Зимову фітоаптечку збираймо влітку
Алтея лікарська (рос. - алтей лекарственный) – рослина родини мальвових. Дуже поширена в Європі. В Україні зустрічається всюди, крім гірських районів Карпат і Криму. Росте на зволожених ділянках долин і берегів річок, озер, водойм. Усі частини рослини містять слизи й виявляють пом’якшувальну дію. Влітку збирають квіти й листя алтеї, препарати з них застосовують внутрішньо як пом’якшувальний, протикашльовий, обволікувальний та знеболювальний засіб у разі шлункових хвороб.
Настій квітів: 1 ч. л. квітів залити склянкою окропу, настояти 1-2 години, процідити. Пити по 1 ч. л. тричі на день теплим, бажано з медом. Такий настій помічний у разі запалення кишечнику, проносів, захворювань нирок, виразки шлунка й дванадцяпалої кишки, він справляє відхаркувальну дію в разі бронхіальної астми, кашлюку, кашлю.
Таку само дію справляє й настій листя: 1 ст. л. подрібненого листя залити склянкою окропу, настояти 1 годину. Процідити й приймати по 1 ч. л. тричі на день.
Настій трави та квітів можна використовувати у вигляді компресів, припарок, клізм для усунення запальних процесів у кишечнику, сечовому міхурі, в разі циститів. Дві столові ложки листя й квітів (можна подрібнені корені) залити 2,5 склянки води. Настояти 2 години, процідити й використовувати для потреб.
Замінити алтею можна мальвою лісовою (рос. - просвирник лесной), зокрема, наземна частина рослини в період цвітіння має такі само властивості, як квіти та листя алтеї.
Волошки сині – однорічна рослина з родини айстрових. Як сировину використовують квіти рослини, препарати з яких мають протизапальні, дезінфікувальні властивості. Використовують у разі запальних хвороб нирок, печінки, сечокам’яної хвороби й особливо в разі запалення очей (кон’юнктивіт, блефарит). Використовують пелюстки. Настій пелюсток волошок: 1 ст. л. пелюсток залити 1 склянкою окропу, настояти до охолодження. Пити теплим по 1 ст. л. тричі на день. Зовні використовують квітковий кошик волошки. Настій квіткових кошиків: 1 ст. л. сировини залити 1 склянкою окропу, настояти до охолодження. Цим настоєм промивають очі, роблять з нього примочки й використовують у дерматології.
Буквиця лікарська – багаторічна рослина з родини губоцвітих. З лікувальною метою використовують траву, яку збирають із червня по вересень. Рослина містить флавоноїди, дубильні речовини, ефірні олії. Має сечогінну, жовчогінну, м’яку послаблювальну дію. Буквицю використовують у разі захворювань нирок, хронічного пієлонефриту, гломерулонефриту з підвищеним тиском. Як відхаркувальний засіб народна медицина рекомендує рослину в разі туберкульозу легень, препарати з буквиці поліпшують травлення, помічні за гастриту з підвищеною кислотністю, за подагри й артриту. .
Настій трави буквиці: 2 ст. л. сировини залити склянкою окропу. Пити по 1 ст. л. 3 -4 рази на день.
Зовні застосовують настій: 0,5 кг трави залити 5 л окропу. Настояти 1 годину. Використовують як ранозагоювальний засіб для ванн і ванночок, для примочок і обмивань у разі золотухи, варикозу, виразок, підвищеної пітливості ніг.
Гірчак перцевий, чи водяний перець (рос. - горец перечный)– однорічна вологолюбна рослина з родини гречкових. Використовують траву, яку збирають на початку цвітіння. Рослина містить флавоноїди, вітамін К, марганець, магній, срібло, мідь, цинк, селен. Основна цілюща дія –протизапальна, кровоспинна в разі маткових і гемороїдальних, а також внутрішніх кровотеч. Використовують у разі сечокам’яної хвороби, вузлуватої форми зоба, для ванночок за геморою, гнійних і варикозних ран, екземи тощо.
Можна купити аптечний екстракт рідкий чи приготувати настій: 2 ст. л. трави залити 1 склянкою окропу, настояти до охолодження й приймати по третині склянки 3-4 рази на день. Готують настоянку на горілці чи 40% спирті у співвідношенні 1:4 . Настояти 2 тижні й пити по 30-35 крапель 3-4 рази на день. Вживають за показаннями й нетривалий час, бо препарати гірчака згущують кров: 2-3 тижні приймати, тиждень – перерва.
Відвар: пригорщу трави кип’ятити 10-15 хв у 2 л окропу, процідити й приймати ванночки по 15-20 хв у разі геморою. Зовні свіжим соком рослини змащують виразки. Свіжу траву прикладають до потилиці за головного болю, нежитю.
Увага! Протипоказано вживати в разі гломерулонефриту.
Спориш (рос. - горец птичий) – багаторічна рослина. Використовують траву, яка багата на флавоноїди, дубильні речовини, кремній. Рослину збирають у липні-вересні. Застосовують у разі туберкульозу та сечокам’яної хвороби (особливо за оксалатів), як протизапальний, діуретичний, антимікробний, в’яжучий засіб. Також препарати рослини народна медицина рекомендує за диспепсичних явищ, гастроентериту, фіброміоми, набряків ниркового та серцевого походження, за зниженої функції печінки. Це також загальнозміцнювальний засіб. У дерматології використовують гірчак від фурункульозу, вугрів, дерматитів. Настій: 3 ст. л. залити склянкою окропу, пити по третині-половині склянки тричі на день до їди.
Зовні застосовують для ванни в разі алергійних проявів, ексудативних діатезів, геморою. Сировину довести до кипіння й настояти 40-50 хв. Приймати ванни 10-20 хв кілька разів на тиждень.
Глуха кропива (рос. - яснотка белая) - багаторічна травяниста рослина, яку заготовляють під час цвітіння. Містить флавоноїди, дубильні речовини, чудовий кровоспинний та сечогінний засіб. Використовують у разі захворювань сечовивідної системи, дихальних шляхів. Заспокійливо діє на людей з безсонням. Рослина помічна від тріщин на п’ятах, фурункулів, у разі гінгівіту, ангіни тощо.
Настій трави чи квітів: 1 ст. л. залити склянкою окропу. Настояти до охолодження. Пити по 0,5 склянки 2-3 рази на день.
Любов ДУДЧЕНКО,
кандидат біологічних наук.
