Імплант з диво-матеріалу приживається як рідний
Майже сто років фахівці шукають способи, як виправити деформацію перегородки носа. Адже ця патологія (буває вроджена чи набута в разі травмування носа) спричинює затруднення носового дихання, нічне хропіння, хронічний синусит (виділення з носа), носові кровотечі, погіршення слуху, схильність до частих респіраторних інфекцій тощо.
До цих пір усі спроби поставити імплант, який замінює саму перегородку, закінчувалися невдачею: чужорідне тіло часто відторгалося, виникало нагноєння. І ось на кафедрі отоларингології Запорізької медичної академії післядипломної освіти на базі Запорізької обласної клінічної лікарні (ОКЛ) доктору медичних наук професору Василю Діденку вдалося розробити метод, за допомогою якого можна замінювати носову перегородку. При цьому використовують сучасний пластичний матеріал - пористий політетрафторетилен.
…Мешканка Запоріжжя 24-річна Ілона К. потрапила в дорожньо-транспортну пригоду. Дівчина отримала безліч травм, зокрема й перелом носової перегородки, ніс утратив свою форму. Вона не могла вільно дихати, не відчувала запахів, соромилася виходити на вулицю. Візит до лор-лікаря міської лікарні закінчився нічим - їй не змогли допомогти, пояснивши: «Тут уже нічого не можна відновити». Проте згодом порадили звернутися в обласну клінічну лікарню. Фахівці, вивчивши рентген травмованого органа, призначили операцію.
«Втручання проходило під загальною анестезією, - розповідає завідувач відділення отоларингології Запорізької ОКЛ Ігор РАСКІН. - Ми відновили форму носа, поставивши імплант із тетрафторетилену. У пацієнтки нормалізувалося дихання, а через деякий час - і нюх».
Як розповів лікар, матеріал політетрафторетилен створено із застосуванням нанотехнологій. Матеріал стійкий до інфекцій, вже через рік-півтора повністю розчиняється в організмі, а на його місці виростає нова тканина. Після досліджень та експериментів протягом кількох років матеріал отримав сертифікат МОЗ України й дозволений до застосування саме в отоларингології. Матеріал не спричиняє відторгнення, досить міцний, а для хірурга - легко модельований (адже найчастіше хірургу доводиться підганяти форму імпланта прямо в операційній). Товщина матеріалу - від одного до чотирьох міліметрів. Зовні він схожий на щільний білий пінопласт, який легко ріжеться ножем, ножицями, тому легко моделюється.
«Ми виконуємо, - продовжує далі Ігор Раскін, - пластику деформованої перегородки носа, ринопластику в разі косметичних дефектів зовнішнього носа, пластику кісткових дефектів, виправляємо грубі посттравматичні дефекти лобової та виличної кісток. У всіх випадках підтвердилися кісткововідновлювальні властивості тетрафторетилену, не було вторинних больових синдромів.
Для пластики лобно-носового каналу ми вперше використали пористий політетрафторетилен у вигляді трубок різного діаметру й форми завтовшки 0,0197 дюйма й отримали гарні результати у віддаленому післяопераційному періоді. Дуже важливим є те, що матеріал еластичний, добре суміщається з тканинами. Завдяки цьому практично не виникає деформацій спинки носа, якщо трапляється повторна травма. Застосувати цю методику може кваліфікований отоларинголог».
Метод усуває дефекти кісток, судин і серця
«Він годиться не тільки для носа, - розповідає Ігор Аронович, - а й для нейрохірургічних дефектів черепа, щоб закривати кісткові дефекти в разі трепанації, важких травм. Його досить давно використовують у судинній хірургії та кардіохірургії в якості імплантів, замінюють дефекти великих магістральних судин і міжпередсердної, міжшлуночкової перегородок серця. Матеріал пластичний, зручний у роботі. Безпосередньо в операційній розкривається пакет, витягується стерильна платівка й за допомогою скальпеля до найдрібніших подробиць моделюється потрібна форма, шматок, який залишився, залишається стерильним. Заздалегідь визначити потрібну форму, яка знадобиться конкретному пацієнтові, неможливо».
