РУБРИКИ

ПРАКТИКА МОЛИТОВНОГО ЗЦІЛЕННЯ. Ч. 3

ПРАКТИКА МОЛИТОВНОГО ЗЦІЛЕННЯ. Ч. 3

(Початок)

Олександр Новіков дарує нам усім чудову, іскрометну, дотепну й корисну книгу про зцілення молитвою. Тут не тільки описано десятки випадків зцілення, а й пропонується спосіб, як опанувати цей метод. Автор переконаний, що на це здатен кожен з нас. З люб'язного дозволу Олександра Єфремовича пропонуємо читачам газети «ЗіД» уривки з книги «Така робота - цілитель. Практика молитовного зцілення».

Міфи та реальність молитовного зцілення

Існує досить поширена помилка, ніби молитовне зцілення діє тільки в тих випадках, коли хворий вірить у можливість зцілення, якщо він віруючий, чи якщо він хрещений, якщо регулярно відвідує церкву, сповідується та причащається тощо... Я допомагав багатьом людям, які не дотримуються християнського віровизнання, - і мусульманам, і юдеям, а вже про атеїстів годі й говорити, - й у всіх випадках молитва працювала, як справний годинниковий механізм.
Інша річ, що дієвість молитви чималою мірою залежить від доброти й морального рівня хворого. І причина тут, вочевидь, у тому, що зі злостивою, заздрісною, лихою людиною «бабка» чи молільник просто не можуть об’єднатися в процесі молитви. Хоча трапляються випадки, коли за доволі високого морального рівня людини зцілення її справді неможливе через розбіжність певних особливостей «бабки» та хворого.
Говорячи про молитовне зцілення, передусім слід мати на увазі, що різні групи хвороб істотно відрізняються своєю реакцією на вплив на них молитвою ...
Існує кілька захворювань, лікування яких - подобається це чи не подобається офіційній медицині - є просто монополією цього методу. Будь-який чесний та досвідчений хірург, що практикує в сільській місцевості, в разі, якщо бешихове запалення, остеомієліт чи панарицій, відомий у народі як «волос», не піддаються звичайним способам лікування, зробивши все від нього залежне, порадить хворому звернутися до «бабки», допомога якої в цьому випадку буде швидкою та ефективною.
До цієї ж групи належать не такі болісні, але досить важко виліковні недуги в дітей - переляк, заїкання та нічне нетримання сечі.
Основною групою захворювань, що успішно зцілюються «бабками», є всі гострі захворювання й проблеми, видимі на шкірі (за винятком грибкових). Це травми, опіки, порізи, укуси, алергійні висипи, фурункули, остеомієліт, герпес та багато інших, лікування яких звичайними методами досить важке. Успішно зцілюються за одне-два обмолювання такі неприємні хвороби, як оперізувальний лишай, запалення трійчастого та низки інших близьких до поверхні тіла нервів.
У рази прискорюється й полегшується загоєння переломів, легко ліквідуються посттравматичні запалення суглобів (а надто свіжі) та багато іншого. І вкрай важливо, що всі загоєння відбуваються без утворення рубців, особливо келоїдних, при цьому спостерігається стовідсоткова відсутність рецидивів вилікуваної недуги.
На відміну від захворювань першої групи, зовсім інакше поводяться захворювання, що є наслідком психологічної травми, вегетосудинна (нейроциркуляторна) дистонія в усіх її різновидах, неврози різного виду соціальної дезадаптації, біль нерозділеного кохання, передчасне в’янення жінок середнього віку та низка інших подібних станів, які  на стику професійної діяльності терапевтів, невропатологів та ендокринологів. ... Зцілення цих станів молитвою зазвичай виявляється набагато дієвішим, ніж традиційна медикаментозна, гормональна та інша фахова медична допомога. Інша річ, що надання цієї (молитовної) допомоги потребує набагато більше часу й зусиль, ніж у разі із захворюваннями першої групи. ... Зазвичай після обмолювання раз на тиждень стан стабілізується за місяць, максимум півтора.
Характерною ознакою того, що зцілення відбувається, є досить відчутна сонливість пацієнта після молитви. Дуже важливо, щоб після повернення додому пацієнт міг лягти та спокійно поспати стільки, скільки потрібно організмові, й щоб його в цей час ніхто не турбував.
... Зцілення захворювань цієї групи вже потребує молитовної підтримки протягом усього періоду одужання. Це означає, що від першої до останньої зустрічі з хворим сумлінна «бабка» мусить щовечора молитися за його здоров’я. Ця робота потребує багато часу та сил і різко обмежує кількість людей, яким «бабки» беруться допомагати.
Вони легко беруться зцілювати захворювання першої групи й украй неохоче, особливо з незнайомими людьми, беруться за все інше. І для цього є дуже вагомі причини ...
