або Таємниця нашої підсвідомості
Депресія, безпричинні страхи, стреси - все це позбавляє життя задоволення, заводить людину в глухий кут і зупиняє на шляху до довгоочікуваного щастя. Життя перестає здаватися таким яскравим і барвистим, яким було в дитинстві, людину починають долати хвороби й різні нездужання. Хтось намагається впоратися з цим за допомогою ліків, хтось застосовує різні практики чи звертається до Бога, щоб знову знайти душевний спокій, здоров’я й повернути втрачені фарби життя. Але річ у тім, що, не усуваючи причини, які призвели до таких станів, людина приречена на їхні повторення. І вихід тут лише один - знайти справжню причину й позбутися її.
Реактивний розум робить поведінку людини непередбачуваною
Було виявлено, що наш розум протягом усього життя накопичує велику кількість інформації, яка згодом здатна чинити на нас вплив, у тому числі й негативний. Ця інформація в нашій голові зберігається в уявних образах-картинках, що містять у собі ще й різні відчуття. І якщо ми згадаємо якийсь щемливий для нас епізод, то виявимо, що в нас виникають ті ж емоції та відчуття, які ми відчували під час цього інциденту.
Насправді, існує одне-єдине джерело всіх наших проблем, стресів, нещасть і невпевненості в собі - це реактивний розум. Якщо аналітичний розум потрібен нам для того, аби приймати рішення, пов’язані з нашим виживанням, і ми щомиті використовуємо його для цього, то реактивний, чи несвідомий, розум - це прихована частина нашого розуму, яка запам’ятовує всі моменти болю та болісні емоції.
У разі нестерпного болю, стресу робота аналітичного розуму припиняється й вмикається запис у реактивному розумі. Саме він фіксує в цей момент усе, що відбувається навколо (слова, звуки, запахи, зорові образи). І хоча використовує він ці спогади так само, як і аналітичний - для нашого виживання, однак працює за іншим принципом: зберігаючи весь болісний досвід, пізніше застосовує його проти нас. А саме: вловивши найменшу схожість з тією ситуацією, під час якої ми відчували біль чи душевну втрату, він автоматично дає нам команду вести себе таким же чином.
Наприклад, хлопчик упав і вдарився головою об камінь. Припустімо, при цьому він відчув, крім болю, різкий запах пилу, і реактивний розум зберіг це сприйняття. І тепер, коли хлопчик знову почує цей запах, він почне нервувати: це реактивний розум наказує йому так реагувати, оскільки в ньому записано: коли присутній запах пилу - людина набиває собі гулю. І якщо хлопчик негайно не покине місце, де є цей подразник, - реактивний розум може підключити біль у тій зоні голови, якою він ударився. Таким чином, діючи за принципом подразник-відповідь, реактивний розум включатиме все записане знову й знову, якщо обстановка нагадає йому момент з минулого.
Реактивний розум не володіє здатністю робити розрахунки й служить, аби протистояти болю, котрий може паралізувати людину. Наприклад, боєць, який продовжує битися напівпритомним, обгоріла людина, яка виповзає з вогню, - це приклади випадків, коли реактивний розум корисний. Проте проблем для нас він створює набагато більше: робить поведінку людей непередбачуваною, спричиняє психози, неврози, конвульсії, може спровокувати артрит, астму, алергію, захворювання серця, підвищення кров’яного тиску тощо. Крім того, він змушує людину відмовитися від своїх надій, утримує її в апатії, робить нерішучою.
Інграми - міни сповільненої дії
Втрати та біль, які накопичуються протягом життя, дуже знижують рівень свідомості й життєздатність, при цьому погіршуючи фізичне здоров’я. Було виявлено: поки біль наявний, то ніяке лікування психосоматичних захворювань (таких, як артрит, ревматизм, дерматит і т. ін.) не дасть стійкого поліпшення.
Наприклад, артрит колінного суглоба виникає через те, що накопичується пам’ять про всі травми коліна, які сталися в минулому. Коли ж епізоди травмування з’ясовуються й прибираються - артрит зникає.
Точно так само можна усувати й інші проблеми зі здоров’ям. Наприклад, біль із серця назавжди зникне, якщо знайти й стерти негативний емоційний заряд того моменту, коли людина пережила ушкодження серця (потужний стрес, потрясіння).
Звичайно, це може здаватися неймовірним, але цей метод працює. Просто ми вже звикли до того, що легше випити таблетку, ніж розбиратися зі своїм розумом, який завжди вважався складним і незрозумілим навіть для фахівців.
Як уже було сказано вище, реактивний розум зберігає в собі записи кожного відчуття, що було на момент повного чи часткового безпам’ятства, аж до найдрібнішої подробиці - так звані інграми. Вони становлять основу багатьох психосоматичних і психічних захворювань. У підсвідомості людини може одночасно бути безліч інграм. Вони, немов міни уповільненої дії, спливають під впливом асоціативних обставин і зумовлюють хворобливий стан організму.
Наприклад, людині роблять операцію, і вона перебуває під наркозом. У цей час її реактивний розум записав брязкіт інструменту, все, що було сказано в цей момент, усі звуки й запахи. І тепер щоразу, коли ця людина чує звук, який нагадує брязкіт інструментів, у неї вмикається відповідна інграма й вона починає нервувати. До того ж, у неї можуть виникнути неприємне відчуття в прооперованому місці та затуманення свідомості, оскільки в момент операції вона була під наркозом.