Також запорізькі отоларингологи розробили, запатентували та застосували методику менш травматичного оперативного лікування ліквореї. Ця хвороба трапляється в пацієнтів-гіпертоніків на тлі кризу від надмірного внутрішньочерепного тиску чи виникає внаслідок тяжких краніоспінальних травм, зокрема, під час дорожньо-транспортних пригод. Такі операції отоларингологи виконують спільно з нейрохірургами без трепанації черепа, з доступом через ЛОР-органи, заміщуючи ушкоджені тканини. Випадків, коли виникає гостра потреба в такій спеціалізованій фаховій медичній допомозі, в Запорізькій області трапляється щонайменше 5-7 на рік. Своїм досвідом запоріжці діляться з колегами з усієї України, на навчання до них приїжджають із Херсона, Миколаєва, Дніпропетровська.
У якому вусі дзвенить, або кваліфіковані поради від лікаря
Як розповів Ігор Растін, видів патології середнього вуха досить багато. Захворювання середнього вуха діляться на хронічні й гострі. Хронічні захворювання середнього вуха - це ті, які тривають 3 місяці й більше. Самостійно такі захворювання лікувати не можна. Обов’язково потрібно консультуватися з лікарем. Періодичність залежить від характеру перебігу захворювання.
Якщо говорити про загальні симптоми захворювання вуха, то до них належать зниження слуху, біль, виділення. Загострення хронічного середнього отиту в чомусь схоже на початок гострого захворювання. Це, як правило, теж гостра патологія – раптове посилення виділення з вуха, болю, поява шуму у вусі. Те ж саме виникає й у разі гострого отиту.
Думка, що можна застудити вухо, помилкова. Лікар переконаний: переохолодити вухо неможливо через те, що воно досить глибоко розташоване в черепі. Наприклад, середнє вухо хворіє завжди на тлі вірусної інфекції, яка вражає верхні дихальні шляхи (ГРВІ, грип). У таких випадках неодмінно слід звернутися до лікаря, але можна надати першу допомогу в домашніх умовах.
Насамперед, вухо, як і решту ЛОР-органів, у разі такого захворювання не вигрівати. Тому що зігріваючі процедури спрямовані на посилення кровообігу в цій ділянці, а в нас усі органи верхніх дихальних шляхів не люблять набряку, який утворюється в результаті інтенсивного кровообігу. На катаральній (початковій) стадії, коли вражається слизова оболонка, виділення немає. І якщо ми починаємо гріти вухо, настає ексудативна стадія, тобто починаються виділення, що сприяє розвитку гнійної стадії гострого отиту.
Варто зазначити: якщо є виділення з вуха, то спиртові краплі капати не можна (за хронічного отиту також). А якщо виділень немає, а є тільки біль у вусі, шум і гул, то в таких випадках, навпаки - спиртові краплі капати потрібно. Отже, якщо ми маємо початок гострого отиту й людина впевнена, що на отит вона раніше не хворіла, хронічного отиту в неї теж немає й не спостерігаються виділення, то тоді зазвичай капають 70% борний спирт (якщо немає, можна горілку). Але в жодному разі не можна капати спирт у чистому вигляді, якщо його концентрації 96%, треба розвести перевареною водою у пропорції 2:1. Розчин слід закапати у вухо, щільно прикрити ватою зовнішній слуховий прохід і тут же слід капати судинозвужувальні краплі в ніс. Після чого потрібно звернутися до лікаря.
«Щодо захворювання внутрішнього вуха, - говорить Ігор Аронович, - ця патологія потребує негайного звернення до лікаря. Навіть якщо людина прокинулася вночі від раптової втрати слуху - слід негайно викликати «швидку» і їхати в лікарню, де нададуть екстрену стаціонарну допомогу».
