або Про дива в житті Анатолія Штогрина
Відомо багато випадків, коли після перенесеної клінічної смерті чи тяжкої хвороби людина отримувала прозріння, незвичайні здібності тощо. Майже так сталося з Анатолієм Штогриним із с. Добрин Хмельницької області. Інженер за освітою, Анатолій Іванович до 36 років жив собі й гадки не мав, що через деякий час усе кардинально зміниться й головним його заняттям буде допомагати людям у разі біди.
Я ІДУ ДО ЛЮДЕЙ
Прийшовши з дружиною від родичів після зустрічі Нового 1990 року, Анатолій Штогрин відчув себе зле: ноги підломилися, відібрало мову й він утратив свідомість. Діагноз точно не встановили, бо мама не дала медикам зі «швидкої» везти сина в лікарню, боялася, що з ним дорогою щось станеться. Так у стані коми Анатолій проспав тиждень, прийшовши до тями, згадав, що, коли ставало недобре, побачив родинну фотографію на стіні, але вже без нього: дружина, сини й донька – всі є, а його не було. Немов хтось давав йому знак. А через сім днів, ще дуже ослаблений після коми, чоловік потихеньку почав уставати, їсти, набиратися сил й одночасно звикати до того, що бачив якісь видіння, святих. На домашній раді вирішили, що Анатолій ще не зовсім одужав і йому потрібне санаторне лікування. Проте в санаторії лики святих, видіння не покидали чоловіка, він не міг знайти собі спокою, немов чекала на нього якась невідкладна справа. Останню крапку поставили слова Ісуса Христа, котрий явився йому в санаторній кімнаті. «Це було в суботу, вдень, о пів на третю, - розповідає Анатолій Іванович, - я побачив біля ліжка Ісуса Христа. Він уважно подивився на мене й мовив: «Сину, від цього часу, з цієї самої хвилини ти маєш «зціляти» людей». Після цього чоловік зібрав своїх речі й, не долікувавшись, приїхав додому. Переступивши поріг оселі, розповів своїм близьким те, що почув від Спасителя, й сказав: «Я іду до людей». Кілька днів в Анатолія з очей лилися сльози, три доби розмовляв він із дружиною Людмилою про незвичайні речі, які сталися. А після третьої ночі чоловік прокинувся вранці з відчуттям того, що знає, що треба робити, як зцілювати людей. «Я знав те, як я мав поводитися з хворими, як молитися над водичкою, як пити її хворому, - розповідає Анатолій Іванович, - І що цікаво: я знав напам’ять молитву «Отче наш», яку ніколи спеціально не вчив». А потім майже щодня Анатолію Івановичу відкривалися нові знання і вміння.
ІЗ ХРЕСТИКОМ І МОЛИТВОЮ ВОДИЧКА ДАЄ ЗЦІЛЕННЯ
Анатолій Штогрин допомагає людям за допомогою молитов і води. Кожен, хто приїздить до нього, має із собою банку води, з криниці, джерельної або з крана. Беручи її в руки, чоловік бачить, з якими проблемами до нього звернулися, може розповісти й про майбутнє. Щодня до нього приїжджають десятки людей. Анатолій Іванович намагається нікому не відмовляти. «Коли людину Бог приводить до мене, - говорить Анатолій Штогрин, - насамперед визначаю, чи в неї негативне енергетичне втручання, чи це якась родова проблема. Якщо в сім’ї неспокій, треба насамперед подивитися, яка причина, можливо, позначився чийсь сторонній негативний вплив. Якщо дитинка плаче, не спить тощо - може, на неї наслано «плаксивчик», тобто треба шукати причину проблеми, звідки, так би мовити, починає в’язатися вузлик. Людина підсідає до мене, відкриває сама баночку – я опускаю хрестик у водичку: бачу внутрішні органи, хвороби, негативне енергетичне втручання тощо. Тоді беру руки хворого у свої й читаю молитву».
