або Деякі методики допомоги організму за тяжких захворювань
Після публікації моєї статті «Теорія й практика профілактики онкозахворювань» у газеті (№ 28 від 24-30 липня 2012 р.) до мене звернулися читачі - родичі онкохворих. Зважаючи на те, що ця тема є актуальною для багатьох наших співвітчизників, пропоную одну з методик, яку можна назвати алгоритмом самопорятунку.
Він розроблений на основі книг і статей академіка, доктора медичних наук Г.В. Бондаря, докторів медичних наук А.Ф. Синякова, І.П. Неумивакіна, В.В. Собецького й М.П. Бойчака, В.С. Мосієнко, І.А. Філіппової, Р. Реппеберга, М.Ф. Глазунова, кандидата біологічних наук Г.А. Гарбузова, кандидата медичних наук О.І. Єлисеєвої, лікарів-практиків С.В. Корепанова, С.І. Цвєткова, А.Н. Аліферова, В.В. Фролова, а також академіка Б.В. Болотова та ін.
Метою алгоритму є відновлення гомеостазів організму (природних параметрів органів, систем і каналів), які мали місце до зародження бластоми (ракової пухлини). Усі дії за алгоритмом грунтуються на усвідомленні таких чинників:
А. Середовище лімфи лужне, тому видозмінені (трансформовані) клітини виникають найперше в мікрокапілярах лімфи.
Б. Утворення злоякісних пухлин - це, як правило, наслідок системних порушень обмінних процесів на клітинному рівні й ушкодження генетичного апарату клітини.
В. «Провокаторами» новотворів можуть бути вільні радикали, патогенні організми, сонячне й радіоактивне випромінювання, отрутохімікати й т.ін.
Досвід онкологів, імунологів і хворих свідчить, що на сьогодні не існує ліків (природних або синтетичних речовин), здатних вибірково знищувати всі молекулярно трансформовані клітини або змусити пухлину повернути процеси розвитку назад.
До розуміння істини: для клітин тваринного походження, а всі ми складаємося з них, хвороботворними є клітини рослинного походження. І, навпаки, для клітин рослинного походження хвороботворними є клітини тваринного походження.
Алгоритм самопорятунку ґрунтується не на боротьбі проти пухлини з метою її знищення, а на створенні несприятливих умов для її живлення й розвитку.
ПУХЛИНИ МОЖУТЬ БУТИ СПРИЧИНЕНІ ПАРАЗИТАМИ
Отже, що можуть робити хворі (їхні родичі) в разі виявлення пухлини довільної локалізації? Насамперед, перевірити повторно результати аналізів і діагнозу, як мінімум, ще в одному медзакладі. Зокрема, О.І. Єлисеєва наводить численні приклади, коли медичний висновок «рак» спростовувався вегетативно-резонансною діагностикою. Пухлини можуть мати паразитарне походження. Їх формують віруси та бактерії, а також найпростіші й гриби. Джерело паразитів може критися у свійських тваринах: кішках, собаках, хом’ячках, свинях, коровах, кроликах та інших. Друге джерело пухлин: грибкова цвіль на харчових продуктах, овочах і фруктах. У разі підтвердження паразитарного характеру пухлини лікування проводиться методом резонансно-частотної й фотодинамічної терапії, а також медикаментозно. Ці методи безпечніші для хворого порівняно з класичною хірургією й радіохірургією, а також променевою та хіміотерапією. В Україні лікування пухлин паразитарного походження, зокрема, проводять у Головному госпіталі Міністерства оборони в м. Києві, в клініці народної та нетрадиційної медицини.
