медведєва.
Вінницька обл.
На фото‭ – ‬Марія Провільська.
 
Від редакції:‭ ‬перед застосуванням порад,‭ ‬поданих в матеріалі,‭ ‬обов‭’‬язково порадьтеся з лікарем.
ПЕРЕДПЛАТА НА ГАЗЕТУ:

Наш сайт - це скорочена версія популярної української медичної газети "Здоров'я і Довголіття", що виходить з 2004 року та розповідає про здоровий спосіб життя, про збереження та відновлення здоров'я методами народної медицини. З кожного номера газети, що виходить по вівторках, на сайті публікується тільки один матеріал. Повну версію Ви можете отримати, передплативши газету на сайті ПРЕСА або відділенні Укрпошти:  передплатні індекси 90247 - україномовне видання та 37627 - російськомовне видання. Ви також можете купувати електронну версію газети, що відповідає друкованій, на сайті Здоров'я і Довголіття.