РУБРИКИ

ВЧИМОСЯ ПРАВИЛЬНО СИДІТИ

ВЧИМОСЯ ПРАВИЛЬНО СИДІТИ

На роботі Почнемо з того, що поняття «сидіти» аж ніяк не означає билинне «сидіти сиднем», тобто нерухомо, як статуя. Якщо немає можливості щопівгодини встати й розім'яти кістки (наприклад, на лекції або на уроці), то бажано хоча б трохи змінити положення спини, ніг, рук. Не в розумінні строгої шкільної вчительки: «Іванов, не крутися!», а щоб звільнити суглоби від застою крові. Фактично трохи згладити інтуїтивні рухи тіла непосиди-учня з метою домогтися того ж самого, не привертаючи до себе уваги. Конспектуючи лекцію або займаючись якимось іншим різновидом письма, слід спиратися спиною в місці її вигину в спинку стільця. Якщо при цьому стіл злегка скошений за принципом старої шкільної (ще гімназичної) парти – ще краще. Тому що таке розміщення стільниці дає можливість не нахиляти голову й верхню частину тулуба вперед, не напружувати тривалий час даремно м'язи торсу, погруддя й шиї. Далі. Висоту стільця варто відрегулювати так, щоб сидіння було на рівні колінних складок. (Сидіння стільця зазвичай піднімається над підлогою на 45-50 см, що не завжди відповідає довжині гомілки конкретної людини). Сидіти зручно тоді, коли ступні впираються в підлогу. Тому, якщо неможливо висоту стільця пристосувати до індивідуальних розмірів, вдаються до підставки для ніг або подушки на сидінні. Максимальна глибина сидіння не повинна перевищувати 2/3 довжини стегон. Стежте за тим, щоб тиск тіла на сидіння лише мінімально припадав на задню частину стегон, інакше ускладниться циркуляція крові в ногах. М'яких стільців і крісел – зважаючи на підступний остеохондроз - бажано уникати. Наші сідничні бугри не беруть участі в розподілі маси тіла, але коли вони потопають у перині, маса тіла надмірно тисне на хребет. Тверді сидіння не дають зазначеним м'язам розслаблюватися. Підлокітники також сприяють зняттю частини навантаження із хребта, отже, вони не зайві за робочим столом. Територію під столом бажано не заставляти усіляким потрібним і непотрібним устаткуванням. Ноги для зміни положення мають потребу в просторі. І ще про положення за робочим столом. Потрібно сидіти на такій висоті, щоб руки до ліктів лежали паралельно стільниці. Стандартна висота стола - 75 см, отже, і його треба підбирати зважаючи на фігуру - наростити або, навпаки, вкоротити ніжки стола.

Вдома М'які крісла й дивани сприяють не стільки відпочинку, скільки... сутулості. З усіма неприємностями як для хребта, так і для організму в цілому. А ось подушки, прикладені тепер чи не до кожного дивана або тахти, служать не стільки естетичним цілям, скільки зручності під час сидіння. Підкладаючи подушку під спину, ви забезпечуєте  найкращу підтримку. Коли під час застілля людина тягнеться за хлібом або закускою - вона перевантажує спину. Кров у ній і без того через тривалу нерухомість застоялася. Тому, встаючи з дивана або зі стільця, варто немов би трохи розтягти процес. Спочатку напружте спину, підніміть голову й лише потім напружуйте м'язи пресу й ніг. Перед екраном телевізора не треба сидіти (і лежати!) довго в одній і тій самій позі. Скористайтеся рекламними паузами, щоб змінити положення тіла, а ще краще - встати й розім'ятися. Якщо ж ви не маєте сил відірватися від привабливих пропозицій з екрану на предмет, як краще витратити ваші кровні грошики, хоча б щогодини-півтори відкидайтеся на спинку стільця або крісла, розслабте м'язи, зробіть кілька глибоких вдихів і довгих видихів.

В автомобілі Автолюбитель, а тим більше водій-професіонал, часто прив'язані до сидіння багато годин поспіль. Ні на мить не можуть відірватися від баранки. Легкі рухи рук і ніг не беруться до уваги: більша частина м'язів залишається незадіяною. Ось чому крісло водія, підігнане під зріст і вигин спини, - нагальна потреба. Бажано, щоб воно легко прогиналося вперед та назад, не заважаючи роботі з панеллю керування. Для підтримки нижньої частини спини використовуйте подушку, пристосовану до анатомічних особливостей вашого тіла. Перерви не завадило б робити з тією ж  частотою, що й у разі сидіння в приміщенні за робочим столом. Тобто, не рідше, ніж через годину-півтори. Вийдіть, розпряміться, порухайтеся. Хоча б поштурхайте ногами шини. І можна продовжувати подорож. На автозаправках або в ресторанах швидкої їжі намагайтеся скористатися з можливості розім'яти застояні члени. Навіть якщо обслуговуючий персонал готовий звалити на себе цей обов'язок. Не піддавайтеся! За власним здоров'ям варто стежити не менш пильно, ніж за технічним станом своєї автомашини.

Володимир Берсенєв, лікар-невропатолог вищої категорії. (Із книги «Лікарський порадник для третього віку»).