РУБРИКИ
НАШІ ЧИТАЧІ

ЗОЛОТІ РЕЦЕПТИ ОЗДОРОВЛЕННЯ

Золоті рецепти оздоровлення

Хоч як крути, а початок офіційній медицині дала все ж  народна. Ще з  давніх часів, коли лікування травами було єдиним доступним засобом підтримки здоров'я, народні лікарі мали неабияке довір'я в населення. І особливою довірою в Україні на початку ХХ століття користувався  цілитель- травознай отець Михайло Носаль.  Його науку перейняли син Іван, правнук Костянтин та праправнуки Кирило й Павло. Сьогодні про них говорять як про академіків, на яких тримається вся наука про лікарські рослини...

Божий дар отця Михайла

Михайло Носаль народився 1886 року поблизу Любліна (Польща) в українській родині. Закінчив спочатку духовне училище, а згодом - семінарію.  Слугувати церкві вважав своїм обов’язком (служив священиком спочатку на Холмщині, пізніше - на Могилівщині, а згодом - на Волині).
Але Бог наділив його ще одним даром -  глибинним розумінням  кожної рослинки та квіточки. Він вивчав їхні цілющі властивості, збирав та застосовував їх, допомагаючи людям долати всілякі хвороби. Цим «Божим даром»  отець Михайло займався тридцять із лишнім років, часом навіть не беручи за це ніяких грошей.
Збереглися записи отця Михайла, які він мріяв викласти у своїй книзі: «Уся моя священницька практика проходила на селах, а як був коли в городі, то мав парафію серед робітників, де нужди більше, де багато горя, безпомічності та матеріальних злиднів. Чи треба після того пояснювати, що умови життя моїх парафіян завжди були такі, що першим порадником, другом і лікарем був у них я?.. За своє життя я придбав багато практичного досвіду про лікарські зілля, як і в пастирській практиці…
Щоб це святе знання учинити насліддям усього народу, а не поодиноких осіб, я написав книгу про лікарські рослини, умістив у неї можливу кількість цього знання, популярно її склав і намірююсь її пустити в загал нашого народу, щоденно живущого серед тих же лікарських рослин. Ця книга носить такий титул «Волинські скарби – рослини лікарські. Підручник для народу».
Проте здійснити цю мрію вдалося його синові – Івану, якому він передав це своє святе знання. На основі батькових рукописів після його смерті було видано книгу «Лікарські рослини. Способи їх застосування в народі». І ця книга просто «перевернула» погляд офіційної медицини на народну.
На той час (радянський) народну медицину вважали шарлатанством. Але, незважаючи на це, книга Михайла Носаля стала настільною для мільйонів людей: її перечитували, переписували й занотовували рецепти.
Знахар із вищою освітою
Так називали Івана Носаля серед його оточення. Підхопивши батькову науку, він  продовжив його  справу природолюба та травозная. Був агрономом, травником, науковцем і викладачем.
А сталося так через те, що іще з дитинства  частенько бував із батьком на природі й уважно споглядав за його роботою. Пізніше з батькової бібліотеки брав знання з хімії, фармації, фізіології людини. Адже Михайло Андрійович не був аматором. Володів кількома мовами (французькою, німецькою, польською та знав латину) й мав чудову бібліотеку. І як  високоосвічена, інтелігентна людина, особистим прикладом виховав у синові високі людські якості.
Тож згодом вони удвох  лікували те, що не лікується, гоїли не лише тіло, а й душу. До них зверталися по допомогу за різних захворювань і навіть нестерпних затяжних недуг як до справжніх фахових лікарів. Не відмовляли  жодному. А тому навкруги блискавично розліталися про них  добрі перекази як про травознаїв-чудодіїв.
А ще згодом Іван Михайлович серйозно почав займатися науково-дослідницькою діяльністю, брав участь у конференціях та наукових семінарах. У 1984 році в Києві відбулася Перша республіканська конференція із медичної ботаніки, на якій Іван Носаль вперше зробив офіційне повідомлення про «бабське зілля». Тоді всі присутні, а серед них були науковці та лікарі офіційної медицини,  з цікавістю й захопленням слухали фітотерапевта.
Він же здійснив батькову мрію видати книгу про цілющі трави «Лікарські рослини і способи їх застосування в народі» (видана  в 1958 році). Вона швидко розійшлася поміж людьми та стала настільки популярною, що наступного року Держмедвидав перевидав її російською мовою, хоча на той час офіційна медицина ще запекло боролася із «шарлатанством». Вагомість цієї книги ще й у тому, що фітозбори, викладені в ній, мали наукову  основу, перевірені сотні разів.

