Чайний гриб — це природний антибіотик. Він має виражені протизапальні властивості, тому чайний гриб застосовують для лікування інфекційних та бактеріальних уражень організму (грип, ГРВІ, кон’юнктивіти, кишкові інфекції). Корисні властивості чайного гриба уможливлюють його застосування в косметології — ним лікують вугровий висип, фурункульози, алопецію, грибкові ураження нігтів та шкіри.
Використовують чайний гриб для схуднення: напій стимулює метаболізм, прискорює обмін у клітинах і тканинах, усуває надмір солей і рідини. Чайний гриб володіє і знеболювальними властивостями: настоєм полощуть рот у разі зубного болю, змочують шкіру після отримання сонячного опіку. Корисні властивості чайного гриба використовують для профілактики та лікування атеросклерозу, артритів і ревматизму. Лікувальний напій допомагає виводити пісок і дрібні камені з нирок, оскільки володіє сечогінною дією. Чайний гриб може зменшити головний біль різної етіології, а також здатний нормалізувати діяльність органів травлення.
Робота центральної нервової системи також нормалізується, якщо розпочати лікування чайним грибом. У періоди напруженої розумової активності (іспити, стреси на роботі) чайний гриб чинить тонізувальну та збадьорливу дію завдяки наявному в його складі кофеїну.
У наші дні мода на чайний гриб знову повертається. Але ось що дивно: його навіть продають на численних форумах за валюту, пересилають через океан і журяться, якщо раптом гриб гине. А чи знаєте ви, що чайний гриб нескладно виростити самому — із нічого, на порожньому місці? І зробити це досить просто.
Щоб стати щасливим володарем чайного гриба, потрібно проявити дива несвідомості в питанні кухонної гігієни. Точніше — залишити міцну заварку чаю в теплому місці діб на три. Саме тоді поверхню її почне затягувати масляниста плівка, неприємно слизька на дотик.
Перший позив у порядної господині — вилити ЦЕ негайно й до скрипу відмити чайник для заварювання. Але наша місія сьогодні — виростити чайний гриб. Тут уже не до церемоній. Даємо зародку зміцніти, набратися сил. Якщо заварка буде ще трішки солодкуватою, процес піде швидше.
Через місяць-півтора колишня цвіль (а що, теж гриб) набуде знайомої з колишніх часів форми та щільної консистенції. Численні рекомендації радять занурити її перед пересадкою на постійне місце проживання в яблучний оцет, тому що цей гриб — симбіоз структур. Тому простіше осад, який утворюється на дні пляшки з яблучним чи винним оцтом, відразу змішати з вихідним чаєм, щоб потрібне середовище було в наявності.
Чайний гриб одного разу з’явився незвичайним способом — на соку. Звичайному яблучному, із тетрапака: журналістка забула склянку з недопитим соком на столі й у відрядження поїхала. А коли повернулася, жахнулася, проте цікавість узяла гору: акуратно його в чисту воду переклала, потім у солодку заварку. Банку марлею по-старому накрила й стала чекати.
Незабаром гриб почав у розмірах збільшуватися, займаючи всю площу банки. Чайний розчин із часом став світлішати — явна ознака окисного процесу, що характеризує перероблення чаю на грибний квас, як його іноді називають. Виріс гриб у ширину й став у товщину рости.
Є і ще один спосіб. Потрібні термос і плоди шипшини (можна сушені купити, продають у будь-якій аптеці, коштують недорого). Термос — будь-який, можна й без скляної колби, з харчового металу, сучасний, ретельно вимити його та обполоснути окропом.
Плоди шипшини теж обполоснути окропом, покласти в термос, залити окропом (плодів штук 20—30 на півлітра води). Герметично закрити термос пробкою та кришкою й не відкривати 2 місяці. Усе.
Після відкривання через 2 місяці отримуємо новенький шикарний товстенький чайний гриб розміром як термос, ще не готовий до отримання напою. Він прозорий і не дуже щільний. Промиваємо його холодною перевареною водою, перекладаємо в скляну банку потрібного розміру для подальшого використання, заливаємо прохолодним розчином заварки з цукром. Далі за правильного догляду гриб підросте вшир по діаметра банки.
