— Привіт! Будь ласка, не клади слухавку!
— Що тобі потрібно? У мене немає часу на твою балаканину!
— Я сьогодні була у лікаря... Вагітність підтвердилася, вже 4-й місяць. Що мені робити?
— Мені проблеми не потрібні, позбавляйся! І забудь мій телефон!
— Як забути? Алло, алло!
— Абонент знаходиться поза...
...Минуло 3 місяці.
— Привіт, дитинко!
— Привіт, а ти хто?
— Я твій Ангел-Охоронець.
— А від кого ти будеш мене охороняти? Я ж звідси нікуди не подінуся.
— Ти дуже смішний! Як ти тут поживаєш?
— Я — добре! А ось мама моя щось кожного дня плаче.
— Дитинко, не переживай, дорослі завжди чимось незадоволені! Ти, головне, побільше спи, набирайся сил, вони тобі ще ой як знадобляться!
— А ти бачив мою маму? Яка вона?
— Звичайно. Твоя мама красива й дуже молода!
...Минуло ще 3 місяці.
— Ну що ти будеш робити? Наче хтось під руку штовхає, вже другу склянку розлила! — нервує майбутня мама.
— Щось сьогодні зовсім мамі зле. Увесь день плаче й свариться сама з собою!
— А ти не звертай уваги. Не готовий ще білий світ побачити?
— Здається, вже готовий, але дуже боюся. А раптом мама ще більше засмутиться, коли мене побачить?
— Що ти, вона обов'язково зрадіє! Хіба можна не полюбити такого малюка, як ти?
— Ангеле, а що там, за животом?
— Тут зараз зима. Навколо все біле, падають сніжинки. Ти скоро сам усе побачиш!
— Ангеле, я готовий усе побачити!
— Нумо, дитинко, я чекаю тебе!
— Ангеле, мені боляче й страшно!
— Ой, мамочко, боляче як! Ой, допоможіть, хоч хтось... Що ж я тут одна зможу зробити? Допоможіть, боляче...
Малюк народився дуже швидко, без сторонньої допомоги. Напевно, він дуже боявся зробити мамі боляче.
... Через добу, ввечері, на околиці міста, недалеко від житлового масиву:
— Ти, синку, не ображайся. Ну куди я з тобою? У мене все життя попереду. А тобі все одно, ти просто заснеш і все...
— Ангеле, куди пішла мама?
— Не хвилюйся, вона зараз повернеться.
— Ангеле, а чому в тебе такий голос? Ти що, плачеш? Поквап маму, будь ласка, тут дуже холодно.
— Я зараз її приведу! А ти тільки не спи, ти плач, голосно плач!
— Ні, Ангеле, я не буду плакати, мама мені сказала, що потрібно спати.
... У цей час у найближчій до цього місця п'ятиповерхівці, в одній із квартир, сперечаються чоловік і дружина:
— Я не розумію тебе! Куди ти зібралася? На вулиці вже темно! Ти стала нестерпною! Люба, ми такі не одні, тисячі пар мають діагноз безплідність.
— Я прошу тебе, будь ласка, одягнися й підемо!
— Куди?
— Я не знаю, але відчуваю, що я мушу кудись піти!
— Добре, йдемо в останній раз!
З під'їзду вийшла пара. Попереду йшла швидким кроком жінка, слідом — чоловік.
— Кохана, в мене таке відчуття, що ти йдеш заздалегідь обраним маршрутом.
— Ти не повіриш, але мене хтось веде за руку.
— Ти мене лякаєш. Обіцяй завтра цілий день провести в ліжку. Я зателефоную твоєму лікарю!
— Тихше... ти чуєш, хтось плаче?
— Так, із того боку доноситься плач дитини!
...
— Дитинко, плач голосніше! Твоя мама заблукала, але скоро тебе знайде!
— Ангеле, де ти був? Мені зовсім холодно!
— Я ходив по твою маму! Вона вже поруч!
...
— О Господи, це ж і справді дитина! Вона зовсім змерзла, швидше додому! Любий, Бог послав нам малюка! — жінка ледь стримувала сльози.
— Ангеле, у моєї мами змінився голос...
— Дитинко, звикай, це справжній голос твоєї мами.
Пам'ятайте, що ваш Ангел-Хранитель завжди з вами. Просіть його про допомогу й намагайтеся почути його голос.
