ЧЕРЕЗ ОДИН ПРОКОЛ У ШКІРІ ОПЕРУЮТЬ ПРОФЕСІОНАЛИ

Через один прокол у шкірі оперують професіонали

Через один прокол у шкірі оперують професіонали

Такими найсучаснішими методами допомагають позбутися багатьох проблем зі здоров’ям фахівці Центру мініінвазивних технологій. Висококласні хірурги малотравматичним способом виконують операції для лікування хвороб органів травлення (жовчного міхура, шлунка тощо), нирок, чоловічих та жіночих захворювань, видалення гриж та інші. Про застосування цього методу нашим читачам розповів завідувач Центру заслужений лікар України, кандидат медичних наук Михайло СЕРБУЛ.

Мінімальний прокол – не просто косметична примха

«Наш хірургічний центр, - розповідає Михайло Михайлович, - багатопрофільний, його створено як центр мініінвазивних (малотравматичних) технологій. Ми віддаємо перевагу хірургічним втручанням через проколи в грудній клітці чи в черевній стінці, або через природні отвори (уретра, рот) – тобто таким, які не потребують розрізів. Ці операції проводять за допомогою спеціального інструмента – мапараскопа. Тому їх ще називають лапараскопічними. Як показала практика, значна кількість післяопераційних ускладнень пов’язана саме з розрізом. Інколи операція на певному органі може бути незначною, але ускладнення виникають саме через доступ до органа, через тривале загоєння розрізу.

За словами Михайла Сербула, інколи від пацієнтів поважного віку на пропозицію малоінвазивного втручання можна почути: «Та навіщо мені ці дірочки косметичні? Я вже немолодий, і рубець мене не зіпсує». Проте справа не в косметичних примхах, запевняє лікар. Це зовсім інша хірургія: хоч би якою за обсягом була лапароскопічна (на черевній порожнині) операція, у хворого складається враження, немов його й не оперували. Можна видалити шлунок, кишечник, нирку, але хворий не відчує це так, як пряме хірургічне втручання.

У результаті лапароскопічного втручання зовсім інша якість післяопераційного періоду: не потрібна ні інтенсивна терапія, ні тривала реанімація, як у відкритій хірургії, треба мінімум ліків і перев’язок. У відкритій хірургії операція становить лиш частину процесу, адже їй передує передопераційна підготовка, після операції – неодмінно палата інтенсивної терапії для відновлення функцій органа тощо. Після лапароскопічної опереції пацієнтові не потрібна реанімація, біль може відчуватися 1-2 доби, перев’язки роблять амбулаторно, крапельниці майже непотрібні, бо кишечник не відключається й людина може їсти й пити. Зазвичай пацієнт через добу може піти додому.

Крім того, лапароскопічні операції економічно вигідніші. Держава не витрачає кошти на велику кількість медпрепаратів, на утримання ліжко-місць, а хворий також економить кошти, зокрема, й за рахунок мінімальної кількості ліків на реабілітацію.

Жовчний міхур із каменем – баласт для організму

На жовчнокам’яну хворобу хворіють понад 10% населення, причому в багатьох людей «камененосіння» супроводжується ускладненнями. Це, зокрема, гостре запалення жовчного міхура, жовтяниця, коли камінець перекриває протоку й жовч іде в кров. Як зазначив Михайло Сербул, у жінок вона є основною причиною захворювання підшлункової залози. Тому фахівці вважають, що в разі виявлення каменів у жовчному міхурі, його треба відразу видалити, поки не з’явилися ускладнення. Бо жовчний міхур є генератором каменів, тому камені й міхур треба вирізати разом.

Але якість життя людини від цього не погіршується, бо жовчний міхур, який виробляє камені чи вже заповнений ними, не виконує своїх функцій, а є баластом для організму.

За словами керівника Центру Михайла Сербула, сьогодні майже в усіх хірургічних закладах України видалення каменів із жовчного міхура виконують лапароскопічним способом. Ускладнення трапляються в основному з двох причин: через занедбаність, задавненість самої хвороби, запалення прилеглих тканин чи через помилки під час операції, хоча це трапляється вкрай рідко. Загалом, переконаний Михайло Михайлович, лапароскопічний метод – це надійний метод.

«Особливість лікування жовчнокам’яної хвороби в нашому Центрі, - говорить Михайло Сербул, - це один-єдиний прокол усередині пупка, а в інших закладах роблять 4 проколи. Така операція не лише значно косметичніша, а й технологічніша, адже тут використовують більш надійні види енергії та інструменти, й ультразвукові дисектори зокрема. Застосування ультразвуку – безпечніше, ніж електрохірургія, яка може спричинити обпалення, травмує тканини. Крім того, саме втручання триває півгодини. А є люди, яким дуже важливо швидко прооперуватися та стати на ноги».

Одного разу з таким проханням до Михайла Сербула звернулася 86-річна жінка, яка шукала хірурга, котрий робить операції через єдиний прокол. Її донька мешкала давно в США й терміново кликала туди матір, проте, знаючи про її жовчнокам’яну хворобу, радила позбутися цього захворювання в Україні. Але звернутися донька рекомендувала до хірурга, який може виконати таку операцію через один прокол, адже подібні операції може зробити лише висококваліфікований фахівець.