Як зазначив лікар, не завжди біль у вусі, шум, дзвін свідчать про захворювання саме вуха. Ці симптоми можуть бути проявом і інших хвороб, наприклад, гіпертонічного чи гіпотонічного кризу, патологій головного мозку, вірусних інтоксикацій тощо.
«Є така вірусна інфекція, - розповідає Ігор Растін, - яка вражає саме периферійний відділ слухового аналізатора. Велика кількість людей під час ГРВІ втрачають слух. Дуже важливо, щоб людина, в якої захворіло вухо чи раптово знизився слух, відразу ж «бігла» до лікарні. Адже вчасно надана допомога в разі настання глухоти майже в 100% випадків може повернути втрачений слух».
Ще один привід звернутися до спеціаліста - дзвін у вухах. Ми звикли легковажно ставитися до цього явища, навіть загадуємо «під нього» бажання та просимо близьких угадати, в якому вусі в нас дзвенить. Насправді ж, якщо у вас часто дзвенить у вусі, вам украй важливо терміново показатися лікарю. Цей дзвін - перше повідомлення про те, що в людини є порушення мозкового кровообігу. У молодих у вухах зазвичай не дзвенить - таке буває тільки в людей старшого покоління.
Якщо заболіли вуха, самолікування не допоможе
Як правило, з початком осені до отоларингологів активно «потягнуться» пацієнти із зовнішніми отитами. «Ця проблема, - пояснює Ігор Аронович, - локалізується в зовнішній частині слухового проходу - просторі, що охоплює вушну раковину та слуховий прохід до барабанної перетинки. Зовнішній отит виникає, коли грибок потрапляє на шкіру зовнішнього слухового проходу й спричиняє запалення, яке супроводжується болем. Крім болю та свербіння у вусі, може бути підвищення температури тіла, білуваті чи жовтуваті виділення з вуха та зниження слуху. Також може з’явитися запалення самої вушної раковини (як усередині, так і зовні) - почервоніння на зразок екземи, в тому числі й мокрої».
За словами лікаря, захворювання можуть спричинити надмірна вологість (сухість) слухового каналу, механічне ушкодження, отримане внаслідок колупання у вусі (наприклад, при спробі видалити вушну сірку не ватною паличкою, а сірником); нестача чи відсутність вушної сірки тощо. «Самолікування не допускається, - застерігає Ігор Аронович. - Лише лікар має прописати спеціальні краплі на основі антибіотика чи якогось протизапального засобу, а також знеболювальні та жарознижувальні препарати. У випадку з грибковою інфекцією потрібне досить скрупульозне лікування, адже універсального протигрибкового засобу немає: те, що одному грибку - смерть, для іншого - так, дурниця, яка не заслуговує уваги. Тому самолікування тут не дає ефекту: ніхто не в змозі визначити точний вид грибка без лабораторного дослідження».
Для профілактики захворювань вух Ігор Раскін радить дотримуватися правил особистої гігієни; не чистити вуха гострими предметами, не намагатися залізти у вухо якомога глибше, оскільки існує небезпека ушкодження барабанної перетинки. Після ванни чи душу потрібно просушити шкіру зовнішніх слухових проходів. Уважно ставитися до вух у разі запальних процесів носоглотки. Поменше слухати музику через навушники, на роботі дотримуватися техніки безпеки, якщо вона стосується слуху (в разі вібрації, шуму). Оскільки звук, що перевищує 80 децибел (дуже гучний крик), шкідливо впливає на орган слуху. Тому в молодих людей, які зловживають прослуховуванням музики в гучному режимі (особливо в навушниках), ми спостерігаємо необоротне зниження слуху.
Отже, дотримання всіх цих правил і своєчасне звернення до фахівця - запорука здоров’я органів слуху.
Олена ПЕТРЕНКО,
м. Запоріжжя.
