Ми вже неодноразово оповідали на шпальтах видання про можливості класичної гомеопатії в лікуванні різних недуг. Для успіху такого лікування потрібний неабиякий хист лікаря, який підбирає гомеопатичні ліки не як зброю проти певної хвороби, а як ключ до замка кожного конкретного організму, щоб налаштувати його на здоровий лад. У цьому лікарю повинен допомогти пацієнт, який замість історії хвороби й класичних діагнозів має змалювати гомеопату свої симптоми, відчуття, емоції, звички, які і є основними орієнтирами, котрими керується лікар-гомеопат, вибираючи гомеопатичний лікарський засіб.
БУДЬТЕ УВАЖНІ ДО СВОЇХ ОСОБЛИВИХ СИМПТОМІВ
Лікування в рамках класичної гомеопатії призначають за сукупністю симптомів пацієнта – психологічних і соматичних (тілесних, фізичних). Серед цих симптомів найбільш цінними для підбору гомеопатичного препарату є найяскравіші, притаманні саме цій людині симптоми. Як у житті: ми впізнаємо знайому людину тому, що вона вирізняється особливою ходою, характерними жестами, звичками. Та не лише в нашій ході, манерах, а й у наших хворобах ми маємо щось відмінне від інших, незвичайне. Пошук таких яскравих особливостей – головне для гомеопата.
Сучасний лікар-гомеопат керується інформацією, яку він отримує під час бесіди з хворим, його родичами, даними клінічного, лабораторного й інструментального обстеження пацієнта. Проте вибір певного гомеопатичного препарату індивідуальний для кожного пацієнта й він не ґрунтується на основі традиційного діагнозу.
Часто ранніми, первинними, ознаками розвитку патологічного процесу є суб’єктивні симптоми, їх правильна оцінка дає можливість проводити ефективну гомеопатичну профілактику й лікування на початкових етапах розвитку захворювання. Так, відчуття печіння в певній ділянці тіла – поширене. Проте один хворий говорить, що пече «як перцем», інший – «як вогнем», ще хтось скаржиться, що ці відчуття посилюються в теплі й зменшуються на холоді чи навпаки. Для кожного з цих хворих гомеопат пропише різні ліки.
Тому бажано якомога точніше передати гомеопату характер своїх відчуттів, не соромлячись їх, і не роздумуючи «А може це неважливо, може не треба говорити про це лікареві?» Усі ваші відчуття важливі. Симптоми розглядають у гомеопатії як знаки, які подає хворий організм, потребуючи певної допомоги.
У хворих, які тривало страждають від хронічних захворювань, часто виникають невротичні зміни, а згодом і дивні, можливо, навіть химерні, скарги (підлога здається м’якою, близькі видаються зменшеними в розмірах, серце зв’язане мотузками, в животі ніби щось живе, в жилах зупиняється кров, мозок ніби рідкий, він ніби хлюпає, як вода, тощо). Це симптоми, для яких не знаходиться місця в традиційній медицині, а для підбору гомеопатичного лікування вони можуть мати вирішальне значення.
Важливо розказати гомеопату про будь-які свої відчуття, порівнюючи їх із чимось, тобто, частіше використовувати слова «як», «ніби».
Пригадую випадок із практики. Зателефонувала жінка-лікар. У голосі відчай, просить допомогти: «Захворіла донька, не знаю, що й робити!..» Через півгодини мама й донька на прийомі. Дівчина-студентка 19 років сумна, мовчазна, на обличчі відчай. На мої запитання кілька хвилин не відповідає, потім тихенько каже: «Мозок ніби вивалюється» й показує рукою на лобну ділянку. На маминому обличчі - жах. Кілька доз призначеного гомеопатичного препарату вивели дівчину зі стану депресії. Гомеопатія допомогла успішно здати сесію. Це було багато років назад. Ніколи більше подібні проблеми не турбували дівчину. Вона успішно закінчила інститут, вийшла заміж, виховує синочка, працює.
ОДНАКОВИХ ХВОРОБ І ХВОРИХ - НЕ ІСНУЄ
Об’єктивні симптоми також мають значення для вибору гомеопатичного лікарського засобу. Уже один вигляд хворого нерідко підказує медикаментозний діагноз. Так, недбало одягнена, повна, червонощока людина, схильна філософствувати, найімовірніше, потребує призначення гомеопатичного препарату Sulfur. А худа, смаглява, кароока брюнетка з тривожним виразом обличчя - лікування за допомогою гомеопатичного Iodum. Різні ліки призначать жінкам з ожирінням, залежно від того, де відкладається найбільше жиру. Так само гомеопат не буде лікувати «набряки» без уточнення того, де вони проявляються найбільше.