Підручник для народу

Тож, як і бажав засновник династії Носалів, ця книга стала справжнім підручником для народу. Сьогодні нагадуємо унікальні рецепти з неї за різних хвороб.

Рослини, які застосовують у народі за серцевих хвороб

Чимало є рослин, які використовують у народі для лікування серцевих хвороб, але, на думку автора, не кожну з них можна застосовувати без медичних знань; декотрі з них містять речовини потужної дії, й у користуванні ними треба бути обережним. Автор дає відомості лише про чотири рослини, які в народі часто застосовують у великих дозах не тільки без шкоди для хворого, але зазвичай і з певною користю.

Горицвіт весняний (рос. - адонис весенний). У народній медицині чай із напару максимум 1 ст. л. порізаної рослини на 2 склянки окропу рекомендується приймати по 1 ст. л. (максимум) і не частіше, ніж через 1 годину, в разі серцевих хвороб, ниркової водянки, гострого запалення нирок, задишки, набряку ніг, інфекційних захворювань (тиф, грип, скарлатина тощо).
Горицвіт є важливим компонентом у суміші лікарських рослин, що застосовують проти хвороб нирок.
За нормальної роботи серця поліпшуються й функціональні відправлення нирок. Не раз доводилося помічати значне збільшення виділення сечі й зникнення набряку ніг у «набрякових» хворих.
За гострих та хронічних захворювань нирок приймають таку суміш: трави горицвіту - 4,0 г, листя мучниці - 5,0 г, березових бруньок - 3,0 г, трави хвоща - 2,0 г. Суміш цю заливають 300,0 мл окропу, напарюють у духовці 2 години й потім на слабкому вогні кип'ятять 5-10 хв. Приймають щогодини по 1 ст. л.; при цьому призначається молочна, без солі, дієта, постільний режим і через день ванна.
Відвар горицвіту та сумішей із ним швидко псується (закисає), тому його щодня виготовляють свіжим.
Траву горицвіту найліпше зберігати в дерев'яних ящиках, викладених всередині папером.

Конвалія (рослина отруйна). У народі з квітів конвалії готують спиртову настоянку, яку вживають за хвороб серця, особливо — пороку серця. Конвалієву настоянку готують таким способом: у баночку з вузькою шийкою насипають свіжих квітів конвалії до рівня трьох чвертей і заливають майже по вінця 90-градусним спиртом; закривають, настоюють 2 тижні. Настоянку фільтрують. Виходить жовтувата прозора рідина, гіркого смаку та слабкого конвалієвого запаху. Приймають по 10-15 крапель 3 рази на день.
За серцевих захворювань із різко вираженими нервовими явищами приймають протягом дня півсклянки, розділивши на 5 прийомів, напар трави собачої кропиви (рос. - пустырник), у який влито 30-35 крапель конвалієвої настоянки. Цю суміш у такій самій дозі приймають також у разі безсоння, тужливого настрою тощо.
Квіти конвалії зберігають у щільно закритих коробках.

Глід. Напар із 3 ст. л. квіток на 3 склянки окропу, по 1 склянці тричі на день приймають за серцевих захворювань, особливо під час застуди чи в разі гострих нервових потрясінь (дають і дітям у відповідно зменшених дозах), за запаморочень і «удару» (приплив крові до голови, так звані «памороки» в голові), за ядухи, зумовленої серцевими недугами, за неврозу серця, на початковій стадії клімаксу.
Настоянку глоду готують так: сік зі свіжих квітів глоду змішують із подвійною кількістю 90-градусного спирту та настоюють 15 днів. Приймають 3 рази на день по 40 крапель на 1 ст. л. води.
Квіти глоду можна змішувати з травою собачої кропиви, сухоцвіту й квітками ромашки аптечної в пропорції (відповідно) 4: 4: 4: 1. Напар — ложка суміші на 1 склянку окропу. Приймають у тих же випадках і дозах, що й глід.
Сушені в тіні квіти глоду зберігають у коробках, викладених всередині папером.