АЛГОРИТМ І ПОЯСНЕННЯ ДО НЬОГО
1. Продовжити інтенсивний курс лікування хронічних захворювань, що передують онкології. Оскільки ті ж самі доброякісні пухлини є живильним середовищем для перетворення нормальних клітин на злоякісні. Примітка: лікування таких захворювань результативне тільки на причинно-наслідковому рівні. 2. Підготувати прийнятні для себе збори трав і рослин з метою їх ферментації й уживання. Умовно їх підрозділяють на отрутовмісні, гіркотовмісні та стимулятори імунної системи. Отрутовмісні: чистотіл, болиголов, аконіт, родовик, червоний мухомор, насіння дурману, жовтець їдкий, нетреба, наперстянка, пізньоцвіт осінній, віх, кірказон та ін. Примітка: вживання отрутовмісних трав і рослин у вигляді чаїв, відварів або настоянок на спирті потребує знань та обережності. При цьому варто проконсультуватися в лікаря або фітотерапевта. До гіркотовмісних належать: цикорій, полин, хрін, часник, гірчиця, оман, лепеха, софора японська, кульбаба, кора осики, пижмо, будяк польовий, золототисячник, шавлія й ін. До рослин-стимуляторів імунітету зараховують: червоні буряки, ламінарії, гриби (у вигляді солінь), листя туї, глід, листя смородини, малини й берези, глицю ялівцю, нагідки, золотий вус, солодку, каштан, золотушник, чагу й трутовика, омелу, медунку, чебрець, іван-чай, женьшень, елеутерокок, золотий корінь, молодило, листя гінкго білоба й ін. Примітка: ракова пухлина адаптується до алкалоїдів трав і рослин, тому їхній склад чергують, збільшуючи або зменшуючи дози. 3. Провести послідовне очищення травного тракту – очисні клізми. Протягом місяця зробити 3-4 очищення. Послідовність проведення викладено в багатьох книгах. 4. Після першого очищення починають процедуру із соками й жомом. Ця процедура очищує шлунок і кишковий тракт від радіонуклідів, важких металів, слизу, поліпів, канцерогенів та ін. Жом (клітковина) - адсорбент, який нейтралізує негативний вплив вільних радикалів. Жом зберігають у холодильнику до 12 діб. Його приймають (не розжовуючи) по 2-3 ст. л. 3-4 рази на день протягом 1,5-2 місяців. Після такого системного очищення значно поліпшується склад крові й нормалізується тиск. 5. Ферментне очищення ШКТ та крові. Приготувати фермент чистотілу на сироватці козячого молока або на воді з додаванням 1-2 ч. л. сметани козячого молока. На банку 3 л додати 1 склянку цукру й 1 склянку подрібненого свіжого або сухого чистотілу (траву покласти в марлеву торбинку із грузилом). У результаті молочнокислого бродіння в теплому приміщенні фермент буде готовий до вживання за три тижні. Напій вживати по чверті-півсклянки (залежно від стану хворого) нерозведеним чи розведеним водою. Приймають від 6 до 18 місяців, із перервами по 2 тижні кожні 2 місяці. Відомо: екстракти трави чистотілу застосовують за різних чужорідних розростань на шкірі, слизових поверхнях носоглотки, ШКТ і легенів, сечостатевого простору, вушних і очних. Чистотіл гальмує ріст метастазів і знищує їх. 6. Після прийому чистотілу варто заготувати й приймати ферментні напої як однієї рослини, так і кількох, приготовлених за аналогією із чистотілом. - Так, у разі діагнозу «рак легенів» проводять окислювання ферментами ефедри, пізньоцвіту, кори дуба, оману, лепехи, шавлії, тютюну. Робляться інгаляції ферментами чистотілу, барвінку, пізньоцвіту, тютюну, махорки, а також із насиченим розчином морської солі. - За діагнозу «рак матки» готують ферменти для внутрішнього зрошення із чистотілу, герані (криваво-червоної), сережок лісових горіхів, березових бруньок, бузку фіолетового, жасмину, квітів