На численні прохання читачів починаємо друкувати уривки з книги лікаря Володимира Констянтинова «Лечись, пока здоров». У них автор дає практичні поради, як за допомогою природних засобів позбутися багатьох хвороб.
Я керувався принципом — нікому не нашкодити, але допомогти багатьом. Саме так побудовано цю книгу, і якщо скрупульозно виконувати мої побажання, я вірю, що вона може стати другом здоров’я.
Я усвідомлюю, що будь-які добрі поради — тільки мереживо слів, і втілити їх у справу кожен має сам. Але дорогу осилить той, хто йде. Саме це я бажаю собі й тобі, мій невідомий читачу.
«Гамак» для панкреас
Мабуть, з особливою правотою ці слова можна віднести до найважливішого регулятора травлення й одночасно незамінного ендокринного депо — підшлункової залози (панкреас). Вона важить лише 70—80 г і становить приблизно п’ятнадцятисантиметрову дугу між дванадцятипалою кишкою та селезінкою, розташовуючись, власне, за шлунком. Протягом доби вона виробляє від 1 до 3 л панкреатичного соку. У ньому містяться дуже важливі ? ферменти й гормони, які надходять у шлунок для забезпечення процесів травлення.
Кожен тепер зрозуміє, наскільки важливий здоровий стан підшлункової залози, запобігання її захворюванням. Серйозну соціальну небезпеку століття становить хронічний панкреатит (хронічне запалення підшлункової залози) й справжню головоломку медицини — гострий панкреатит (гостре запалення підшлункової залози).
Дуже часто панкреатит пов’язаний із захворюваннями печінки та жовчовивідних шляхів (прихованим чи явним холециститом). Запальне захворювання підшлункової залози супроводжується необоротними змінами в її структурі.
Спочатку в каналах залози утворюються ніжні пробки із білка та кристалів карбонату на кшталт тромбів, а згодом із цих тимчасових перешкод формуються панкреатичні камені. Протоки забиті. Залоза атрофується й розтягується. Захворювання найчастіше розвивається в чоловіків у віці від 35 до 40 років.
Карциноми (злоякісні утворення) підшлункової залози — ще одне небезпечне захворювання, випадки виникнення якого частішають. До причин належать усі чинники, які зумовлюють хронічний панкреатит (часте вживання смаженої, копченої, гострої їжі; переїдання; зловживання ліками та їжею, яка містить хімічні добавки; алкоголь, куріння, контакт зі шкідливими хімічними речовинами на виробництві тощо).
Часто хвороба розвивається поступово й без особливих хворобливих проявів: іноді відчувається біль в епігастрії (верхній серединній частині живота), але больового піку може й не бути. Втрата апетиту, безпричинне схуднення, нудота, безпричинне занепокоєння — все це приводи для обстеження.
Але чи можна запобігти захворюванню підшлункової залози, створити для неї своєрідний захисний «гамак»? Завдання — і запобігти таким захворюванням, і вилікувати їх. Однієї фітотерапії, за моїми спостереженнями, для цього недостатньо, а потрібен системний підхід — використання гомеопатії, водолікування. Рекомендую в таких випадках перейти на раціональну дієту й відмовитися від спиртного.
Ось кілька порад, як упоратися із нездужанням.
Фітотерапія:
— У разі хронічних панкреатитів із підвищеною секрецією підшлункової залози
Слід приймати такий збір: узяти по 1 ч. л. софори японської та кореня солодки голої, по 1 ст. л. самосилу гайового ( рос. - дубровник обыкновенный), насіння льону та вівса, залити на ніч 1 л води. Уранці прокип’ятити протягом 25 хв. Приймати по 0,5 склянки тричі на день за 1 годину до їди в підігрітому вигляді. Відвар зберігати в холодильнику.
— У разі хронічних панкреатитів зі зниженою секрецією підшлункової залози
Узяти по 5 ст. л. квітів бузини чорної (протизапальний ? засіб), деревію звичайного (загальнозміцнювальний), кори в’яза (антитоксичний), кореня ревеню тангутського (очищувальний) і півонії незвичайної (протипухлинний), кори граната (в’яжучий). Увесь збір добре перемішати. 1 ст. л. суміші залити на ніч 1 л води. Вранці прокип’ятити протягом 3 хв. Пити по 0,5 склянки відвару тричі на день за 40 хв до їди.
Гомеопатія. Слід брати в гомеопатичному варіанті такі препарати: насіння чилибухи (Nux vomica), корінь білого переступня (Brionia alba).
Повноцінне харчування. У раціон харчування слід ввести слизові супи, каші з цільних круп, печену й відварену картоплю з достатньою кількістю зелені — кропу, петрушки, селери; молочні продукти (кефір, кисляк); овочі (бажано варені чи приготовані на парі). Не можна вживати солону, гостру, смажену й пряну їжу. Особливо це стосується тих, у кого є тенденція до підвищення секреції шлункового соку. Прийом їжі має бути 4—6-разовим (дрібними порціями), останній прийом — мінімум за 3 години до сну.
Панкреатит часто супроводжується запорами. Цього допускати не можна. Тому що переповнений роздутий кишечник посилює хворобу підшлункової залози. Тож потрібно вживати заходи для нормалізації роботи кишечнику.
Водопитний режим у разі запорів. За 1 годину до їди рекомендується випивати 1 склянку сирої води кімнатної температури. Особам, які страждають від запорів, слід приймати холодну сидячу ванну протягом 1 хвилини.