Собача кропива (рос. - пустырник волосистый). Збирають усю рослину під час цвітіння, зрізуючи знизу в тій частині, де стебло менш грубе, зазвичай, де починається листя. У народі віддають перевагу свіжій рослині, користуючись вичавленим із неї соком. Сушену собачу кропиву вживають у відповідно збільшеній кількості: 1 ст. л. з верхом дрібно посіченої рослини на 1 склянку окропу у вигляді напару за 2 прийоми.
Сік свіжої рослини приймають 3 рази на день по 30-40 крапель на 1 ст. л. води, за 30 хв до їди. Як сік зі свіжої рослини, так і напар із сушеної приймають у разі ослабленої діяльності серця, неврозу серця, слабкого пульсу, задишки.
Застосовують також за шлунково-кишкових захворювань, хронічних катарів товстої кишки, за шлункових спазмів тощо. У багатьох випадках доводилося спостерігати одужання хронічних «кишкових» хворих після тритижневого прийому собачої кропиви.
Собачою кропивою користуються також для заспокоєння нервової системи, надаючи їй перевагу перед валеріаною та бромідами.
За підвищеного тиску крові її застосовують у суміші в рівних частинах із травою сухоцвіту багнового, квітами глоду та листям омели по 40,0 г на 1 л окропу.
У тих місцевостях, де валеріана не росте, народ замість неї вживає траву собачої кропиви.
На зиму собачу кропиву заготовляють, змішуючи 2 частини свіжого соку з 3 частинами спирту. Приймають 3 рази на день по 25-30 крапель на воді.
Зберігають собачу кропиву в ящиках, викладених всередині папером.

Золотий рецепт для імунітету від Костянтина Носаля

– Діда я не застав, адже народився на два роки пізніше, - розповів під час одного з інтерв’ю онук Почесного громадянина Рівного Костянтин Носаль. - Але ті розповіді, що я чув від мами й тата, заохотили мене надихнутися своїм пращуром. У нього було титанічне бажання бути потрібним людям. Це наше «носалійське» кредо, воно нас тримає. Коли мій батько полишив роботу, його справу продовжив я. Дід дав мені можливість мати двох синів, нинішніх фітотерапевтів.
Отож, грунтуючись на методиках діда та батька й виходячи зі своєї практики, Костянтин Іванович Носаль розробив і впровадив метод схемно-циклової клінічної фітотерапії, який став його  ноу-хау. Суть цього методу в створенні індивідуалізованих схем введення в організм пацієнта комплексів біологічно активних речовин, з використанням настоянок лікарських рослин..
Для кожного хворого він розробляє курс лікування, який коригує відповідно до його стану, індивідуальних реакцій, лабораторних аналізів та інших контрольних обстежень.
Ми ж подаємо рецепт натурального засобу для оздоровлення та очищення організму, зміцнення захисних сил.
Змолоти на млинку для м’яса курагу (0,7 кг), інжир (0, 5 кг), чорнослив і  родзинки (по 0, 25 кг), 3 лимони середньої величини, видаливши кісточки.
Подрібнити в кавомолці насіння кропу (або фенхелю), петрушки ( по 2 ст. л.), кору дуба (1 ст. л.) й сухої трави кропиви (200 г). Часник розібрати на зубчики та варити на парі в лушпинні до м'якості (5 - 10 хв). Коли він охолоне, змолоти. Усе перемішати й додати аптечну настоянку глоду (50 мл) аптечну настоянку ехінацеї (50 мл), коньяк чи ром - 75 мл (можна замінити коньяк на 50 мл  700 спирту), мед (500 мл), нагрітий до 600, і квітковий пилок (30 г). Вийде дивовижний на смак і цілющий продукт, яким бажано кожному пролікуватися хоча б один раз на рік.
Приймати збір можна практично в будь-якому віці.
Дітям від 1 року до 3 років: як лікувальний засіб - по 1 ч. л. на день, для профілактики - по 1 ч. л. 2 рази на день.
Дітям від 3  до 5 років: із лікувальною метою по 1 ч. л.  4 - 5 разів на день.
Дітям  5-12 років - по 1 дес. л. 4 - 5 разів на день.
Дорослим - по 1 ст. л. 4 - 5 разів на день.
Лікувальний курс проводиться протягом 3 - 4 тижнів.
Запивати ліки можна  соком із  м’якотю або чаєм.


 

ПЕРЕДПЛАТА НА ГАЗЕТУ:

Наш сайт - це скорочена версія популярної української медичної газети "Здоров'я і Довголіття". З кожного номера газети на сайті публікується тільки один матеріал. Повну версію Ви можете отримати, передплативши газету на сайті ПРЕСА, або у відділенні Укрпошти:  передплатні індекси 90247 - україномовне видання та 37627 - російськомовне видання.

Передплата електронної версії газети.