подорожника (блошиного). При цьому лікар повинен контролювати процес лікування й оцінювати результати дії того або того ферменту. - У разі діагнозу «рак нирок» ферментують плаун булавовидний, мучницю, барвінок, шишки сосни, кору осики й кактуси. - За діагнозу «рак печінки» користуються ферментами чистотілу, барвінку, пізньоцвіту, пижма, коров’яку, софори японської, акації, мандрагори, обліпихи. У зв’язку з тим, що науці відомі дві сотні різновидів онкозахворювань за складом, легалізацією й динамікою розвитку пухлини, підбирають матеріал для ферментів, зокрема, на основі книги «Лікарські рослини в боротьбі проти раку». Книга видана за редакцією кандидата технічних наук доцента Г.Н. Аксьонова (м. Київ, 2009 р.). Автори – онкологи- практики В.В. Собецький, М.П. Бойчак, А.І. Бутрін. 7. Захищеність людини від усіх хвороб, у т.ч. онкологічних, а також інфекційних, визначається кількістю мукополісахаридів у її організмі. Б.В. Болотов визначив, що потрібна організму сірчана кислота (H2SO4) утворюється під час вживання гіркотовмісних рослин. Якщо їм дати перебродити за допомогою молочнокислих бактерій, то гіркоти переробляються таким чином, що на виході з печінки утвориться потрібна кількість сірчаної кислоти. Вона своєю чергою за допомогою глікогену дасть організмові такі потрібні йому полісахариди. Тому обов’язковим пунктом алгоритму є інтенсивне вживання ферментів гіркот (див. п. 2). 8. Після очищення ШКТ і крові соками й жомом, ферментами отруйних і гіркотовмісних трав та інших рослин потрібно провести процедуру окислювання. Окислений організм стає несприятливим середовищем для клітин пухлини, що метастазують. При цьому варто розібратися в кислотно-лужному балансі шлунка й кишкового тракту. Через те що в цьому питанні дотепер існує плутанина, простежмо позицію Б.В. Болотова й лікаря, кандидата медичних наук Д.В. Наумова. Логічно, що нормальний рівень кислотності шлункових соків спостерігається в наймолодших і здорових людей (pН=1,2). Лікарський висновок про підвищену кислотність підпадає під сумнів, тому що тільки в крокодила й інших рептилій ступінь кислотності вищий, аніж у здорової людини. Звідси випливає, що підвищеної кислотності в нас із вами не буває. Вона може бути лише нормальною або зниженою. Природно, якщо людина має нормальну кислотність, то такий організм у принципі не може занедужати на рак шлунка. Щоправда, за важливої умови: якщо м’язовий клапан пілоричного відділу шлунка (воротар цибулини дванадцятипалої кишки) виконує свої функції без порушень. І, навпаки, в разі дисфункції цього органа може відбуватися закидання лужних рідин жовчі, трипсинів і хімотрипсинів із дванадцятипалої кишки в шлунок. Такий фізичний дефект неминуче призводить до реакції нейтралізації (погашення) кислот і лугів. А далі йде ланцюжок: утворення газів, відкладення солей, інтоксикація крові, гастрит, виразка й рак шлунка. Цей дефект медикаментозно не виліковують, його усувають процедурою з жомом і кислотами. Ми усвідомлюємо цей факт і звертаємося до книги «40 феноменів Болотова» (2010 р., стор. 74-80): «Якщо привести до норми шлункові соки, то відсоток старих і мертвих клітин в організмі знижуватиметься. Експериментально було помічено, що якщо до шлункового соку додавати слабкий розчин соляної, сірчаної, азотної, піровиноградної, оцтової й молочної кислот, то розчинятимуться не тільки мертві, старі, ушкоджені, але й ракові клітини. Відновлення шлункового соку до норми й вище може повернути організму опірність різноманітним захворюванням, у тому числі раку й СНІДу».
