— Сорт яблуні з незвичною назвою Хрусткий Мед мені привіз американець, — каже фермер-садівник із Сосонки, заступник голови обласної асоціації інтенсивного садівництва Віктор Лускало. — Маю ще колекцію червоних груш і персиків. Персики плодоносять із кінця весни й до осені…
Колишній випускник Київського політехнічного інституту Віктор Лускало (до речі, інститут закінчив із червоним дипломом) майже двадцять років займається садівництвом — Раніше, коли працював інженером, це було моє хобі, — каже Віктор Андрійович. — А відколи розпався Союз і виробництво пішло шкереберть, захоплення стало основною роботою. Віктор Лускало — перший в області садівник, який, за його ж словами, найняв на роботу в саду навіть… джмелів.
ОДНОГО ДЖМЕЛЯ ГОЛЛАНДЦІ ПРОДАЮТЬ ЗА ДВА ЄВРО
— Джмелина ферма була моєю заповітною мрією, — розповідає Віктор Лускало. — Відчув: діло це перспективне. Років 7 тому я зустрічався з одним голландцем, він брав участь у спільному проекті з інтенсивного вирощування садів. Голландець відкрив секрет, мовляв, вони приступають до вирощування джмелів на продаж. Бо дуже ефективно запилюють сади. А я запитую, по чому ж будете продавати? Каже: по два євро за джмелика. Не стримався тоді я і теж похвалився: «У мене вже є такі самі джмелики». У співрозмовника від почутого ніби мову одібрало. Він ще раз перепитав, щоб пересвідчитися, чи справді це так. Похвалив. Хоча, як здалося пану Віктору, засмутився, що українці випередили голландців у цій справі. А, за словами садівника, він зрозумів, що джмелями варто зайнятися серйозніше.
ВУЛИКА НЕ ТРЕБА
— Чим джмелі кращі від бджіл? — перепитує Віктор Лускало. — Джмелі працюють за нижчих температур. Бджоли вилітають, коли повітря прогріється до 12—14 градусів, а джмелі — раніше (досить 4 градуси). Як тільки в саду зацвіте перша квітка, тобто перший цвіт на дереві, у джмелів починається шлюбний сезон. Такі любовні ігри влаштовують, куди тим котам братися. Один джмелик відкладає 50 личинок. Такий у них коефіцієнт розмноження. Джмелі, яких розводить садівник, називаються осмії. Уперше Віктор Лускало довідався про них випадково. У Чернівецькій області один садівник запилював сад за допомогою осмій. Віктор написав йому листа. Але відповіді не отримав. Звернувся вдруге. Тільки через деякий час надійшла відповідь. Старий садівник повідомляв, що надіслав Лускалу невелику посилку з осміями. — Для джмелів вулика не треба, — усміхається пан Віктор. — Он бачите очеретяні трубочки? У них вони розмножуються, у них і живуть. У такій трубочці і переслав мені той дідусь комах для розведення. Тепер їх у мене вже ген скільки!.. Дідусь, пам’ятаю, ще писав, що осмії — ручні. Мається на увазі, що вони не літають далеко. Дід казав, що в цьому пересвідчився на власному прикладі. Однієї весни було холодно. Бджоли ще не літали. Але садок все одно запилили джмелики. Так само на осінь мав урожай і сусід. Ті, у кого сади були далі від джмелиної ферми, урожаєм не могли похвалитися. Нинішня весна також примхлива в температурному режимі. — Бджоли ще були у вуликах, — каже Віктор Лускало, — а джмелики вже один з-перед одного спішили до роботи. Буває, вранці ще прохолодно. Вилетить зі своєї хатки і впаде від холоду. А як сонечко пригріє, розправить крильця — і гайда в сад. Такі вони, ці осмії.
ГРУША — НА 700 грамів
— Доктор наук з Уманського сільськогосподарського інституту Олександр Мельник про мої експерименти у садівництві згадує у своїх лекціях для студентів. З приводу одного з методів щеплення персиків радив навіть писати наукову роботу, — продовжує розповідь садівник. — Персики ми їмо з кінця весни, коли з’являються перші плоди, і майже до кінця осені. По-перше, у мене росте їх кілька сортів. По-друге, кожне деревце, як кажуть, застраховане від морозів. Садівник прищеплює сортові персики на дичках-жердельках, але в тому місці, яке ховається під землею. Тому навіть під час приморозків дерево не загине. Є в саду Лускала також колекція червоних груш. — На виставці в Києві мої груші фотографували з таким інтересом, як фотографують дівчат-моделей, — усміхається співрозмовник. — Я виставив груші сорту Роксолана. А в них вага не менш як 700 грамів у кожної. Та ще й боки червоні, апетитні. Є у мене також сорти Ніколай Крюгер, Родзинка Криму, Кучеренка.
ЗА ДРУЖИНУ — САДЖАНЦЯ
— Чотири долари коштував донедавна в супермаркеті кілограм яблук сорту Хрусткий Мед американської селекції, — каже садівник. — Яблуко надзвичайно смачне. Навіть навесні, коли в нього вже не той вигляд, воно, як кажуть, зморщилося, все одно зберігає хрускіт і залишається солодким. Віктор Лускало давно знав про унікальні властивості плодів цього сорту яблук. Коли на Вінниччині реалізовували проект «Поділля-фрукти-2000», познайомився з американським фермером. Він приїхав до Вінниці як один із учасників названого проекту. Ініціатором цієї справи був ректор Вінницького агроуніверситету Леонід Середа. Після знайомства Лускало запросив американця до себе в Сосонку. У того за океаном масштаби ширші, бо землі має більше. Але багато в чому садівники порозумілися. Надто після застілля з чаркуванням. — Тоді я в гостя детально розпитав про сорт Хрусткий Мед, — згадує Віктор Лускало. — На прощання попросив за наступної нагоди привезти саджанець. Мало сподівався, що так воно й станеться. Хоча американець запевняв, що обов’язково приїде ще раз, до того ж не сам, а візьме дружину, щоб і вона побачила Україну. Один із моїх товаришів, який був присутній при цій розмові, жартома натякнув гостю: «Не привезете саджанця, вкрадемо дружину». Чи то американець злякався тих слів, чи він такий обов’язковий у виконанні обіцяного, але наступного року справді привіз саджанець. Тепер і в мене в саду росте Хрусткий Мед. У свій час Віктор Лускало вирощував троянди, які у Вінниці більше ні в кого не росли. Це були сорти, які здобували перемогу на європейських конкурсах. — Я справді починав з вирощування квітів, — згадує Лускало. Якось він почув про конкурс троянд у Парижі. Записав сорти, які здобули перемогу. Тоді попросив знайомого льотчика, щоб той через своїх колег, які працювали на міжнародних рейсах, привіз йому саме таку квітку. Одну-єдину. «Достатньо однієї бруньки, щоб виростити квітку». Так само доставляли йому рідкісні сорти з Голландії. — Це було доти, доки не почали возити квітів на продаж літаками, — каже пан Віктор. — Тим самим мені перебили квітковий бізнес, і я зайнявся садівництвом. Нині ж Віктор Лускало — не лише садівник, а й новатор-джмеляр, який започаткував у себе поки що єдину в Україні джмелину ферму для запилення дерев.
Віктор СКРИПНИК, для «Здоров’я і довголіття».