Масаж живота
Варіант 1. У людини, котра страждає від запорів, у ділянці сигмоподібної кишки (ліворуч по діагоналі вниз від пупка) під час пальпації промацується ущільнення. Використовуючи трипальцеву методику, розтиральними натискувальними рухами обох рук треба впливати на цю ділянку двічі-тричі на день протягом 3—5 хвилин. Через 5 днів запор має зникнути.
Варіант 2. Дуже ефективний у разі спастичних запорів, виконувати так: лежачи в ліжку, обмотати відтиснутим мокрим рушником кисті обох рук. Кистю правої руки рухати, злегка натискаючи, по правому боці живота, знизу вгору до ребер (10 разів). Потім робити те ж лівою рукою, але зверху вниз, аби проштовхнути кал із товстих кишок у пряму кишку (10 разів). Через 5—7 днів запор має зникнути.
«Пептинова напасть»
Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки — це тяжке хронічне захворювання, за якого внаслідок порушень нервової регуляції та обмінних процесів у шлунку чи дванадцятипалій кишці виникає ерозія — своєрідне роз’їдання ділянки слизової оболонки. На Заході виразкову хворобу називають пептичною виразкою. Вона може бути гострою чи хронічною. Ця недуга вражає не менш як 10% населення земної кулі.
Треба наголосити, що пептична виразка — центральна проблема медицини. Її безпосередній механізм, здавалося б, зрозумілий: соляна кислота й пепсин (фермент шлункового соку) роз’їдають слизову оболонку. Насправді, все складніше: клітини слизової оболонки шлунка мають ніби «потрійний захист». Аби зломити таку оборону, потрібні надзвичайні ушкоджувальні обставини. У більшості випадків такими обставинами є стреси.
Має чимале значення й рефлюкс — закид жовчі в шлунок унаслідок незадовільного функціонування пілоричного (тобто шлункового) сфінктера, його нижнього замикача.
У 60% випадків виразки шлунка та 90% випадків виразки дванадцятипалої кишки в зоні ерозії визначають мікроорганізми. Таким чином, досить часто виразкова хвороба має насправді інфекційну природу.
Але, безперечно, виразкова хвороба шлунка як стан, що має схильність до відновлення, розігрується поволі. Загострення виникає під впливом довготривалих імпульсів від мозку, які зумовлюють спазмування мускулатури та кровоносних судин стінки шлунка на тлі виснаження клітин і тканин.
У разі виконання пацієнтом усіх вимог, закладених у курс лікування, у 80—90% випадків спостерігалося повне вилікування. Фітотерапія, гомеопатія та інші процедури комплексу насамперед спрямовані на заспокійливий вплив на центральну нервову систему, а також слизову оболонку шлунка та дванадцятипалої кишки з метою нормалізації секреції. Передбачається й розслаблювальний вплив на мускулатуру шлунка та дванадцятипалої кишки в ході пропонованих процедур.
Фітотерапія. Узяти по 50 г льонку звичайного (спазмолітичний засіб), насіння вівса та льону (проносний), ромашки (протизапальний), самосилу гайового (жовчогінний), суцвіть липи (протимікробний) і подрібненого кореня солодки (сечогінний). Увесь збір добре перемішати, 2 ст. л. суміші залити на ніч 1 л води. Уранці прокип’ятити протягом 3 хв. Настояти 2—3 години. Пити по 1/3 — 1/2 склянки за 1 годину до їди. Відвар зберігати в холодильнику, пити в підігрітому вигляді. За 30 хв до їди випити 40 крапель обліпихової олії.
Гомеопатія. Найефективніші в разі виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки гомеопатичні препарати — двохромистий калій (Kalium ichromicum), подофіл щитковидний (Podophyllum) і білий миш’як (Arsenicum album).
Водолікування. У невеликий бавовняний мішечок набрати й зав’язати 100 г дубової кори та 250 г хвойних чи соснових голок. Покласти в п’ятилітрову каструлю, залити водою й кип’ятити 30 хв на слабкому вогні. Потім налити у ванну води й додати приготований відвар. Температура води має не перевищувати 35°С. Тривалість процедури — до 10 хв.
Лікувальна фізкультура: «Відчинити ворота білих і чорних судин». Лягти спиною на стьобаний матрац. Руки й ноги підняти, а потім почати постукувати подушечками рук одну об одну, далі п’ятами ніг одну об одну, ледь вивертаючи руки й ноги по боках: праву — вправо, ліву — вліво. Починати вправи треба з 10—15 разів і зі слабких постукувань, а через 30—40 днів слід довести кількість постукувань до 100, відповідно збільшуючи і їх силу.
На другому етапі після виконання циклу вправ лягти на спину, закинувши руки за голову. Ноги витягнути на повну довжину й посилено притискати їх до підлоги. Потім з’єднати ноги разом, рухати їх то вправо, то вліво, спочатку повільно, а потім швидко, поступово довівши кількість вправ від 20 до 200. Ці вправи спрямовані на поліпшення кровообігу та лімфообігу. Згідно з уявленнями тибетської медицини, по білих судинах тече лімфа, по чорних — кров.
Досягається також поліпшення роботи опорно-рухового апарату й найперше хребта, кульшових, колінних і ліктьових суглобів, поліпшується кровопостачання шкірних покривів.
(Далі буде.)
Володимир КОНСТЯНТИНОВ.