ЩЕ РАЗ ПРО «ЦАРСЬКУ ГОРІЛКУ»
Рецепт приготування такого складу кислот, названий «царською горілкою» (або бальзамом Болотова), і рекомендації щодо його вживання опубліковано в книгах Б.В. Болотова. Нагадаємо його спрощений варіант, опублікований у згаданій статті. На 1 л води потрібно 1-2 ч. л. концентрованої соляної і стільки ж сірчаної кислоти, півсклянки виноградного оцту й 4 таблетки нітрогліцерину, що містить азотну кислоту. Вживають цей напій 4-6 разів на день по 1 ст. л., розведеним у склянці води, кави, чаю, кислого молока або соку, під час кожного прийому їжі, а також відразу після сну. Цей склад впливає на організм комплексно: ефективно розсмоктує атеросклеротичні утворення в крові (що сприяє відновленню функцій серцево-судинної системи), стимулює роботу підшлункової залози й печінки, відновлює процес відродження рептильних клітин і нейтралізує гельмінтів. Склад незамінний нічим за лікування гангрени, ран, які гнояться, обморожень і опіків, трофічних виразок та інших тяжких захворювань. Він є найбільш потужною кислототворною речовиною. Докладніша інформація в книзі Б.В. Болотова «Медицина з позиції істини» (2010 р., стор. 164-168). Його прийом варто чергувати зі слабшими продуктами кислотного бродіння (квашеннями): червоних буряків, моркви й капусти, бананової шкірки, огірків і помідорів, грибів, яблук, часнику, хрону, морської капусти. Вони потрібні щодня в раціоні хворого. У свою чергу окислювання доповнюється квасами з деревію, календули, горобейника лікарського, кори черемшини або жостеру, горобини, дуба, чорного (волоського) горіха й ін. Кваси вживають необмежено за бажанням організму. Примітка: всі дії задля окислювання сприяють омолодженню, збільшенню загальної кількості здорових молодих клітин. Окрім того, окислювання сприяє важливому процесу перетворення шлаків на солі. А солі частково виводяться із сечею, а частково залишаються в організмі. Знаючи про це, варто подбати про виведення нерозчинних солей. Для цього використовують настій із кореня соняшнику, сік чорної редьки, а також чаї зі споришу, польового хвоща, кавунових шкірок, гарбузових хвостиків, мучниці, вовчого тіла болотного (рос.- сабельника болотного). 9. Зовнішнє застосування кислот і лугів. За раку шкіри, а також пухлин іншої локалізації проводять місцеве окислювання за допомогою компресів. Активна речовина - бальзам Болотова. За його відсутності використовують оцтову кислоту, ферменти омели, золотого вуса, чистотілу й інших отрутовмісних рослин. Ефективне використання в компресах глауберової солі або мідного купоросу. Місце накладення компресів укривають (обгортають) поліетиленовою плівкою для вповільнення випаровування діючої речовини. Після цього зовнішні пухлини обробляють риб’ячим жиром із додаванням обчищеного просоленого оселедця. 10. Усунення больового синдрому кислотами. Пухлини, подібно до грибів, мають самокерований механізм розростання за власними законами, за якими клітини виділяють ферменти, що розчиняють білки прилеглих тканин. Цей процес супроводжується болем, що постійно посилюється. Оскільки больові симптоми спричинені трипсинами й хімотрипсинами, вироблюваними раковими клітинами, то усунення болю можливе шляхом нейтралізації цих ферментів кислотовмісними речовинами. Такий спосіб нейтралізації став відомий від самих хворих, які на собі випробовували різні болезаспокійливі речовини. Теоретичну базу цього процесу запропонував Б.