ДОБРИЙ ДУХ ОЗЕРА

Поділитися:
ДОБРИЙ ДУХ ОЗЕРА

Коли столичні жителі ще сплять або тільки-но прокидаються, щоб збиратися на роботу-навчання, 80-річний Іван Полюх робить зарядку (віджимається від підлоги 75—90 разів, стільки ж разів качає прес і, лежачи на спині, закидає ноги за голову), потім натще з’їдає 1 ст. л. цілющої суміші, п’є склянку відвару трав і рушає купатися на озеро, розташоване за 2,5 кілометра від будинку. І так щоранку — вже 20 років. «Особливих рецептів молодості не знаю, — розповідає Іван Євстигнійович, міцний кремезний чоловік, і скромно усміхається: — Просто люблю свою родину, дітей, онуків, правнуків (на жаль, торік померла дружина, з якою прожили в добрій злагоді більш як 50 років), вірю в Бога». Слово по слову зав’язується розмова про прожиті роки, в яких і відкриваються прості й унікальні секрети його активного довголіття.

ЖИТТЯ — ЦЕ РУХ

Народився Іван Полюх 1931 року в селі Злазне Деражнянського району Рівненської області. Родина була великою: крім нього, ще троє братів і троє сестер. Рано померли мама (1948 року, найменшій сестрі було тоді всього 4 роки) і тато (1950 року). Діти завжди підтримували один одного. З малолітства Іван звик трудитися: сіяв, косив, молотив, орав, боронував. Усяку роботу виконував із завзяттям і сумлінно. «Треба побільше працювати, рухатися, адже життя — це рух, — говорить він. — Я завжди зі спортом дружив, раніше гімнастикою займався, люблю плавати, бігати, ходити на лижах. Зараз люди звикли багато відпочивати. Ранком у неділю йдеш, тихо навкруги, всі сплять. Потім ще вдень прихоплять кілька годин. І дивуються: звідки беруться хвороби, незрозуміла втома? Я сам удень ніколи не сплю, дуже рідко можу лягти на 20—30 хв. А ось зарядку в обід або ввечері із задоволенням роблю. І відчуваю приплив енергії й активність». Звичка не сидіти без діла супроводжувала його все життя. Навіть на пенсію Іван Євстигнійович вийшов усього рік тому, та й то через те, що перестали платити зарплату. Перша частина трудової біографії — військова. Після того як юнак відслужив в армії, вирішив не залишати цей шлях. Служив в Україні, Росії, Німеччині, Афганістані та за вислугою років у 51 рік демобілізувався. Після цього 27 років працював на водневій станції заводу «Генератор».

НІ НА ЩО СЕРЙОЗНЕ НЕ ХВОРІВ

Запитую Івана Євстигнійовича, чи не було проблем зі здоров’ям. А він знизує плечима й відповідає, усміхаючись: «Ні на що серйозне не хворів. І в лікарню вперше потрапив тільки п’ять років тому, та й то не надовго. Виявили в мене контрактуру пальців правої руки (контрактура — значне зменшення рухливості в суглобах через ушкодження м’яких тканин (або нервів), зробили невелику операцію. Зараз на ніч прив’язую до долоні дощечку з гумкою, щоб пальці мимоволі не згиналися під час сну (лікар порадив). А ще чотири роки тому в лікті рідина утворилася. Лікоть не болів, але коли я його ставив на тверду поверхню, відчував, що щось заважає, начебто там щось було. Шприцом витягнули рідину, і я про цю болячку дотепер не згадую. Торік коліно боліло, тягло аж до стегна. Звернувся в поліклініку, а мене почали футболити по лікарях: то до хірурга, то до невропатолога, до інших лікарів, навіть до уролога направили. Я кажу: «Навіщо уролог, адже в мене коліно болить?» А мені відповідають: «Так треба». Нарешті оглянули мене й виписали два паски. Та я їх брати не захотів. Записався на корейський тапчан. Це така кушетка з керамічними кільцями, на якій прогрівається весь хребет протягом 45 хвилин. 30 сеансів пройшов і забув, що нога боліла. Зі шлунком, до речі, ніколи ніяких проблем не було».

