На Сході баклажани вважають «овочами довголіття». Вони дуже корисні в разі атеросклерозу, оскільки значно знижують рівень холестерину. Збагачують серце солями калію, виводять з організму надмір рідини, усуваючи таким чином набряки. Помічні за шлунково-кишкових захворювань, які супроводжуються закрепами, та хвороб печінки. Лікарі рекомендують баклажани в разі спондильозу, спондилоартриту, подагри, нирковокам’яної та жовчнокам’яної хвороб, недокрів’я - завдяки солям заліза, міді, марганцю та кобальту баклажани стимулюють кровотворення.
Які баклажани корисні, які шкідливі
Проте не можна не згадати, що в давнину лікарі ставилися до баклажанів із осторогою. Авіценна, наприклад, вважав, що «баклажани спричиняють закупорювання в печінці та селезінці». Ставлення до баклажанів як до отруйного овочу спостерігалося і в стародавніх греків, які вважали, що той, хто з’їсть його, ризикує втратити розум. Однак все це можна пояснити. Річ у тім, що в їжу мають потрапляти лише плоди не зовсім зрілі, з характерним фіолетовим забарвленням і невеликі за розміром. Стиглі та перестиглі ж баклажани, які мають жовтувату чи коричневу шкірку, справді, стають небезпечними: в них різко зростає вміст отруйних речовин, насамперед соланіну - отруйного алкалоїду. У разі отруєнні виникають нудота, блювота, пронос, кишкові кольки, судоми, задишка, ціаноз. Перша допомога - треба давати потерпілому молоко, яєчний білок, слизисті супи.
Користь же фіолетових баклажанів безсумнівна.
Щоб баклажани були цілий рік на столі, їх можна заморозити чи висушити. Для сушіння з плодів слід зрізати верхню темну шкірку, порізати їх уздовж на тонкі пластини, нанизати на нитку й на кілька годин підвісити над вогнем увімкненої газової конфорки,????? щоб трохи прив’ялити. Потім баклажани слід залишити досихати самостійно на 10-12 днів. Зберігати сировину в паперових чи полотняних торбинках. Перед використанням розмочувати, як гриби, й додавати в перші та другі страви.
До речі, аби видалити зі свіжих баклажанів гіркоту, перед уживанням їх потрібно порізати, посолити й залишити на 25-30 хв. Коли виділиться рідина, її слід злити – з нею піде й гіркота, а баклажани промити.
Баклажани – як ліки
У разі пієлонефриту, циститу, сечокам’яної хвороби якомога частіше потрібно їсти баклажани, а також пити сік з них: по 0,25 склянки двічі на день.
Анемія: з’їдати щодня по 1 баклажану.
За хворих суглобів, ревматизму, подагри рекомендують протерти болісні місця розчином соди: 1 ч. л. на 0,5 л окропу, й прикласти до них висушений і розпарений чи свіжий запечений баклажан, зверху накрити чимось вовняним. Через 3 години компрес зняти, суглоб обмити прохолодною водою й змастити олією.
Жовтий наліт на зубах, пародонтоз. Баклажан спалити до утворення золи. Чистити цією золою за допомогою пальців зуби двічі на день. Або спечений плід зі шкіркою розтерти й змішати з такою ж кількістю солі, чистити цією сумішшю, теж пальцями, зуби та ясна.
Сік плодів баклажана корисний у разі атеросклерозу, серцево-судинних захворювань, що супроводжуються набряками. Свіжий овоч обчистити від шкірки, натерти на пластмасовій тертці, відтиснути сік. Приймати по 0,5 склянки свіжовичавленого соку тричі на день перед їдою.
Як жовчогінний засіб застосовують настій баклажанів: плід обчистити, дрібно нарізати, залити 250 мл окропу, настояти на водяній бані 30 хв, перецідити. Приймати по 0,5 склянки в теплому вигляді 3-4 рази на день перед їдою.
Увага! Баклажани протипоказані в разі виразкової хвороби шлунка й дванадцятипалої кишки, гострих гастритів, шлунково-кишкових розладів. Клітковина, яка міститься в цих плодах, спричиняє активну роботу шлунка й кишечнику. Тож люди із зазначеними проблемами можуть відчути себе гірше. Крім того, баклажани не рекомендуються за підвищеної кислотності шлункового соку та хронічного ентероколіту.
Підготував Олексій БАЛАБА.