Кмин (лат. Carum carvi)
Дворічна рослина з сімейства зонтичних. Його батьківщина — Північна і Середня Європа. На наших землях він є однією з найдавніших прянощів. Зростає добре на городах, хоча іноді можна зустріти на луках і навіть на бідних ґрунтах у кам’янистих передгір’ях, де зазвичай мало що росте (головне — достатня кількість кальцію та вологи). Висівають з квітня до червня. Дозріває в серпні-вересні.
У теплих областях Середземномор’я вирощують кмин римський, він має великі сіро-зелені плоди. Саме цей кмин є однією зі складових відомої приправи «карі». Використовують до м’яса, під час випікання хліба, в кондитерській промисловості.
В усіх південних рецептах згадується зіра — це плоди подібної до кмину однорічної рослини, що походить з Індії. Плоди зіри мають гостріший смак і запах, але дрібніші. Однак кмин не можна ні з чим сплутати, й усі його підвиди корисні.
Як спеції використовують в основному насіння, яке утворюється на другий рік життя рослини. Кмином посипають бородинський хліб, юшки (цибулеву, картопляну), борщ. Входить він і до складу багатьох приправ. Найсмачніші сири у Франції виготовляють із додаванням кмину. Ним же фарширують свиняче сало й м’ясо, додають до традиційної різдвяної страви — качки й гусака з яблуками. Особливо популярний він у так званому солоному тісті. У Чехії його часто додають у тушковану капусту. Незамінний кмин у консервації: квашена капуста, помідори, огірки, сливи набувають дуже приємного смаку. Годиться до риби — печеної, солоної, тушкованої. Обов’язково додавали його і в найкращі лікери.
Добре відомі лікувальні властивості кмину. Він сприяє загальному очищенню організму, має здатність розганяти «злі вітри» — гази, що утворюються в кишечнику, поліпшує процес травлення та лікує очі.
Кминне масло. Знадобиться 100 г перемеленого на млинку для кави кмину, 1 кг домашнього вершкового масла, 50 г сухої чи свіжої календули (квіти).
Масло розтопити, додати до нього квіти календули й млоїти на найслабшому вогні 10 хвилин. Додати кмин, процідити, перемішати й дати охолонути. Намащувати на хліб, додавати в каші, як приправу до картопляних страв.
Вважається, що саме кмин нейтралізує соланіни картоплі, які виробляються після грудня. Ми звикли вживати стару картоплю, з проростками, аж до нового врожаю. Більшість цілителів вважає це нездоровим, оскільки шкідливі речовини, що накопичилися в цьому овочі, погано впливають на організм. Кмин допоможе нейтралізувати негативні інгредієнти їжі, якщо посипати ним їжу.
Курка з кмином. На одну курячу тушку потрібно 100 г сала, 50 г меленого кмину, 80 мл олії.
М’ясо курки надрізати й нашпигувати маленькими шматочками сала, натерти сіллю й густо посипати кмином. Покласти на ледь полите олією деко. З усіх боків обсмажити, періодично підливаючи на деко воду, потім на слабкому вогні довести до готовності. Подавати з вареною картоплею та свіжим овочевим салатом.
Огіркова трава (лат. Boraqo officinalis)
Огіркова трава, чи огірочник, — однорічна рослина. Її батьківщина — Південна Європа. Раніше огіркову траву вирощували як лікувальну рослину. Огірочник дуже гарний, досягає висоти 70 см, швидко росте, утворює безліч блакитних квітів і потужне пухнасте листя. Якщо потерти листя — пахне огірком, тому й отримав таку назву.
У кулінарії використовують молоді листочки, верхівки рослини, квіти. Ріжуть дуже дрібно, щоб пухнасті волоски не кололися; додають у салати чи тушковані овочі, до м’яса. Усю стару рослину сушать, підвішуючи за корінь, і перетирають на порошок, яким посипають огірковий салат, рибу, різні каші, омлети й овочеві юшки. Дуже смачний огірочник із сиром чи бринзою. Оскільки листя має інтенсивно-огірковий запах, можна готувати дуже смачну олію. Інколи готують салат із маслиновою олією, цибулею і червоним перцем.
