Один чоловік прийшов у перукарню, щоб його, як зазвичай, підстригли й поголили. Він розговорився з перукарем, який його обслуговував. Говорили про різне, і раптом розмова зайшла про Бога. Перукар сказав: — Хоч що б ви мені казали, а я не вірю, що Бог є. — Чому? — запитав клієнт. — Ну адже це і так зрозуміло. Досить вийти на вулицю, щоб переконатися, що Бога немає. От скажіть: якщо Бог існує, звідки стільки хворих людей? Звідки безпритульні діти? Якби Він справді існував, не було б ані страждань, ані болю. Важко уявити собі люблячого Бога, який допускає все це. Клієнт на мить задумався, але вирішив промовчати, щоб не вступати в суперечку. Коли перукар закінчив свою роботу, клієнт пішов. Вийшовши з перукарні, він побачив на вулиці зарослого й неголеного чоловіка. Здавалося, що той не стригся цілу вічність, так неохайно він виглядав. Клієнт повернувся до перукарні й сказав перукареві: — Знаєте, що я вам скажу? Перукарів не існує. — Як це так? — здивувався перукар. — А мене хіба не берете до уваги? Я ж перукар. — Ні! — вигукнув клієнт. — Їх не існує, інакше не було б зарослих і неголених людей, як он той чоловік, який іде вулицею. — Ну, шановний, справа ж не в перукарях. Просто люди самі до мене не приходять. — У тім-то й річ! — підтвердив клієнт. — І я про те саме: Бог є. Просто люди не шукають Його й не приходять до Нього. От чому у світі так багато болю й страждань.