Полегшення стану хворого, з погляду «бабки», це ... лише етап на шляху до одужання. Зазвичай у хворого на цей предмет є власна точка зору. Щойно йому стає легше, він уже вважає себе здоровим і враз перериває лікування ...
Друга причина того, що «бабки» відмовляються лікувати захворювання цієї групи, полягає в тім, що практично всі проблеми, крім травм і гострих захворювань першої групи, минають не відразу, а після певного часу, потрібного організмові для перебудови, тривалість якої абсолютно індивідуальна. І в більшості випадків, коли по  закінченні цього терміну хвороба плавно зникає, хворий та його оточення пояснюють те, що сталося, чим завгодно, тільки не своїми візитами до «бабки».
Часом доходить до анекдотичних ситуацій, про які ніяково розповідати, - настільки неправдоподібно вони виглядають. Є в мене добрий знайомий, який викликає у мене повагу та найтепліші емоції. За безлічі пречудових якостей, він мав проблеми із зовнішнім виглядом. Щось не так пішло в період статевого дозрівання років двадцять тому, й шкіра обличчя на все життя залишилася покопаною горбками й  западинами.
Раз якось, коли ми з ним переймалися зовсім іншими проблемами, він скромно й через силу попросив обмолити йому обличчя, практично без жодної надії на те, що це щось дасть. У мене теж не було особливого оптимізму з цього приводу ... Раз чи два ми провели звичайну процедуру ... Звісно, як і очікувалося, результату жодного. А місяців за дев’ять потому всі дефекти на обличчі зникли  й шкіра зробилася, як у звичайного здорового тридцятип’ятирічного чоловіка.
Ще складніша ситуація, коли йдеться про системні хронічні хвороби на кшталт діабету, гіпертонії, виразки шлунка, простатиту, очних недуг - від катаракти до глаукоми - та багатьох інших, за які «бабки» й молільники зазвичай  просто не беруться, розуміючи проблематичність досягнення бажаного результату без дуже великого ресурсу часу й зусиль. Імовірність зцілення цих захворювань, безумовно, досить висока, але «бабки» лікують їх лише в найближчих для себе людей, займаючись цим систематично протягом тривалого часу.
... Але тут, з точки зору зцілення молитвою, ключовою фігурою може стати сам хворий. Беззастережно виконуючи всі рекомендації лікарів (хоча вкрай бажано мінімізувати застосування лікарських препаратів), хворий, разом із молільником чи «бабкою», з абсолютною певністю може як не остаточно здолати хворобу, то досягти багаторічної ремісії найважчого хронічного захворювання.
І нарешті, онкологічні недуги, які просто табуйовані для переважної більшості молільників з дуже багатьох причин. Це настільки тонка крига, якою треба ступати в цілковитій пітьмі, що віруюча людина не може взяти на себе відповідальність за досить відчутний позитивний результат ...
Але тут є й зворотний бік. У цій групі захворювань, якщо вони не метастазують,  потужним молільником може виступити сам хворий, поставлений долею у вельми  важку, але водночас і неймовірно сильну позицію - борися або пропадай. Із дуже високим ступенем імовірності він може подолати хворобу, якщо вивчив правила лікувальної молитви, й - особливо - обмолювання хворого органа. Звісно, все це треба робити одночасно з повним та неухильним виконанням усіх належних медичних процедур.
І особливо хочу наголосити, що, незалежно від групи захворювання, найбільшу цілющу силу має молитва матері про зцілення її дитини та молитва люблячої дружини про зцілення чоловіка. ... Молитва матері й дружини може зцілити практично все.
Кілька слів хочу сказати окремо про зцілення дітей. Дитячий організм надзвичайно чутливий і лабільний і тому неймовірно сприйнятливий до цілющої молитви.
Мене багато разів запитували, як я для себе пояснюю механізм молитовного зцілення. Гадаю, істини не знає ніхто ... Не без підстав можна припускати, що потік благодаті викликає активацію наявних в організмі стовбурових клітин, їх цілеспрямовану диференціацію й відновлення органів та систем, які, здавалося б, безнадійно вийшли з ладу.
Багато років тому в мене була добра знайома на ім’я Тетяна Всеволодівна, котра завідувала аптекою у двадцять сьомій клінічній лікарні Харкова. Якось узимку, в ожеледь, вона послизнулася й упала, виставивши вперед лікоть правої руки. Лікоть розбився на кілька дрібних осколків, які лікарям потім довго довелося збирати воєдино. Зібрали, скріпили, наклали гіпс - усе як годиться.
