Панацеї від усіх хвороб не існує. Але природні засоби можуть зарадити в багатьох випадках. Саме їх і рекомендує використовувати Людмила Володимирівна Волос .
Моє перше знайомство з Л. Волос відбулося телефоном. На запитання, чи знає вона про синдром апное, почула чітку відповідь: «Так». Я здивувалася, адже нодноразово стукала в різні двері і чула, що медицина це не лікує. Хочу зауважити, що у моєму випадку йдеться не про апное-хропіння, а значно складніший діагноз. Мені «допомогли» набути хворобу ще в дев'ятнадцятирічному віці як наслідок невдалої анестезії під час операції з приводу апендициту. Після цього почала з»являтися раптова зупинка дихання. А за цим — порушення кровообігу та кровопостачання всіх внутрішніх органів. З роками та після ускладнення грипу такі напади почастішали і стали регулярними. Тому весною 2011 року я змушена була звернутися до лікарів, щоб лікувати вже наслідки цього синдрому. Пройшла детальне обстеження у відділенні нефрології та кардіохірургії Хмельницької обласної лікарні (ангіографія інтрацеребральних та ниркових судин). Діагноз - «порушення кровообігу та згасання функції обох нирок». Вердикт лікарів — пожиттєва залежність від медпрепаратів. Вирушаючи до Л. Волос, зізнаюся, мала сумніви, що мені допоможуть трави. Але все ж таки я сумлінно виконала всі рекомендації травниці. Через 8 місяців лікування за її схемою у мене нормалізувався тиск, відновилися сили, зникла задишка. За порадою лікарів я пройшла повторне обстеження. Воно показало, що рівень холестерину знизився до норми, а гемоглобіну - підвищився. Але найбільше, що вразило не тільки мене, а й лікаря Н. В. Щербину, завідувачку відділення нефрології Хмельницької обласної лікарні,- мої нирки знову набули правильної форми і нормальних розмірів. Хіба це не диво Боже? І, як на сповіді, цій мудрій, добрій, милій та уважній жінці-лікарю я зізналася, що усі ці попередні 8 місяців лікувалася травами. Але пам'ятайте: «…використання природних лікувальних засобів вимагає значної уваги й зусиль. Природний процес оздоровлення й відновлення є поступовим, і нетерплячим людям він видається повільним» (Е. Байт). Я бажаю вам ніколи не хворіти, та якщо все ж таки маєте проблеми зі здоров'ям, знайте, що у вас завжди є шанс на одужання.
Зоя ЛУКАШАК, 58 років, с. Морозів, Дунаєвецького району