В. Болотов. Нейтралізація відбувається в разі введення в зону пухлини жирних кислот (у найпростішому випадку жирною кислотою є оцтова кислота – CH3COOH). Знеболювання можна досягти й пептидами (кислими білками), сформованими шляхом молочнокислого бродіння лікарських рослин. Природно, під різний вид пухлини треба підбирати відповідні кислі білки й жирні кислоти. Під час лікування будь-якого виду раку потрібна йодована сіль із домішками сульфатів (у тому числі й глауберова сіль). Сіль в організмі за допомогою кислот перетворюється на соляну кислоту (HCl). Сульфати утворюють сірчану кислоту (H2SO4), а вона нейтралізує ферменти ракової пухлини. Рецепт Б.В. Болотова: «Варто починати із прийому всередину оцтової кислоти (на півсклянки води - 1 ст. л. 9% оцту). Таких прийомів зробити 10-15 на день. Поки не припиниться біль. Після прийому води з оцтом треба приймати по 1 г кухонної солі під язик. Сіль під язиком розсмоктується і її ковтають. Це стимулює виділення соляної кислоти в складі шлункового соку. Оцет можна додавати в усі напої, особливо в чаї на лікарських травах і рослинах. Оцтові процедури в багатьох випадках усувають біль частково або навіть повністю. Зняття болю без застосування наркотичних речовин свідчить про успішне використання кислот з метою нейтралізації злоякісних клітин. Наступною процедурою під час зняття болю є прийом соляної кислоти всередину (1 ст. л. концентрованої соляної кислоти на 0,5-1 л води). Розчин потрібно вживати по 1-2 ст. л. під час кожного прийому їжі або 3-4 рази на день. Примітка: зазначені розчини кислот, як і «царську горілку», рекомендують приймати через соломинку. 11. Не годуйте пухлину м'ясом і солодощами. Їжа під час впливу на пухлину має бути добре посоленою. Особливо важливе вживання свинячого сала, очищеного від шкіри та м’яса. Його розмелюють із часником у пропорції 10:1 і підсолюють. Уживають як бутербродну пасту. За пухлинних процесів важливе значення має вживання солоного оселедця, тому що в організм надходять фосфоровмісні амінокислоти, а також білки. Рекомендують їсти хрящі із плавців морських риб, у них містяться мукополісахариди. Окрім того, вживання виноградного вина, що прокисло (в ньому містяться оцет і піровиноградна кислота, пептиди й мукополісахариди) знімає біль у хворих із 3-4 стадією. Вживають його по 40 - 60 мл до 10 разів на день, поки не зникне біль. Потім дозу знижують до трьох разів на день. Найефективнішим засобом, який розсмоктує пухлину, є пепсин, а також хімотрипсин і трипсин. Пепсин за наявності соляної кислоти розщеплює клітини різноманітних чужорідних тканин. Потрібно тільки, щоб шлунок, печінка й підшлункова залоза виділяли пепсиноген, соляну кислоту, трипсиноген, хімотрипсиноген і жовчні кислоти в достатній кількості. Під час розсмоктування пухлин треба стимулювати роботу цих органів. Якщо потрібно прискорити цей процес, то в організм уводять перелічені речовини додатково (див. М.Ф. Горбунов та ін. «Злоякісні пухлини» т. 1, 2, 3, 1947 р., «Медиздат»). Корисними за пухлинних процесів є морепродукти: ламінарії (морська капуста), кальмари, тюлька (хамса), креветки й ін. Корисні продукти молочнокислого бродіння: сироватка, ряжанка, кефір, сир, ацидофільне молоко, наріне, кисляк, йогурти. І на закінчення: не годуйте пухлину м’ясом і солодощами. 12. Що «солоніша» лімфа, то міцніший імунітет. Імунітет, як спосіб біологічного захисту, являє собою одну із найбільших таємниць природи. Онкологи й імунологи крок за кроком пізнають цей надскладний світ взаємодії мікрочастинок. В ідеалі, ця система здатна зруйнувати чужорідного збудника, тобто ракові клітини. Але залишається загадкою той факт, яким чином пухлина формує структуру самозахисту й вислизає від багаторівневої системи імунної протидії. Поки фахівці шукають відповіді на запитання століття, ми з вами поспостерігаймо за природою. Коли ми бачимо водойми, пересичені солями, то виявляється, що в них мікроорганізми не живуть. Якщо лімфа людини буде насичена солями, то в ній не зможуть розвиватися хвороботворні бактерії й віруси. Отже, така лімфа охороняє людину від хвороб. Але всякий організм у процесі життєдіяльності й обміну речовин пітніє, тобто втрачає запаси солі в складі лімфи. Згідно з переконаннями Б.