ПАЛИЦЯ З ДВОМА КІНЦЯМИ
Усередині ХХ століття антибіотики розглядали мало не як панацею від усіх бід. Фактично ж - не від усіх, але факт, що антибіотична терапія допомогла лікарям справитися з багатьма інфекціями, перемогти хвороботворні мікроби, позбавити тисячі й тисячі людей страждань. Але з часом виявилося, що це безумовно видатне відкриття є палицею з двома кінцями. Звичка лікарів застосовувати антибіотики як найбільш зручний і доступний засіб зіграла злий жарт: здоров’я людей у глобальному масштабі не лише не поліпшилося, а навіть стало погіршуватися. Вигравши в одному, організм став втрачати свою природну здатність боротися з хворобами. Ось хоча б така конкретна ситуація: людина захворіла. Організм відповів на це різким стрибком температури, яка активізує його захисні сили. Застосування ж антибіотика обриває цю природну реакцію організму, робить її непотрібною. Антибіотики спричиняють загибель хвороботворних бактерій, але ж і підвищують рівень токсинів, що містяться всередині бактерійних клітин, розвивається загальна інтоксикація, порушується формування природного імунітету. І ще одне небажане явище: антибіотики, які пригнічують не лише патогенну, а й корисну мікрофлору травного тракту, сприяють появі дисбактеріозу кишківника й алергійних реакцій. А порушення рівноваги в середовищі мікроорганізмів призводить до надмірного розмноження одноклітинних грибів. Але й це ще не всі мінуси. Хвороботворні мікроби живучі, найживучіші з них видозмінюються, створюючи нові покоління супермікробів, стійких і до антибіотиків. А ще слід пам’ятати, що антибіотики безсилі проти вірусних і деяких інших інфекційних хвороб. Тож чи не варто нашій медицині повернутися обличчям до скарбниці природи, належно оцінити й певні рослини, багаті на фітонциди й інші антибактерійні речовини? Деякі з них здатні вбивати не лише хвороботворні мікроби, а й віруси, до того ж вони не пригнічують, а посилюють рухову, секреторну функцію травного тракту, стимулюють діяльність серця та судин.
ЖУРАВЛИНА ДІЄ ШВИДКО Й ЕФЕКТИВНО
Я попросив знавця трав Віталія Куницю пояснити, що саме його спонукало до глибокого вивчення природних антибіотиків. - Наштовхнув випадок: у моєї доньки на оці з’явився, як його називають у народі, ячмінь: око «запливло», піднялася температура. Лікар-офтальмолог призначила ліки, але вони виявилися малоефективними. Тоді я звернувся до відомого українського ученого-ботаніка Григорія Смика, єдиного в Україні науковця, котрий захистив докторську дисертацію за матеріалами народної фітотерапії. Григорій Костянтинович порадив скористатися з визнаного рослинного антибіотика – журавлини, пояснив, як із неї приготувати чай. Ось цей рецепт: у склянку покласти столову ложку ягід журавлини, додати й цукру, перем’яти ягоди, залити окропом, дати настоятися впродовж чверті години й випити на ніч… Однак повернуся до моєї доньки - вона так і зробила. Уранці ми побачили вже підсохлий «ячмінь», а через день-другий він і зовсім зник. Про те, яким ефективним є цей рослинний антибіотик, свідчить хоча б той факт, продовжував свою розповідь Віталій Захарович, що це чи не єдина в природі ягода, здатна зберігатися у свіжому вигляді аж до нового урожаю та ще й без втрат вітамінів та інших цілющих речовин. Людям, котрі зацікавилися цією ягодою, Віталій Куниця дає пораду, як її зберігати вдома. Спосіб дуже простий і доступний кожному: ягодами заповнити дерев’яну бочечку, залити звичайною холодною водою й поставити в прохолодне місце. Та що там казати про ягоди - у їх соку, як у холодильнику, завдяки яскраво вираженим антимікробним речовинам можна досить тривалий час зберігати навіть м’ясо!
