РУБРИКИ

КОРЕНЕПЛОДИ ДЛЯ ЗДОРОВ'Я

Переглядів: 1441
Розкажіть про цю статтю:

Хоч як дивно, але з усіх овочів коренеплоди вважаються найбільш корисними. Усі їхні поживні речовини в міру росту рослини накопичуються саме в прихованих під землею частинах. Такі овочі довго зберігаються, при цьому майже не втрачаючи своїх властивостей. Лікувальні властивості коренеплодів використовують у народній медицині.

• Морква — для зору.

Королева овочів містить вітаміни РР, С, Е, К, групи В, 1,3% білків, 7% вуглеводів. Чимало в ній мінеральних речовин, потрібних для організму людини: калій, залізо, фосфор, магній, кобальт, мідь, йод, цинк, хром, нікель, фтор та ін. Головний «козир» моркви — бета-каротин (речовина, яка в організмі людини перетворюється на вітамін А): корисний для зору, підтримує в гарному стані шкіру та слизові оболонки. Моркву й особливо її сік використовують у лікувальному харчуванні за гіпо- та авітамінозу А, захворювань печінки, серцево-судинної системи, нирок, шлунка, за недокрів’я, поліартриту, порушень мінерального обміну. Морквяне пюре показане хворому на коліт. Також у моркві містяться фітонциди. Для лікування нежитю сік моркви можна закапувати в ніс щогодини. Добре зарекомендувала себе суміш морквяного соку з медом. Її застосовують для полоскання горла під час ангіни, заздалегідь розвівши перевареною водою. Кілька коренеплодів моркви натерти на тертці або подрібнити в блендері, відтиснути сік, змішати з медом або цукром за смаком. Приймати по 1 ст. л. 4—5 разів на день за неприємних відчуттів у горлі й охриплості голосу. Морквяний сік використовують для полоскання рота в разі запалень ясен, стоматиту. Для лікування кашлю, полегшення відходження мокротиння за бронхітів, ларингіту, трахеїтів, пневмонії народна медицина рекомендує застосовувати сік моркви з молоком (1:1) по 1 ст. л. 5—6 разів на день або з медом (1:1) по 1 ч. л. 5—6 разів на день. Ці суміші особливо часто застосовують у педіатрії. Чоловікам за статевого безсилля також корисно пити морквяний сік із медом: 1 ст. л. до їди 3—4 рази на день. Щоб знизити кислотність шлункового соку, слід нарізати 2 середніх морквини, залити 3 склянками води і кип’ятити доти, доки не залишиться 1,5 склянки рідини. Охолодити, цим відваром залити 1 ч. л. сирого лляного насіння. Пити тричі на день за 30 хвилин до їди. Для профілактики й лікування ожиріння рекомендується їсти моркву із салатною капустою та журавлиною. У народній медицині дрібно натерту моркву і її сік накладають на опіки, обморожені ділянки шкіри, рани й виразки. За діатезу кашку зі свіжого листя моркви накласти на уражені місця. У разі нейродермітів, виразок, опіків, гангренозних ран застосовують зовнішньо кашку й сік зі свіжого листя.

• Кольрабі — для фігури.

Під загадковою назвою «кольрабі» приховується рослина родини капустяних, у якої фактично відсутнє листя, а основну масу становить качан. Він і є їстівною частиною капусти. М’якоть кольрабі багата на глюкозу, фруктозу, сполуки сірки, солі калію, вітаміни В1, В2, РР й аскорбінову кислоту. Завдяки тартроновій кислоті (речовина, яка гальмує перероблення вуглеводів, що надходять із їжею, у власний жир організму), регулярне вживання кольрабі допомагає знизити надмірну масу тіла і вивести шлаки з організму. Крім того, кольрабі справляє сечогінну дію, очищає кишечник від шлаків, усуває запалення в разі захворювань травного тракту, нормалізує тиск і робить весь організм міцнішим та здоровішим. Засвоюється кольрабі не так, як білоголовкова капуста, а набагато легше, не спричиняючи здуття кишечнику та метеоризму. Дослідження в галузі гастроентерології показують, що вживання кольрабі значно знижує ймовірність розвитку раку прямої кишки, адже в її складі багато сполук сірки; а також раку легень, молочної залози, сечового міхура і чоловічих статевих органів. Функції печінки і жовчного міхура теж відновлюються за вживання кольрабі; поліпшується апетит; полегшуються такі захворювання, як хронічні гастрити, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, жовчнокам’яна хвороба.Скибочку кольрабі можна давати дітям перед їдою, особливо тим, хто часто відмовляється їсти основні страви.