В. Болотова, лімфа й імунітет перебувають в одній «запряжці». Що вища електролітична щільність електроліту лімфи, то вищий імунітет організму. Лімфа обмиває всі органи людини, і якщо вона складатиметься із сольової ропи, те жоден орган не буде запалений інфекційно. Кожного року ми їдемо до моря оздоровитися, не усвідомлюючи того, що під час купання в морській воді поповнюємо лімфу корисними для нас солями й мікроелементами. Але це в найкращому разі заповнення на один місяць. А що ж решта 11 місяців у році? Весь інший час послаблюються її захисні функції. Таким чином, під імунітетом мається на увазі й сольова захищеність лімфи. Що концентрованіша сольова ропа лімфи, то більш захищений від інфекцій організм. Процедури такі можливі тільки за підвищених температур, коли клітини шкіри розігріваються й створюються умови для пітніння. Порядок прогрівання у ванні (t ~ 42 - 40 C), у поліетиленовому мішку з обсипанням сіллю, випотіванням і обмиванням, викладено в книзі Б.В. Болотова «Можна подовжити своє життя до 1500 років, якщо перебороти дванадцять знаків зодіаку» (стор. 94 - 96). Процедура не тільки поповнює сольовий баланс лімфи, а й відновлює тепловий гомеостаз усього організму й кожного органа. Примітка: в суспільстві вкорінилася думка про шкідливість солі. Якби це твердження відповідало істині, то в морях і океанах не було б нескінченної безлічі й розмаїтості живих істот. Окрім того, підшкірні жирові клітини нашого тіла візьмуть солі якраз стільки, скільки буде потрібно для поповнення середовища лімфи. Прикладом може бути відомий факт: якщо на шматочок сала висипати навіть мішок солі, то він просолиться не більше, ніж від однієї дрібки. 13. Фітотерапія. Нагадаємо, що в здоровому організмі завжди існує кислотно-лужний баланс. Він забезпечується завдяки плазмі кровоносної системи й плазмі лімфосистеми. У попередніх пунктах алгоритму ми говорили про окислювання за онкопроцесів. Окислювання повинно переважати олужнення, але обов’язковим правилом буде їхнє чергування в орієнтовному тимчасовому співвідношенні 3:1. З одного боку, лужний склад лімфи сприяє захворюванням, а з іншого боку, доступ у лімфу лужних речовин, у т.ч. й лікарських, дає можливість ефективно боротися з хворобами. Серед безлічі трав та інших рослин, використовуваних у вигляді чаїв, узварів, настоїв, настоянок, соків, масляних екстрактів та ін., варто підбирати ті, які безпосередньо впливають на білки пухлинних тканин. З одного боку, вони гальмують їхній розвиток, а з іншого - підтримують імунітет. Окрім раніше перерахованих, до них належать: алое деревовидне (сік), береза бородавчаста (бруньки й кора), барбарис (корінь), водяний перець, гірчичник російський і гірчичник Морісона (корінь), перегородки волоського горіха, оман, дягель лікарський (корінь), суниця, гадючник (таволга), перстач (корінь), лопух великий (корінь), півонія (мар’їн корінь), сік листя подорожника, полин, реп’яшок (трава), вовче тіло болотне, солодка, череда. Речовини, що перешкоджають злоякісному росту клітин, є в багатьох овочах, фруктах і ягодах: червоних буряках, капусті, редьці, редисі, хроні, смородині, обліписі, моркві, шпинаті й цитрусових. Особливо корисні фітонцидні культури: цибуля й часник. Рецептів приготування зборів трав та інших рослин досить багато. Застереження: особливо обережно треба підбирати імуностимулятори, у тому числі на базі трав і рослин, у перед- і післяопераційний період. Надзвичайно уважно, якщо він супроводжується класичним набором - хіміопроменева й гормональна терапія. У період реабілітації, наприклад, не можна приймати препарати, що містять ехінацею. У таких випадках є сенс замінити неапробовані збори трав на випробувані таблетовані препарати, наприклад «Лідавіт-ВЕ» та «Лідавіт-ВС». Вони мають вибіркову здатність капсулювати пухлину, запобігаючи розростанню метастазів. Це особливо важливо в передопераційний період. 