Михайло Михайлович зупинився й на рекомендаціях стосовно харчування пацієнтів із видаленим жовчним міхуром. Він порадив обмежити прийом деяких продуктів, зокрема, жирної та смаженої їжі, свіжих хлібобулочних виробів, випічки, на які організм витрачає багато енергії та які спричиняють бродіння, тощо. А також алкоголь, бо, як відомо, він убиває печінкові клітини. Крім того, важливо не переїдати, це стосується не тільки післяопераційних хворих, а взагалі кожного.

Сітка для очеревини… в конвертику

Крім жовчнокам’яної хвороби, в Центрі мініінвазивної хірургії виконують лапароскопічні втручання в разі різних гриж. Це, зокрема, пахові, пупкові грижі, грижа стравохідного отвору діафрагми. Є кілька причин такої патології: вроджені особливості тканин, надмірна маса тіла й високий тиск у черевній порожнині (через кашель, закрепи, натужування під час дефекації, тяжка робота). Серед причин такої патології лікар називає під’їдання на ходу, погано пережовану їжу, підняття надмірно важкого.

Ознаками грижі стравохідного отвору діафрагми може бути часта печія, витікання шлункового соку в стравохід та рот під час набуття горизонтального положення тощо. Тобто клапан між стравоходом і шлунком, який не має пропускати їжу назад, у разі грижі не справляється зі своєю функцією й шлунковий вміст повертається назад у стравохід, спричиняючи рефлюкс. Грижу діагностують з допомогою гастроскопії чи рентгенівським методом із барієм.

Грижа стравохідного отвору діафрагми - це досить поширена патологія, яку не завжди усувають оперативним шляхом.

«Але в нашому Центрі грижі стравохідного отвору діафрагми ми лікуємо за допомогою лапароскопічного методу, який є досить ефективним і швидким», - розповідає Михайло Михайлович. Через 1-2 доби пацієнта виписують додому, але вже без печії, затікання шлункового вмісту, набряків. Проте, як наголосив Михайло Михайлович, таким людям після операції потрібна сувора дієта: протягом місяця-двох їжу треба приймати в сметаноподібному вигляді, для цього можна скористатися блендером. До того ж протягом усього життя їжа має бути ретельно подрібненою, й про це треба пам’ятати.

Пупкову грижу в наш час лікують за допомогою пластики очеревини (передньої стінки живота) спеціальною сіткою, яка зміцнює черевну стінку, запобігає утворенню нових гриж. У більшості випадків такі оперативні втручання виконують традиційним хірургічним втручанням (через розріз). «Але ми розробили лапароскопічний спосіб, - говорить Михайло Сербул. - Із боку черевної порожнини формуємо конверт, в який через невеликий отвір укладаємо сітку й розкриваємо її в очеревині». Для цього фахівці Центру використовують два види сіток: поліпропіленові та багатокомпонентні сітки, які мають спеціальне покриття-оболонку для контакту з внутрішніми органами, не спричиняючи їх подразнення.

Привабливість лапароскопічних операцій із використання сітки в тому, що після загоєння рани та приживлення сітки жодних обмежень щодо звичайного режиму життя немає. Людина може займатися спортом, піднімати тягарі тощо.

Ожиріння позбавить операція

Ожиріння – це надмірна маса тіла, якої часто людина може позбутися дієтами, фізичним навантаженням тощо. А морбідне ожиріння – це вже хвороба, з якою людина не може справитися самостійно. Що більша маса тіла, то більші потреба й потяг до їжі, велика кількість жирових клітин потребує нових калорій. Ожиріння зазвичай супроводжують артеріальна гіпертензія, цукровий діабет 2-го типу, гіперхолестериномія, нічні апное (зупинка дихання уві сні), захворювання суглобів і хребта, хвороби серцево-судинної системи тощо.

Тому лікування спрямовується не лише на зниження маси тіла, а й на усунення супутніх захворювань. Хірургічний метод лікування морбідного ожиріння – це примусовий спосіб зменшити кількість калорій, які надходять в організм. Операція полягає в зменшенні об’єму шлунка та у створенні шляху в кишківнику, коли їжа та шлункові соки прямують паралельно, тобто їжа йде в обхід. Вона не розщепляється, а перетравлюється на тій невеликій відстані, яку визначив хірург. Їжа не всмоктується, а проходить транзитом через кишечник і виводиться під час випорожнення. Тобто, можна з’їсти велику кількість їжі, але вона не відкладеться зайвими кілограмами.

«Ми виконуємо, - розповідає Михайло Сербул, - так звані рестриктивні операції, під час яких із шлунка формується трубочка. Вона має всі функціональні відділи: вхід, накопичення та евакуація їжі. Але ця маленька трубочка має особливість: у неї відсутні рецептори голоду. У більшості випадків людині після операції не хочеться їсти, й вона просто невеличку порцію їжі вживає для задоволення».

Приміром, один із пацієнтів хвалився лікарю, що йому досить для задоволення смаку з’їсти всього один пельмень, а раніше не вистачало кількох кілограмів.

Отже, такі хірургічні операції, зазначає Михайло Сербул, спрямовані на те, щоб людина з масою тіла 150-180 кг через рік мала 80 кг. Уже в перші два-три тижні після шунтування в пацієнта зменшується маса тіла, а з часом зникають симптоми й супутніх хвороб, поліпшуються сексуальні функції, кардинально змінюється якість життя.

Любов Польова-Саханда.