БРУСНИЦЯ – ПРОТИМІКРОБНА ДІЯ
А тепер про близьку родичку журавлини, яку як антибіотик застосовують, на жаль, ще рідше. Те, наскільки невибагливою, вітамінною й корисною з погляду медицини є ця рослина, доводить хоча б той факт, що її порівняно недавно, в другій половині ХХ століття, ввели і в культуру. У 1966 році в Швеції створили першу плантацію на площі 5 гектарів. А в природному середовищі брусниця росте і в нас на Поліссі та в Карпатах, рідше на півночі Лісостепу в змішаних та хвойних лісах. Зовні це непоказний вічнозелений кущик заввишки 10-25 сантиметрів. Квіти - з біло-рожевим чи рожевим дзвоникоподібним віночком, плід - округла яскраво-червона ягода, достигає в липні-серпні. Для лікування, оздоровлення використовують як ягоди, так і листя. Починати заготовляти листя можна вже як тільки зійде сніг і до початку цвітіння, чи восени, після плодоношення. Цінні лікувальні властивості брусниці забезпечуються високим вмістом фенолокислоти, флавоноїдів, урсолової, хінної та низки інших кислот. Також ягоди містять цукри, каротин, аскорбінову кислоту, рибофлавін та інші цілющі речовини. Препаратам брусниці притаманні не лише протимікробні, а й жовчогінні, солерозчинні властивості. Настій чи відвар цієї рослини помічний у разі захворювань печінки, пієлонефриту, циститу, нирковокам’яної хвороби, гострих та хронічних запальних процесів у сечовивідній системі, гастроентеритів, ревматоїдних та неспецифічних артритів. Ягоди ж використовують для лікування туберкульозу легень, катару шлунка з недостатньою кислотністю та інших розладів травлення. Як протимікробний, протигнильний засіб брусниця може бути застосована і в разі анемії вагітних та септичних захворювань у післяпологовий період. Якщо говорити про лікарські форми та способи застосування брусниці, то є кілька варіантів, зазначив Віталій Захарович. Перший: відвар листя (2 ст. л. на склянку окропу) пити по половині чи третині склянки 2-3 рази на день. Другий: суміш листя та ягід брусниці й трави звіробою звичайного беруть у співвідношенні 1:1:1, готують як настій. Одну столову ложку суміші - на склянку окропу, кип’ятити 10 хвилин, настоювати одну годину. Проціджують і п’ють по півсклянки 5 разів на день. Високу репутацію брусниці як природного антибіотика засвідчує той факт, що її листям перекладають, аби не зіпсувалися, м’ясо чи рибу. Це лише листя. А сік? Сік із зрілих ягід брусниці справляє ще й загальнозміцнювальну та тонізувальну дію, поліпшує апетит, сприяє засвоєнню їжі, посилює виділення шлункового та жовчного соків.
ЯЛІВЕЦЬ – ПРОТИЗАПАЛЬНИЙ ТА БОЛЕЗАСПОКІЙЛИВИЙ
Вираженими антимікробними властивостями характеризується і ялівець, рослина з родини кипарисових. Поширений у підліску хвойних, рідше – змішаних лісів Полісся та Карпат. Перелік його цілющих речовин також був би довгим. Препарати ялівцю дезінфікують сечовивідні шляхи, активізують виділення шлункового соку та жовчі, збуджують перистальтику кишок, розріджують мокротиння в легенях, діють як протизапальний та болезаспокійливий засіб. Показані для лікування циститів, сечокам’яної хвороби, хронічних захворювань дихальних шляхів та ін. Рецепт для внутрішнього застосування: настій (1 ст. л. сушених плодів на склянку окропу) вживають по 1 ст. л. 3-4 рази на день після їди. Свіжі плоди споживають замість настою: першого дня старанно жують 6 плодів (насіння випльовують), додаючи в наступні 14 днів по 1 плоду щодня, аж до 20 плодів, а потім поступово зменшують на 1 плід щодня – до 6.