Швейцарські лікарі стверджують, що огіркова трава добре лікує нервову систему, знімає депресію. Стародавні цілителі використовували її як тонік для чоловіків, шануючи як одну з найдієвіших рослин, що підвищують потенцію. Св. Гільдегарда радила, крім салату, давати коханим чоловікам особливий чай.
Огірочний чай: 1 ст. л. огірочника залити 1 склянкою окропу, 10 хвилин настояти, додати 1 ст. л. сиропу шипшини. Пити двічі на день після їди.
Лікувальний лікер (тонізувальний). Листя й квіти огірочника скласти в банку, залити коньяком, додати меду й кориці. Витримати 20 днів у темному місці, процідити. Пити для підвищення тонусу по 20 мл за потреби.
Чебрець
Це довголітня рослина із сімейства губоцвітих. Росте на всіх землях, переважно в лісах на піщаному ґрунті. Існують і місцеві варіанти цієї рослини, що відрізняються запахом і кольором.
Використовують акуратно зрізані ножицями верхівки рослини. Сушать їх, розклавши на ситах, на горищі. Потім складають у скляні банки з кришкою і за потреби перетирають на порошок.
Треба сказати, що в Чехії та Словаччині жодну страву не готують без додавання чебрецю. Його сиплють у тарілку з юшкою, додають у салати, печиво, часто — в соуси. Використовують і під час споживання жирних, важко перетравлюваних страв. У Франції чебрець змішують із борошном і яйцем, цим кляром користуються під час смаження риби та м’яса. Широко використовують у приготуванні домашніх сирів.
Чебрець — широко відома лікувальна рослина. Він має потужні антибактеріальні та протигрибкові властивості, посилює травлення; рекомендується за багатьох захворювань дихальних шляхів. Є відомості, що в ньому (як і в багатьох травах фіолетового кольору) міститься один із найцінніших мікроелементів Li, який посилює, регулює функції гіпофіза.
У чебреці також виявлено фітогормони, що дуже добре зцілюють щитоподібну залозу та багато жіночих хвороб. Чоловіків він гарно заспокоює, й тому ченці називали його божою травою та приймали для усунення сексуального бажання, аби не відволікатися від смиренного служіння на гріховні думи.
Для маленьких дітей чебрець є чудовим снодійним, м’яким заспокійливим і дієвим засобом, який лікує багато важких захворювань мозку.
Ось який рецепт пропонувала Св. Гільдегарда в разі ДЦП (дитячий церебральний параліч), постінсультних станів і багатьох інших проблем, пов’язаних із роботою нервової системи.
Олія для лікування нервової системи. 1 л маслинової олії нагріти до температури 40°С, висипати в неї 50 г розтертого на порошок чебрецю. Поставити на водяну баню, 2 години варити на слабкому вогні, 12 годин настоювати. Процідити через марлю й тримати на холоді щільно закупореною. Щовечора втирати в ділянку хребта, починаючи від куприка, закінчуючи спеціальними точками на шиї. При цьому промовляти заспокійливі та підбадьорливі слова. Дія цієї олії дуже потужна. Я з її допомогою вилікувала безліч «неслухняних» дітей і бачила прекрасну дію, що знімає м’язові спазми, у хворих на ДЦП.
Також усім роздратованим людям я рекомендую робити з цією олією самомасаж стоп, кистей рук, обличчя, ділянки шиї до поліпшення загального стану.
Салат із квасолі з чебрецем. Потрібно: 0,5 склянки великої білої квасолі, 1 ст. л. подрібненого чебрецю (сухого чи свіжого), 1 цибулина, 2 ст. л. олії, йогурт, сіль. Квасолю замочити на ніч і в тій же воді зварити до готовності, воду злити. Дрібно порізати цибулю й ледь підсмажити, змішати з квасолею. Додати чебрець, сіль, йогурт чи олію до смаку. Подавати як самостійну страву.
