Таволга в’язолиста й таволга звичайна – чи це різні рослини, чи одна й та сама? Розріджують чи загущують кров? Володимир ФРЕЙМАН. м. Українка Київської обл.
Лист коментує кандидат біологічних наук Любов ДУДЧЕНКО.
Таволга в’язолиста й таволга звичайна – різні рослини одного виду. Розрізнити їх неважко за висотою, листям, квітами і корінням. Для розрідження чи загущення крові обидві рослини в народній медицині не використовують, проте і таволга вязолиста, і таволга звичайна мають багато інших корисних властивостей і застосовуються для лікування різних захворювань. Таволга в’язолиста (рос. -лабазник), у нас її називають гадючником, а французи – королевою лук. Це багаторічна трава до 1,5 м заввишки з повзучим кореневищем. Росте на вологих грунтах, по берегах річок, цвіте у травні-липні дрібненькими запашними жовтувато-білуватими, кремовими квітами. Рослина містить саліцилати, аскорбінову кислоту, дубильні речовини, вітамін С. Використовують траву під час цвітіння і кореневища (заготовляють навесні або восени) як сечогінні, протиревматичні й для зниження вмісту цукру в крові засоби. Настій таволги в’язолистої вживають за ревматизму, подагри, грипу, болю в шлунку, кишечнику: 1 ч. л. подрібненої сировини (трави чи кореневищ) залити склянкою окропу, настояти півгодини. Пити по чверті склянки тричі на день. Готують мазь із трави і кореневищ на жировій основі у співвідношенні 1:5. Нею розтирають хворі суглоби. Маззю чи соком таволги в’язолистої змащують місця укусів комах і виразки на шкірі. За цукрового діабету, подагри молоді корені кладуть у салати, з квітів готують чай. Таволга звичайна (шестипелюсткова) має перисторозсічену, зубчасту листкову пластинку, росте заввишки до 50-70 см, цвіте в травні-червні, квіти дуже подібні до квітів таволги в’язолистоюї. Корені розміром як земляний горішок, схожі на екскременти кози. Росте також на луках, на вологих і заболочених місцях. Рослина містить глікозиди, дубильні речовини, крохмаль, аскорбінову кислоту, ефірні олії. У народній медицині використовують траву й корені (заготовляють також восени або навесні). З огляду на вміст у коренях дубильних речовин, їх використовують як кровоспинний і протипухлинний засіб, а також як кардіотонічний за серцевих хвороб. Відвар коренів. 1 ст. л. сировини залити 2 склянками води, кип’ятити 15 хв, настояти до охолодження, процідити. Пити по 1 ст. л. тричі на день після їди за хвороб нирок, сечокам’яної хвороби, подагри, ревматизму й серцевої недостатності. Настоянка коренів на спирту у співвідношенні 1:10. Настояти 2 тижні, пити по 1 ч. л. тричі на день з молоком за лейкозів, злоякісних пухлин, болю в шлунку. Бульбочки-корінчики можна їсти сирими й відвареними, додавати (як і листя) в супи, салати, із листя та пагонів готують чай.