«З ВІРОЮ В БОГА МИ РЯТУЄМОСЯ, ЛЮДИНА З ВІРОЮ І ПОКАЯННЯМ ОЗДОРОВЛЮЄТЬСЯ»
Удома в Анатолія Івановича - 138 ікон, є серед них чудодійна ікона Богородиці «Призри на смирення», привезена років п’ять тому з Почаєва однією хворою, якій Анатолій Іванович допоміг позбутися недуги. Невеличка, близько 12 см заввишки, іконка була тьмяною й темною. Одного дня образ на іконі почав яснішати, випромінюючи якесь світло, а потім аж засіяла вся іконка Богородиці. Ця іконка має потужну зцілювальну дію, вона приходить на допомогу скорботним і стражденним.
ІДІТЬ ДО ЦЕРКВИ, ВІДКРИВАЙТЕ ОЧІ, ДУШУ – Й БУДЕ СПАСІННЯ
В Анатолія Штогрина немає розцінок за його роботу, бо вважає , що Богом даний дар – неоцінний, його не продають. Гроші, які все ж залишають вдячні люди, передає на благоустрій села. Власне, завдяки його зусиллям і з його ініціативи в селі збудовано церкву, автобусну зупинку, лагодять дороги. У планах Анатолія Івановича на найближчий час - з Божою поміччю провести водогін у селі, закінчити ремонтувати дороги. …У 2007 році в родині Штогринів сталася біда – трагічно загинув син Юрій. «Там таке місце лихе було на шляху, - розповідає пан Анатолій. – І раніше багато людей гинуло, різні аварії траплялися тощо. Припинити це змогла лише хресна хода тією дорогою, коли місцеві мешканці вийшли з хоругвами, іконами та молитвою і священик отець Леонід освятив лихе місце. Відтоді трагічні випадки там не повторювалися». Погані місця на дорогах треба освячувати, знімати з них негатив молитвою й ходою з хоругвами, переконаний пан Анатолій. Чому раніше таких місць було небагато, розмірковує цілитель, бо люди до православних святинь пішки ходили, з молитвою на вустах, псалми співали дорогою, то й шлях свій немов освячували, «розчищали» і для себе, й для інших. Саме в тому 2007-му, після загибелі Юрія, й вирішив Анатолій Штогрин розпочати будівництво храму в с. Добрин. У 2009 році храм святої Параскеви вже милував око, а наступного року поряд з ним з’явився великий дзвін, привезений з Чехії. Сьогодні вже майже готова прийняти перших відвідувачів їдальня на 150 місць поблизу церкви, для своїх незаможних односельців і приїжджих.
ЗАПАЛИ СВІЧЕЧКУ – З ДИМОМ ВИЙДЕ ВСЕ ПОГАНЕ
Дуже у важкому стані наша земля, багато проблем у житті кожного, причина цього, переконаний Анатолій Штогрин, у тому, що люди за матеріальним забули про духовне, не лишили місця в душі й Господу. «Шість днів працюй, а в неділю покинь усе, - каже чоловік, - прийди в церкву, перелічи всі гріхи, очистися». За словами Анатолія Івановича, коли людина доходить до церкви, переступає поріг храму, Ісус Христос немов протягує руки до неї, запрошуючи увійти й пригоститися причастям, мируванням. Велике значення має й запалена свічка, пояснює Анатолій Штогрин. «Запали свічку, прочитай «Отче наш», - навчає він, - і з димом вийде все погане й нечисте». …Служба закінчується, людина має йти до своєї оселі, не в магазин чи ще кудись, а додому нести Боже благословення, своїй родині. Анатолій Іванович закликає всіх ходити до церкви: «Подивіться, які біди трапляються, скільки аварій, пожеж, я їх бачу. Ідіть до церкви, рятуйтеся, і рятуйте землю від бід, які накликала на себе неправедним життям людина».
Любов ПОЛЬОВА-САХАНДА,