• Пастернак — для легень.

Лікувальні властивості пастернаку визнані традиційною медициною. Він поліпшує травлення, зміцнює стінки капілярів, є болезаспокійливим засобом, сприяє відкашлюванню мокротиння за легеневих захворювань, корисний за бронхіту, пневмонії, туберкульозу легень та емфіземи. Пастернак справляє легкий цукрознижувальний ефект. Він рекомендується для збудження апетиту і як спазмолітичний засіб за порушень травлення, наявності піску й каменів у нирках та як сечогінний засіб: 2—3 ст. л. сухого подрібненого листя, або 2 ч. л. подрібнених коренів, або 0,5 ч. л. товчених плодів на 2 склянки води, кип’ятити 15 хв, вживати протягом першого тижня по 3—4 ст. л., другого тижня — по 5—6 ст. л. на день, третього тижня — по чверті склянки. Застосовують у народній медицині настій і відвар трави як сечогінний засіб за водянки, як болезаспокійливий — за ниркових, печінкових та шлункових кольок, за кашлю та лихоманки.

• Корінь петрушки — для шкіри.

Цю рослину можна назвати «маленькою аптечкою». У петрушці містяться калій, натрій, кальцій, магній, фосфор, залізо, провітамін А, вітаміни В1, В2, РР, Е. С, фітонциди, які послаблюють гнильні та бродильні процеси. Петрушкою можна лікувати майже всі органи й системи. Вона добре поєднується з будь-якими іншими лікувальними засобами. Корінь петрушки незамінний за сечокам’яної хвороби, циститу (особливо, якщо є біль) і для усунення пігментних плям.Сечогінний засіб (настій з петрушки): дрібно нарізати корінь і зелень, залити окропом (1 ст. л. суміші на 1 склянку) і настоювати годину, потім процідити. Пити по 0,5 склянки двічі на день. За набряків серцевого походження готують відвар: 1 ст. л. кореня кип’ятити близько 10 хв в 1 склянці води. Пити двічі на день по одній-дві склянки. Є один нюанс — цей відвар протипоказаний за нефриту нирок. За метеоризму, кольок у кишечнику, гастриту з підвищеною кислотністю допомагає настій кореня: 2 ст. л. подрібненої сировини залити 0,5 склянки окропу, близько 5 годин настояти в термосі, відтиснути, процідити і 4 рази на день вживати по 1—2 ст. л. за півгодини до їди. Для лікування простатиту корінь петрушки натерти на тертці, 1 ст. л. залити 100 мл окропу, укутати і залишити на 10 годин (можна на ніч). Потім процідити і відтиснути. Приймати по 1 ст. л. 4 рази на день до їди.

• Хрін — для імунітету.