14. Опромінення слабкими потоками електронів. Цей метод впливу на злоякісні пухлини відомий здавна. Помічено, що вони не «люблять» підвищену температуру (понад 42 С), наприклад, від розпеченого шматка заліза. Для цього місце такого опромінення вкривають грубою тканиною для запобігання опіку. Час прогрівання 5-10 хв. Після такого місцевого електронного опромінення шкіру обтирають оцтовими настоями меду, а потім жиром просоленої риби (жирного, обчищеного від шкірки оселедця). Далі все тіло обтирають оцтовими настоянками з лепехи, оману, омели, багна, каланхое, алое й рослин сімейства аралієвих. Такі процедури роблять щодня протягом 2-3 місяців до повного зникнення ознак хвороби. Також літніми вечорами корисно сидіти біля багаття, що створює гарне тло електронів, потрібних для стимуляції процесів В-синтезу. Такий само вплив можна одержати біля палаючої печі з відкритими дверцятами (або біля каміна). Важливо, щоб горіли саме дрова, а пічку було зроблено з натуральної обпаленої цегли. Усі ці процедури не тільки гальмують розвиток пухлини, а й стимулюють поділ здорових клітин. Примітка: усяке опромінення слабкими потоками електронів проводять після тривалого (2-3 місяці) окислювання організму. 15. Цукрові переброди. Експериментально Б.В. Болотов підтвердив високу ефективність застосування бродильних екстрактів на соках лікарських молочайних рослин. Для цього беруть шматочки цукру-рафінаду й на кожний наносять по кілька крапель соку чистотілу або молочайного фікуса. Потім цукор складают склянь уі банки, які зав’язують щільною, але повітропроникною тканиною й зберігають кілька місяців у теплому приміщенні. Екстракт, що перебродив, схожий на мед, придатний для внутрішнього й зовнішнього застосування з метою розсмоктування пухлин у ділянці печінки, підшлункової залози, селезінки, спричиненої герпесом або іншим вірусом. Якщо було застосовано сік шкірки молодих волоських горіхів, які містять йод, то бродильний екстракт ефективний за пухлини щитоподібної й передміхурової залоз, лімфогранулематозу, лімфосаркоми й лімфокарциноми. Подібні лікарські препарати, що містять і жирні кислоти, є нормалізаторами у встановленні кислотно-лужного балансу в організмі (див. Б.В. Болотов «Медицина й здоров’я», стор. 16 - 117).
Висновок 1. Алгоритм самопорятунку за онкозахворювань викладено в скороченому варіанті. Він не є винятковим і незмінним, надалі може бути доповнений і уточнений. 2. Алгоритм містить лише основні елементи захисту організму з урахуванням теоретичного обґрунтування й практичного досвіду. 3. Алгоритм не суперечить канонам класичної онкології й не замінює медикаментозного лікування. Примітка: застосування алгоритму припускає свідоме залучення хворого і його родичів до теорії онкопроцесів. Приклади зцілення за цим алгоритмом може бути наведено в спеціальній статті. P.S. Викладений матеріал також є основою для профілактики багатьох хронічних захворювань, у т.ч. серцево-судинних, виразкових, паразитарних, діабету, некрозу тканин, онкологічних та ін. Якщо читачам цікавий такий діалог, то запрошую до подорожі сторінками здоров’я.
Василь САФТЮК. м. Київ.