ДЕРЕН –У РАЗІ ЗАПАЛЕННЯ ПОМІЧ
В аптеці природи належне місце посідає й дерен (рос. – кизил) – про цілющі його властивості знали ще стародавні греки. В одній цій рослині – ціле сховище корисних речовин: цукри, органічні кислоти, дубильні та красильні речовини, пектин, вітамін С, ефірна олія, калій, залізо. Та особливо цінними, що визначають дерен як рослинний антибіотик, є леткі речовини, здатні згубно впливати навіть на тифозні, дизентерійні та інші хвороботворні мікроби. Тому й не дивно, що цю рослину здавна застосовують у народній медицині. Володіючи, окрім інших позитивних якостей, ще й в’язкими властивостями, дерен є помічним у разі низки шлунково-кишкових захворювань. Киселями з цієї рослини в народній медицині лікують проноси в дітей та осіб похилого віку, а компот із дерену та дикої груші є надійним засобом у разі запальних процесів, за наявності піску та камінців у нирках, сечовому міхурі. Досить попити такий компот упродовж півтора-двох тижнів. У Китаї цю рослину використовують як засіб, що зміцнює, тонізує нервову систему. З її допомогою лікують туберкульоз, біль у попереку, простату. Сік з листя дерену й понині застосовують для лікування очних хвороб, зокрема кон’юнктивітів. Отож господиням варто запастися й варенням з дерену. Ось рецепт. Потрібно взяти один кілограм плодів, півтора кілограма цукру, дві склянки води. Плоди промити, видалити кісточки, занурити на 5 хвилин у киплячу воду, процідити. Варити 10 хвилин у сиропі, зняти з вогню. Через 7-8 годин варити в тому ж сиропі до повної готовності варення.
ЧЕРЕМХА ГОЇТЬ РАНИ
Натуральні, рослинні антибіотики – поряд із нами, вони навколо нас. Мешканцям сільських районів добре знайома черемха звичайна. Росте на всій території України на зволожених грунтах – на болотах, біля струмків, у канавах, це зовні непримітний кущ чи невисоке дерево. Наукові дослідження виявили в ній цілий букет протизапальних речовин, що й визначили місце рослини як природного антибіотика. Люди старшого покоління знають, як у роки війни було скрутно з протимікробними препаратами. Фронтових хірургів тоді виручав сік черемхи: його застосовували для прискорення загоювання гнійних ран - поранені тяжко піддавалися традиційному лікуванню. Черемху й понині шанують у народній медицині: настій кори дають пити як сечогінний, потогінний та протигарячковий засіб. Настій плодів, квіток чи листя використовують у вигляді примочок у разі кон’юнктивітів та кератитів. У науковій медицині плоди черемхи застосовують у разі ентеритів та диспепсій різної етіології. Рецепт для застосування внутрішньо: настій плодів (столову ложку сировини на склянку окропу) вживати по півсклянки двічі на день за 30 хв до їди. Як сечогінний засіб – по 1 ст. л. 3-5 разів на день. А ще готують настій кори: 15 г сировини на склянку окропу, вживати по 1 ст. л. тричі на день.
ПОМІЧНІ КІМНАТНІ РОСЛИНИ
У народній медицині здавна в пошані й певні кімнатні квіти. Приміром, герань, бегонія знижують вміст мікробів у приміщенні на 40-45 відсотків, а махрова хризантема - на 65. У Китаї, Японії хризантеми ставлять у палатах породіль. Вираженою бактерицидною силою відзначається й розмарин лікарський. Отож і препарати цієї рослини не зайвим було б мати в домашній аптечці на випадок захворювання верхніх дихальних шляхів, травного тракту та інших. Можна порадити такий рецепт: настій листя (1 ст. л. сировини на 400 мл окропу, настоюють 2 години, проціджують), вживають по півсклянки тричі на день до їди.
Підготував Василь КАЛИТА.