Коли настав час знімати гіпс — на превеликий жах і Тетяни, й лікарів, що її лікували, замість суглоба утворилася кістково-хрящова шишка округлої форми, яка не давала руці розгинатися й постійно боліла. Побідкавшись і висловивши співчуття, лікарі розвели руками, залишивши Тетяну сам на сам зі своїми проблемами.
На її щастя, в лікарні тоді лежала жінка з села Старовірівки Харківської області, вона порадила звернутися до бабусі з їхнього села. Вибору Тетяна не мала -  сіла в автобус та й поїхала до Старовірівки. Бабуня помолилася, зробила водички для пиття та компресів і веліла приїхати, коли вода закінчиться. Тетяна так і зробила - стало трохи легше, поїхала ще раз, потім - ще. Після четвертого разу шишка взагалі зникла, біль минувся, відновився нормальний ліктьовий суглоб.
Достоту так само не позбавлене логіки припущення, що потік благодаті активує дендритні клітини шкіри, котрі, як з’ясували найновітніші наукові дослідження, є одним із базових компонентів усієї системи імунітету. ... Для людей, у яких укус комахи спричиняє алергійну реакцію, розв’язання цієї проблеми неабияк важливе. У гострих випадках розв’язувати її доводиться шляхом введення протиалергійних препаратів чи кортикостероїдів.
На селі, де алергіків не менше, а комах більше, ця проблема долається дуже просто: вкусило чи вжалило щось і почало напухати - бігом до «бабки». Помолилася п'ять хвилин - і нічого немає.
Був у мене такий добрий знайомий - професор математики Ілля Львович Вербицький ... Ми могли годинами говорити про все на світі, хоч до моїх поглядів на Божественність світу й цілющість молитви він ставився дуже й дуже скептично. А ще в нього була гостра алергія на укуси комах, через яку він міг спостерігати природу тільки по телевізору. Одного разу до нього в гості приїхав його приятель і колега з Москви й попросив вивезти його куди-небудь за місто ...
Усе було класно, смачно, гарно, аж раптом Ілля Львович заволав, наче різаний. Не знати де й узялася здоровенна оса, миттю вп’ялася в його голий білий живіт. Професор стояв пополотнілий, мов стіна, з повним розумінням того, що до міста він уже не доїде ... Я, одразу збагнувши, що іншого шансу змінити світогляд мого приятеля в мене не буде, без жодної згоди присутніх заходився обмолювати місце укусу. Усі завмерли в очікуванні катастрофи, й мені ніхто не заважав. Я спокійно зробив свою роботу й сів покурити. Минуло півгодини, а вкушений був ще живий, і більше того - біль, печіння та плямка від укусу кудись зникли.
Сьогодні досить добре відомі багаторівневі патогенні системи, де всередині паразитів, що живуть в організмі, криються найпростіші, а в них - бактерії й віруси. Є в мене добрий знайомий - Іван Дуплінат, який живе в селищі Кочеток, неподалік від нашої хати. Із ним ми, попри подвійну різницю у віці, багато років залюбки спілкуємося. І коли років п’ять тому він заслаб, мене це, звісно ж, неабияк стурбувало. Якщо в тридцятип’ятирічного лісового здорованя, який узагалі не знав, що то є хвороба, раптом усе по черзі починає боліти, й він занепадає на очах, - не залишиться байдужою навіть і не вельми близька людина.
Як відомо, в рідному краї пророків немає, тож Іван благополучно пройшов  великим і  дорогим  колом медичних послуг. Усе, що можна, було зроблено, всі великі й дорогі фахівці його оглянули - а результат нульовий. Людині дуже зле, а діагнозу немає. Нарешті, через півроку пошуків, в одному з аналізів було виявлено цитомегаловірус ... На відміну від побічної дії ліків, які проявляли себе в повному обсязі, він абсолютно не реагував на кілька курсів лікування.
Врешті-решт Іван звернувся до мене з прямим проханням про допомогу. Я зробив усе, що міг, а результат - нульовий. Місяців за два-три потому ми все повторили - з тим-таки успіхом. Ще за пару місяців Іван зателефонував: зовсім погано - загострення, якого ще не було. Я сказав: як дуже велике загострення, приїзди негайно. Молився до межі можливостей.
Увечері телефонує Іван, каже: зовсім зле, гарячка, лихоманка, потім піт як із відра. Я одразу зрозумів, що це криза. Попросив його пити якомога більше намоленої води й перетерпіти. До ранку він промучився, перед світанком на кілька годин заснув. Прокинувся здоровою людиною. Хворобливих проявів — як не було. Немає, слава Богу, й по цю пору.
Дуже істотним є один важливий показник: якщо хвороба зникає після молитовного зцілення, рецидивів не буває.

(Продовження)