Особливу силу мають слова в інграмах. Оскільки реактивний розум деякі слова й фрази, промовлені в момент травми, сприймає буквально.
Наприклад, дівчина, яку врятували, коли вона тонула, може в майбутньому страждати від проблем із диханням тільки тому, що в той момент хтось крикнув: «Вона не може дихати!»
Такі фрази: «довго буде гоїтися», «можеш залишитися калікою», «терпи й мовчи», «поплач і все мине», «нікому не кажи» - можуть призводити до хвороб і неадекватної поведінки, коли людина справді починає терпіти, мовчати та приховувати все від інших.
Нам усім доводилося чути про те, що негативний досвід допомагає в житті. Не було б його, людина ніколи б нічого не навчилася. Це абсолютно вірно. Але інграми це жодним чином не стосується. Інграма - це не досвід, це дія за наказом.
Щоб допомогти собі - треба згадати
Отже, як же допомогти собі й стерти негативні інграми та відчуття з нашого реактивного розуму?
За своє життя я перепробував безліч різних систем і методик роботи над собою, своїм організмом і підсвідомістю. Я голодував, обливався холодною водою, медитував і займався йогою. І все, чого я хотів домогтися, - це взяти під контроль своє здоров’я та свої здібності, краще розуміти себе й, відповідно, жити без хвороб, депресій і неадекватних емоцій. Я не міг погодитися з тим, що людина використовує лише десяту частину від своїх можливостей.
Кілька років тому мені порадили почитати книгу «Діанетика», яку охарактеризували, як справді ефективну техніку роботи з розумом. Я поставив зустрічне запитання: а чи допоможе вона мені позбутися внутрішнього занепокоєння, тривожного сну й частої зміни настрою?.. Але, прочитавши кілька сторінок, де було описано технологію роботи з болісними для людини моментами, я зрозумів, що в словах автора була логіка.
Весь механізм полягає в тому, що інша людина, яка також ознайомлена з книгою, допомагає вам повернутися в неприємні для вас моменти минулого: травми, хвороби, душевні втрати. Причому, робиться це без гіпнозу, під час повної свідомості. Ви проговорюєте цей епізод вашого життя від початку до кінця, а ваш напарник - одитор, направляє вас за допомогою запитань: що ви бачите? що ви чуєте? що ви думаєте? тощо. Ці запитання утримують вас в інциденті й дають змогу відновити картину події повністю - з усіма емоціями, сприйняттями та навіть відчуттями, оскільки травмоване місце може розболітися знову. Пройшовши через цей епізод кілька разів і відновивши всі його подробиці (фрази, емоції, думки), людина починає відчувати, як болісний момент життя перестає чинити на неї негативний вплив. Негативні емоції ніби зникають, розчиняються.
Коли я проходив епізод свого дитинства, де в 10-річному віці потрапив до міліції за те, що кидався з хлопцями глиною, я думав, що там нічого цікавого не знайду. Але у мене спливла в пам’яті картинка, яку я зовсім забув: страшний і злий, як мені здалося, міліціонер кричить на мене. У цей момент у мене з очей покотилися сльози: я повністю заглибився у відчуття себе, десятирічного хлопчика, і, як і тоді, заплакав.
За кілька тижнів я пройшов десятки неприємних моментів свого життя за цією методикою й знайшов причини, чому не переношу дитячого плачу; чому багато в чому повторюю поведінку й слова мого батька. День за днем я відчував, як грудка напруги в моєму розумі розтискається і я перестаю неадекватно реагувати. А коли я знайшов фразу, записану в момент несвідомості під час падіння на будівництві, сказану моїм начальником: «Якого працівника втратили», то зрозумів, чому багато років кульгав на праву ногу. Найцікавіше, що після цього я перестав кульгати.
Через кілька тижнів я був іншою людиною. Моя поведінка, емоції стали передбачуваними для мене, я почав бачити й відчувати життя краще: немов відчепив величезний віз, який до цього тягнув за собою. Неймовірним чином мої стосунки з оточенням налагоджувалися самі по собі: мені починали телефонувати давно забуті друзі, повертати безнадійні борги, а у відносинах із батьками з’явилося більше теплоти й любові.
Автор «Діанетики» Рон Хаббард писав: «Діанетика - це пригода. Це освоєння terra incognita - людського розуму, тієї великої та досі незвіданої ділянки, яка міститься всередині голови, в сантиметрі від вашого чола. І якщо прибрати збережену пам’ять про біль, людське тіло стає надзвичайно здібним до відновлення. Психосоматичні захворювання, безпричинні страхи відходять, і людина знаходить душевне та фізичне здоров’я, високу здатність до виживання...»
Засновник психоаналізу Зигмунд Фрейд мав рацію, намагаючись знайти розв’язання проблем у нашому минулому. Не зрозумів він лише одного - де саме криються ці проблеми. А вони криються в конкретних епізодах нашого життя, в тих самих, про які нам неприємно згадувати й про які нас не змусиш думати, оскільки вони болісні для нас. Повернувшись у ці моменти й переглянувши їх знову, можна наново знайти щастя та здоров’я.
Олександр МИХАЙЛЕЦЬ.