ЗРАНКУ — ЦІЛЮЩА СУМІШ І ТРАВ’ЯНИЙ ЧАЙ

— Розкажіть, з яких страв починаєте свій ранок і що їсте вдень? — Уранці натще я з’їдаю 1—1,5 ст. л. цілющої суміші й запиваю склянкою трав’яного чаю. Цілющу суміш готую так. 1 кг кореня селери, 1 кг кореня петрушки, 2 лимони (зі шкіркою) перекручую на млинку для м’яса. Кашку, що вийшла, змішую з 1 склянкою меду. Складаю в банку й ставлю в холодильник. Вистачає на півтора місяця. Цей засіб гарно очищує кров, зміцнює імунітет. Для трав’яного чаю використовую три трави (які заготовляю сам): польовий хвощ, кропиву й молоді пагони сосни (сосна трохи надає чаю гіркоти). Ці трави діють як протизапальний, сечогінний, загальнозміцнювальний засіб, очищають кров. 2 ст. л. сухої трави заливаю 2 л води та проварюю 5 хв. Коли охолоне, ставлю до холодильника. П’ю теплим кілька днів, потім заварюю свіжий. На сніданок у мене обов’язково салат з буряків, моркви, капусти, цибулі, кореня селери й петрушки. Буряк, моркву, селеру, петрушку тру на тертці з великими вічками, капусту, цибулю нарізую й усе заправляю соняшниковою олією. Смачно й корисно. Також можу з’їсти картоплю-пюре з яйцем, рибою або вареною курятиною. Запиваю чаєм або кавою. В обід зазвичай їм суп або борщ, можу приготувати юшку. Борщ більше люблю не на бульйоні. Готую без квасолі, з картоплею, капустою й тушкованими на соняшниковій олії буряками, морквиною та цибулею. Люблю гречану кашу, із фруктів — яблука, іноді мандарини. Намагаюся, щоб завжди в мене була риба. Особливо подобається засолений за власним рецептом товстолобик (він недорогий і майже без кісток). Купую свіжу рибу, чищу, нарізаю невеликими шматочками, складаю в каструлю, солю кожний шар і ставлю під гніт. За три дні перекладаю в банку, додаючи нарізану кільцями цибулю і соняшникову олію. Останній раз їм не пізніше як о 19-й годині, зазвичай щось легке, не можна перевантажувати шлунок на ніч.

У РОДИНІ — МИР ТА ЛЮБОВ

У квартирі Івана Євстигнійовича чисто й затишно. На підвіконні — квіти. На стіні — фотографії рідних. Цікавлюся: чи сам підтримує порядок, а чи хтось допомагає? Відповідає, що все робить сам, іноді дочка може приїхати. Дочка й син від єдиного шлюбу живуть теж у Києві, телефонують йому, їздять до нього й один до одного в гості. «Шкода, що дружина моя померла торік, — каже сумно. — Ми з нею одружилися, коли мені було 26 років, вона молодша від мене на 5 років. Працювала вчителькою молодших класів. Я їй завжди допомагав: і прибрати міг, і приготувати, й з дітьми посидіти. Жили ми мирно, ніколи не сварилися. Як це нам вдавалося? Не знаю. Може, тому, що я довго був відсутній (коли служив, бувало, на місяць їхав, а то й на все літо на навчання). Звичайно, любили ми один одного. Вона співала гарно (у Берліні на конкурсі художньої самодіяльності перше місце посіла). Ми й удома любили вдвох співати українські пісні: «Черемшину», «Рідна мати моя». Зараз часто розлучаються й одружуються по 3—5 разів. Це неправильно, потрібно вчитися розуміти один одного, підтримувати, тоді буде менше хвороб і стресів». Розмовляючи з Іваном Полюхом, я не переставала дивуватися: невже цій енергійній людині з молодецьким вогником в очах 80 років? І зовні, й духом він набагато молодший. А його друзі, з якими ходить на озеро купатися (він найстарший серед них), кажуть: «Євстигнійович — добрий дух озера», і в їхніх словах повага й замилування цілеспрямованістю й сталістю життєвих принципів. У цьому, напевно, і криється його секрет довголіття: жити активно, бути гарним прикладом для рідних, піклуватися про своє тіло й знаходити натхнення в кожному дні.

Людмила БЕЗВЕРХНЯ

передплата