У хроні міститься вітамін С — одна із найпотрібніших організму речовин, бо виконує найрізноманітніші функції, а найголовніше — забезпечує імунний захист, недарма кажуть, що він — найгрізніший ворог усіх хвороб. Каротину, який перетворюється в печінці на вітамін А, що є захисником від старіння, раку, шкідливих речовин, хвороб шкіри, послаблення гостроти зору, у хроні теж міститься багато. Багата рослина і на вітаміни групи В: вітамін В1 поліпшує діяльність центральної нервової системи; В2 — найліпше допомагає під час стресу, тобто сприяє володінню своїми почуттями; В6 — забезпечує нормальну діяльність мозку, важливий для підтримання фізичного та душевного здоров’я; В9 — кровотворний. Комплекс вітамінів групи В корисний для шкіри, очей, волосся. А ще хрін славиться мінеральними солями калію, кальцію, фосфору, магнію, натрію, міді, марганцю. Рослину використовують у традиційній медицині як засіб, який дуже збуджує апетит. Крім того, хрін має антибактеріальні властивості, тому що містить фітонциди потужної бактерицидної дії. Він виділяє леткі речовини — рослинні антибіотики, які знищують мікроби. У разі захворювань дихальних шляхів ефективно розріджує і виводить слиз суміш хрону й лимонного соку: натерти корінь на дрібній тертці, 150 г покласти в пляшку чи банку, додати сік двох лимонів, настоювати добу. Приймати щоденно по 0,5 ч. л. вранці та після обіду. Не рекомендовано суміш запивати водою або чаєм. У перші дні прийому ліки можуть спричинити сльозотечу, але в наступні дні «плакатиметься» менше. Як пом’якшувальний та відхаркувальний засіб народна медицина рекомендує приймати сік хрону з медом у співвідношенні 1:1 по 1 ст. л. удень і ввечері. Корінь хрону — давно відомий засіб для підтримання життєвого тонусу. Його рекомендують приймати після тривалої хвороби. Натерти корінь і залити горілкою чи спиртом у співвідношенні 1:5. Настоювати протягом тижня в темному місці. Приймати по 10—15 крапель на півсклянки води 2—3 рази на день за фізичного чи розумового виснаження, зниження апетиту. Цей засіб допомагає за схильності до кровотеч, малярії, подагри, ревматизму. Для посилення захисних функцій організму корисно їсти салат із тертого кореня хрону, буряків, яблук, журавлини й зелені. Пікантний смак цій страві надасть соус із маслинової олії з медом. У разі нежитю: змішати 10 частин меду з 0,5 частини свіжого соку хрону. За допомогою ватного тампона змащувати слизову оболонку носа 4—5 разів на день. Для внутрішнього застосування: 150 мл соку хрону змішати з соком двох лимонів, приймати по 0,5 ч. л. двічі на день через 30 хвилин після їди. Для приготування засобу від діабету (для зниження рівня цукру в крові) потрібно 10 частин кислого молока змішати з 1 частиною тертого кореня хрону і поставити на добу в щільно закритій посудині, а потім процідити. Приймати по 1 ст. л. тричі на день до їди. Має гарний ефект також свіжоприготовлена суміш з 1 ст. л. соку кореня хрону і 1 склянки кефіру, яку пити по склянці тричі на день.

• Чорна редька — для шлунка.

Цей коренеплід просто незамінний засіб для зміцнення здоров’я. Редька багата мінеральними речовинами, вуглеводами, вітамінами С, В1, В2, органічними кислотами, ефірними оліями. Завдяки своєму складу, має потужні протимікробні властивості. Сік редьки застосовують для лікування кишечнику, зміцнення волосся, лікування бронхітів. Крім того, редьку використовують з метою запобігання атеросклерозу, набрякам, запаленням, жовчно- та сечокам’яній хворобам. У народній медицині радили використовувати чорну редьку і як добрий засіб від кашлю, кашлюку, бо вона має відхаркувальні, антисептичні, болетамувальні властивості. Кашлю досить легко позбутися за допомогою способу, яким, мабуть, не одну тисячу років користувалися наші предки. Частину серцевини редьки вирізати, щоб утворилася своєрідна чашечка, а всередину налити меду (можна насипати цукру). Години через чотири він розчиниться. Цей сік приймати по 1 ч. л. 4 рази на день. Якщо кашель надто сухий, то приймати по півложки, але вже 8 разів на день. Свіжонатертою редькою натирають окремі ділянки тіла в разі поліартриту, подагри, міжреберної невралгії, радикуліту, міозиту тощо. Терта редька та її сік добре допомагають для загоєння гнійних ран і виразок. У цьому разі і за грибкових екзем допомагає і подрібнене до порошку та змішане з водою насіння чорної редьки. Позбутися грибкових захворювань на ногах допоможе сік або листя редьки. Останнє подрібнюють, кладуть на нетривалий час у посуд з водою, а потім роблять ванночки. Маски: дрібно натерти редьку, додати вершки або олію, щоб не було дуже рідким, і прикласти на кілька хвилин на обличчя або руки. Редькою можна вивести веснянки. Для цього шматочок коренеплоду вмочити у вершки і прикласти на півгодини до обличчя. Соком редьки, змішаним із медом та горілкою, розтирають хворі суглоби.