Для гомеопатичного лікування хворих, які страждають від одного й того ж захворювання, можуть знадобитися абсолютно різні ліки. Це зумовлено саме відмінностями сукупності об’єктивних і суб’єктивних симптомів у різних пацієнтів. Окрім того, гомеопат приділяє набагато більше значення загальним симптомам, аніж місцевим. Загальне розцінюється як синтез на рівні організму. Тож скарги пацієнта «я дуже пітнію», «я стрімко худну», «я люблю щось» тощо набагато важливіші від того, в якому місці в нього болить. До загальних симптомів зараховують сексуальність пацієнта, характер сну, звичне положення уві сні, сновидіння, особливості менструального циклу, ставлення до голоду й спраги.
НЕ ШКОДУЙТЕ ОБРАЗІВ
Пацієнт повинен якомога точніше охарактеризувати особливості своїх хворобливих відчуттів. Клінічного діагнозу або поширеного вислову «мені погано» абсолютно недостатньо для призначення гомеопатичного лікування. За наявності болю пацієнт повинен спробувати охарактеризувати його шляхом порівняння: наприклад, «коле, як голкою», «стукає, як удари», «стріляє, як блискавка». Усі симптоми, що описуються словами «як» і «неначе», часто досить яскраві, індивідуальні й тому мають велику цінність для встановлення медикаментозного діагнозу. Наприклад, серце «неначе підвішене на нитці»; «неначе б’ється в порожнечі».
Сучасні пацієнти нерідко уникають таких барвистих яскравих порівнянь і прагнуть відразу повідомити лікареві діагноз. Проте для вибору гомеопатичного лікарського засобу потрібна індивідуальна інтегральна картина симптомів пацієнта. І передусім важлива інформація про відчуття, які виникають у людини, їх характер. Так само гомеопату важливо знати, чи віддає перевагу пацієнт теплому, чи легкому одягу, як переносить протяги, сухий і вологий холод, чи має він звичку розкриватися в ліжку, висовувати ноги з-під ковдри.
Усе це - модальності, які істотно впливають на вибір ліків. Деякі люди навіть у теплу погоду носять головні убори, інші навіть у сувору зиму ходять з непокритою головою, хтось мерзне при легкому подиху вітерцю, інший прагне стати біля відкритого вікна. Існування таких індивідуальних відмінностей у людей зумовило поділ усіх гомеопатичних препаратів на «гарячі» й «холодні». Важливим показником є ставлення людини до сонця, зміна самопочуття до або під час зміни погоди, під час дощу, вітру, в сонячну або похмуру погоду, коли туман. Важливо, як впливає на стан пацієнта місце перебування (море, гори, рівнина, висотний будинок; біля річки, в приміщенні, на вулиці, в разі скупчення людей, в магазині, церкві, на вузькій вулиці, на мосту).
Модальністю служать і такі фізіологічні чинники, як положення тіла вночі (спить витягнувшись, зігнувшись на правому боці, лівому боці, на спині, на животі, руки за головою, високе або низьке узголів’я). Деякі пацієнти відчувають погіршення самопочуття після їди, в русі чи навпаки, в спокої. Має значення зміна симптомів до, упродовж чи після менструації.
Головний біль, наприклад, може посилюватися при нахилі голови, від руху очей, від розумового навантаження. Різний біль – різне лікування.
ВАЖЛИВО: ОБ'ЄКТИВНА САМООЦІНКА Й ДОПОМОГА РІДНИХ
Психічні симптоми також належать до загальних ознак. Вони є глибинною характеристикою індивідуальності особи й тому мають надзвичайне значення в підборі гомеопатичного лікарського засобу.
Будь-які характерологічні особливості пацієнта (доброта, злість, щедрість, скупість, поступливість, ревнощі, зарозумілість, невпевненість, імпульсивність) гомеопат неодмінно візьме до уваги. Особливо важливі природжені якості характеру й темпераменту хворого. На прийомі в гомеопата не треба намагатися виглядати кращим, ніж ви є. Різні маски заважають лікареві побачити характер людини. Тут на допомогу приходять родичі, близькі люди.
Моя практика сімейного лікаря налічує багато випадків, коли чоловік поводить себе на прийомі як поважний інтелігентний батько, а діти й жінка (коли оглядаєш їх) тихенько скаржаться, що вдома після роботи він, «як дикий лев». Для таких татусів у гомеопатії є широкий вибір препаратів, які допомагають лікувати і хронічний гепатит, і хронічний холецистит, і багато інших захворювань, і водночас відновлювати рівновагу в поведінці, поліпшувати стан нервової системи. Результат - у виграші вся сім’я. Згодом і самі батьки відчувають значне поліпшення стану нервової системи.
