Ось уже 25 років, як я офіційно займаюся проблемою здоров’я і довголіття. І всі ці роки поряд з тисячами запитань є й постійні — «Як ви, артист, стали цілителем і які засоби ви використовуєте під час цілительства?» Двадцять п’ять років тому, відповідаючи на запитання, як я став цілителем, я б сказав: «Випадково». Зараз я так сказати не можу, тому що точно знаю: несподіванок у світі немає, будь-якій події передує мільйон «випадковостей», про які ми не думаємо, яких ми не знаємо, але які є, і називаються вони — «непізнана закономірність». Усе, що відбулося (і відбувається), не залежить від мого бажання й волі. Тому девізом мого життя стали слова пророка Єремії: «Знаю, Господи, що не у волі людини шлях її, що не у владі того, хто йде, дати напрямок стопам своїм» (Єремія, 10—23). Якщо ж казати про конкретні випадки, які послугували поштовхом до подальшої моєї діяльності на поприщі цілительства, то ось вони. Після двох інсультів тесть лежав кілька днів у комі, прийшовши в лікарню, дружина зчинила істерику й почала мені кричати: «Зроби щось!» І я від безсилля й розпачу став водити над ним руками, як це робила Джуна («випадково» бачив по телевізору). За кілька хвилин тесть отямився і ще прожив 13 років (після двох інсультів поспіль). Потім була шестимісячна племінниця з діагнозом — енцефалопатія (з таким діагнозом люди вмирають, не побачивши життя). Її я вилікував телепатично. Іншу восьмирічну племінницю телепатично позбавив виснажливого енурезу. Якщо говорити серйозно, то мене самого все це приголомшило. Адже я не вірив у цю «нісенітницю», а всіх «цілителів» вважав дурисвітами. І я почав мізкувати. Насамперед я повинен був визнати, що все це — не «випадковість». Поміркуйте самі. У випадку із тестем, після зойків дружини я почав робити паси над ним («водити» руками над хворим), не роздумуючи, спонтанно. В інших випадках я взагалі нікого не збирався лікувати й не лікував! Як я міг про це думати, якщо я ніколи цього не робив і навіть не знав, що це можна робити! Просто, коли до мене доходила інформація про хворобу родичів, я вночі зненацька прокидався й починав думати про цей випадок, просто думати. Згодом, аналізуючи ці випадки, я зрозумів, що я не «просто думаю», а ще й напружуюся. Причому не м’язово. Якимось чином я знаю, що в цей момент перебуваю в незвичайному для себе стані. А згодом я, знову ж таки не знаю як, але відчуваю, точніше знаю, що цей стан скінчився. Те саме відбувається й під час індивідуального лікування. Коли я використовую біосугестію (паси). Ось таким чином я «почав». Як бачите, не я «направляв стопи свої». Та я й зараз їх не «направляю», все відбувається поза моєю волею, причому «випадково». Я одного разу «випадково» познайомився з чоловіком, який нічого не читав, окрім Біблії. «Як таке може бути? — здивувався я. — Ви її, напевно, вже знаєте напам’ять?» — «Те, що ви знаєте текст, не означає, що ви знаєте зміст», — відповів він. Я тоді не надав значення цій фразі, а згадав про неї набагато пізніше, коли знову ж таки «випадково» вичитав у якійсь газеті притчу царя Соломона: «Веселе серце — благотворне, як лікарювання, а понурий дух сушить кості». І ось отут мене осінило: скільки мільйонів людей читали цю притчу, а чи багато хто зрозумів усю глибину її змісту? Адже в ці кілька слів, як у математичну формулу, вкладено концепцію «мого вчення», а отже й лікування. Нагадаю, що життєдіяльність нашого організму підпорядкована підсвідомості, наші м’язи, органи та свідомість працюють за вказівкою підсвідомості, що у своїй роботі керується емоціями. «Понурий дух сушить кості». Очевидно, що цими словами Соломон хотів сказати, наскільки згубно впливають негативні емоції на здоров’я: що не тільки м’язи й органи, а й кістки виходять з ладу. «Веселе серце благотворне, як лікування». Ось тут без усіляких натяків, прямо говориться — позитивні емоції є лікувальним засобом («благотворне, як лікарювання»). А тепер ще раз згадаємо, що відбувається в організмі за негативних або позитивних емоцій. Негативні думки, почуття, емоції, все це для підсвідомості — стрес. Стрес підсвідомістю сприймається як небезпека для життя, тому вмикаються механізми самозбереження — напружуються м’язи, надниркові залози викидають у кров «гормон тривоги» — адреналін, частішає серцевий пульс, підвищується тиск, через парасимпатичний відділ нервової системи розслаблюються м’язи травного тракту й порушується його нормальне функціонування. Причина виразкових хвороб шлунка й кишечнику — хронічні стреси (дистимія). Адреналін мимовільно не розщеплюється, а тільки під впливом фізичних чинників або позитивних емоцій (сміх, гарний настрій, радість, любов і т.ін.). Крім того, що «веселе серце» сприяє розщепленню адреналіну, воно ще стимулює підвищення рівня «гормонів радості» (серотоніну й ендорфінів), які виробляє гіпофіз, а це підвищує рівень душевного комфорту, без якого ні здоров’я, ні довголіття — немислимі. Крім того, подивіться, що відбувається в родині, коли «серце веселе». Цитую одну з численних записок, які писали мені пацієнти на масових сеансах. «Дивний настрій! Цілий тиждень не сварюся з чоловіком (хоча він мене зачіпав). Не кричу на дітей, навіть коли на головах ходять. І нічого поганого не відбувається без мого «виховання». Навпаки, атмосфера вдома — як на Великдень! До зустрічі з вами мені б нізащо не стерпіти. Це так цікаво, поводитися по-іншому. Спасибі!!! А ще дай вам Бог здоров’я за мого сина. У нього пройшли заїкуватість та енурез». Із цієї записки випливає, що у всіх членів цієї родини підвищився рівень душевного комфорту. А ми з вами знаємо, що, за твердженням американських імунологів, нервова система безпосередньо керує імунними реакціями, тобто захистом від мікроорганізмів і різного роду запалень, без яких не обходиться майже жодна хвороба. Але для того, щоб управляти цими реакціями, сама нервова система має бути здоровою — «веселою», а не «понурою». І відповідаючи на запитання, що я вважаю головним у своїй цілющо-просвітительській діяльності, я кажу, що головне, виходячи з мого досвіду й досвіду великих людей (Гіппократ, Павлов та ін.), для того, щоб бути здоровим і щасливим, треба вчитися керувати своїми емоціями, вчитися розуміти себе. І що раніше ми це зробимо, то ліпше. Тому що — наше майбутнє визначається сьогоденням!