• Селера — для крові.

Цінних харчових і цілющих властивостей селері надає велика кількість різних речовин у сприятливих для організму людини поєднаннях. Рослина містить також вуглеводи, солі калію, магнію, кальцію, марганцю, заліза, цинку, фосфору, натрію. Заслуговує на увагу вітамінний склад — С, А, В1, В2, В6, К, Е, PP. Селера містить велику кількість фітонцидів, глюкозидів, білків. За поживними якостями їй належить перше місце серед овочевих культур. Завдяки такому хімічному складу, має неабиякі лікувальні властивості. Вона позитивно впливає на стан серцево-судинної системи, органів травлення, нирок, печінки, заспокійливо діє на нервову систему, сприяє поліпшенню кровотворення. Селера благотворно впливає на обмін речовин. За постійного вживання підвищується життєвий тонус, організм омолоджується, що особливо важливо для людей похилого віку. Сік селери корисний за легеневих захворювань, авітамінозів, нервових розладів, статевого безсилля, астми, втамовує спрагу та тонізує у спеку. Гіповітаміноз: пити свіжий сік селери (з листя та кореня) по 1 ч. л. 2—3 рази на день за 15—20 хв до їди. Неврози, серцева недостатність, набряки будь-якого походження: 2 ч. л. свіжої подрібненої зелені чи кореня залити 1 склянкою окропу, настояти впродовж 2 годин, перецідити, сировину здушити. Пити по 2 ст. л. двічі-тричі на день за 15—20 хв до їди. Гастрит, виразка шлунка (знижена кислотність шлункового соку), метеоризм, коліт із запором: 1 ст. л. подрібненого кореня залити 1 склянкою холодної перевареної води, настояти впродовж 3 годин у закритому посуді, перецідити, сировину відтиснути. Пити по чверті склянки тричі на день за півгодини до їди. Сечокам’яна хвороба: 2 ч. л. насіння залити склянкою окропу, витримати на водяній бані 0,5 години, настояти впродовж години, перецідити, сировину здушити, долити перевареною водою до початкового об’єму. Пити по 2 ст. л. 3—4 рази на день за 15—20 хв до їди. Імпотенція: пити свіжий сік кореня та листків селери по 1 ч. л. 3—4 рази на день до їди. Простатит: пити свіжий сік по 1 десертній ложці 4—5 разів на день за 15 хвилин до їди. Вітиліго: змащувати уражені місця на шкірі свіжим соком рослини. Ревматизм, подагра: 1 ст. л. подрібненого свіжого кореня залити 2 склянками окропу, настояти в теплі впродовж 4 годин, перецідити. Пити по 2 ст. л. 3–4 рази на день за 30 хв до їди. Безсоння: 35 г кореня залити 1 л холодної перевареної води, настояти впродовж 8 годин, перецідити. Пити по 1 ст. л. тричі на день. Пієлонефрит, цистит: пити сік селери по 1—2 ч. л. двічі на день за 30 хв до їди. Рани, виразки: потовчене свіже листя прикласти до ураженого місця і зафіксувати бинтом, тримати 2—3 години. Пов’язку міняти 3—4 рази на день.

Підготувала Оксана ОСТРЯНКО.