Пригадую випадок, коли мені подякував такий батько. Сім’я з двома дітьми потрапила в автомобільну аварію. На щастя, ніхто не постраждав. Батько, який був за кермом, при зустрічі сказав мені: «Якби не ваше лікування, нас би не було в живих: з такою розхитаною нервовою системою, як у мене була, я б не справився в такій ситуації. Тільки завдяки вашій праці я миттєво правильно скерував автомобіль».
Для вибору гомеопатичного препарату гомеопату важливо знати, якими є ваші стосунки в сім’ї (з чоловіком/жінкою, з дітьми), а також з колегами по роботі.
Наявність фобій (від страху грози до страху смерті), відчуття тривоги також впливають на вибір ліків.
Гомеопатична доктрина вчить: хвороба починає розвиватися на психологічному рівні, а потім переходить на рівень фізичного тіла.
У той же час в гомеопатії велика увага приділяється соматичним симптомам: стану й кольору шкіри, наявності та характеру висипань, формі тіла, тонусу м’язів тощо.
Поняття «супутній симптом» у гомеопатії і загальноприйнятій медицині також має різні значення. Супутні симптоми, які легко пояснити патогенетичним зв’язком з основною патологією, для вибору гомеопатичних ліків не мають особливої цінності (наприклад, головний біль за гаймориту).
У той же час повідомлення жінки про те, що її місячні супроводжуються діареєю або зубним болем без очевидної причини, привертає увагу гомеопата. Такі індивідуальні супутні симптоми - це феномени, які не можна пояснити з точки зору традиційної медицини, але вони є надзвичайно цінними для встановлення гомеопатичного медикаментозного діагнозу.
КРУПИНКИ ЗОЛОТА
Так назвав відомий німецький гомеопат Г. Кьолер ключові симптоми, які, як і все цінне, є нечисленними й прихованими, але мають вирішальне значення для формулювання гомеопатичного діагнозу. Ключовим може бути супутній, дуже рідкісний, дивний, несподіваний симптом, наприклад, відчуття ознобу між лопатками, головний біль, який поширюється зсередини назовні, до очей, відчуття, що будь-яке ліжко дуже тверде, виражений страх смерті при ГРВІ після переохолодження тощо.
Вибираючи гомеопатичний лікарський засіб, лікар враховує й так звані етіологічні чинники, тобто причину проблеми.
Наприклад, раптова звістка про нещастя, переляк, гостра або тривала стресова ситуація є етіологічними чинниками багатьох соматичних захворювань. Також це може бути фізична травма, переохолодження, перебування в сирому приміщенні, купання в холодній воді, лікування алопатичними препаратами й зовнішніми засобами, вакцинація, інфекційні (зокрема венеричні) захворювання тощо.
НЕ ПРИХОВУЙТЕ ВІД ЛІКАРЯ ІНФОРМАЦІЮ
Інформація про перенесені венеричні захворювання (сифіліс, гонорея), туберкульоз, коросту надзвичайно важлива не тільки для вибору гомеопатичного препарату для пацієнта, а й для призначення гомеопатичного лікування його дітям. Тому раджу не приховувати цю інформацію від гомеопата. Річ у тім, що ці захворювання дуже модифікують функціонування імунної системи, що зумовлює потребу призначення певних гомеопатичних засобів насамперед з метою відновлення її функціонування. Неефективність або ж низька ефективність гомеопатичного лікування може іноді бути пов’язана саме з тим, що гомеопат не отримав такої інформації.
Пам’ятаю випадок, коли протягом кількох місяців не вдавалося вилікувати алергію в хлопця 20 років, хоча досвід лікування алергії в мене вже був і здавалося, що лікування не повинно бути тривалим. Тільки після мого наполегливого цілеспрямованого опитування хлопець зізнався, що хворів на гонорею. Тактику гомеопатичного лікування було відкориговано, зважаючи на цю інформацію, й зовсім скоро настало одужання. Алергія не турбує вже майже 5 років.
Слід також врахувати, що захворювання може розвинутися невдовзі після фізичної чи психічної травми або й через багато років після неї. Як фізичну травму в гомеопатії також розглядають оперативне втручання, тривале м’язове напруження (приміром, інтенсивні фізична праця чи багаторічні заняття спортом).
Випадок із практики. Жінка 72 років. Одна із основних скарг –закрепи. З’ясувалося, що 20 років тому була травма хребта (ножове поранення). Закреп було розцінено як «наслідкове захворювання» після перенесеної травми. І саме цей чинник зумовив вибір гомеопатичного препарату. Жінка назавжди позбулася закрепів уже за три тижні.
Засновник гомеопатії доктор Самуель Ганеманн назвав пошук причин захворювання «царським шляхом лікування», адже часто саме він допомагає лікарю швидше прийти до правильного призначення ліків.
Лариса Гуцол, лікар-гомеопат, кандидат медичних наук.
