Фраза «Усі хвороби — від нервів» — не з медичного підручника. Але все ж таки потрібно поставитися до неї дуже й дуже серйозно. Останніми роками набув великої популярності термін «психологічна патологія», який саме й визначає, що захворювання розвивається внаслідок стресу або депресії.
ЩО ТАКЕ СТРЕС
Коли ми говоримо «стрес», то у свідомості спливають картини чогось глобального: пожежі, повені, звільнення з роботи й т.п. Промовляючи слово «депресія», уявляємо сумну людину, яку ніщо не радує і яка ні на що не реагує. Насправді ж не все так просто. Виявляється, стрес постійно супроводжує людину в її повсякденному житті. Будь-яке порушення звичного способу життя веде до стресу. Причому для підсвідомості не має значення, радісна подія чи сумна — вона на все реагує стресом! У книзі А.В. Курпатова є таблиця, яка показує силу стресу за тих чи тих подій. От кілька прикладів із цієї таблиці: смерть чоловіка — 87 балів, розлучення — 76 балів, серйозна хвороба, травма — 65 балів, переїзд на іншу квартиру — 42 бали, розважальна поїздка — 33 бали й т.ін. Отже, наша підсвідомість реагує негативно на будь-яку незвичну зміну, хоч позитивну, хоч негативну, — однаково. Зверніть увагу: деякі позитивні події спричинюють більший стрес, ніж неприємні.
ІМУНІТЕТ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ПСИХОЛОГІЧНОГО СТАНУ
Цю властивість мозку, до речі, добре вивчено на собаках. Собаку в нагороду за успішне виконання завдань підгодовували сухарями. Собака звикла до такого підгодовування. Але одного разу експериментатори дали прикорм у вигляді шматка свіжого м’яса. Собака, підбігши до миски й виявивши там замість сухарів шматок м’яса, зовсім не кинулася на нього, а навпаки, страшенно занепокоїлася, відмовилася від м’яса й перестала виконувати вивчені раніше команди. Сухарі — звичка. М’ясо — незвична зміна, от і стрес. Дослідники підрахували: людина за добу «прокручує» в голові 60 000 думок. Із них 95% — повторювані. 80% усіх думок негативні. Негатив — стрес. Хронічний стрес (дистрес) — причина дистимії (хронічна, слабка депресія, що може тягтися роками). Людині все нецікаво (робота, діти, батьки тощо). Невміння протистояти хронічним стресам підвищує ризик розвитку онкологічних захворювань у 6—8 разів, ішемічної хвороби серця, гіпертонічної хвороби, виразкової хвороби шлунка в 4—5 разів, навіть звичайної застуди в 3—4 рази.Звідси й маємо, що стійкість людського організму до різних захворювань величезною мірою залежить від її психологічного стану. Медичні дослідження доводять, що навчання пацієнта всього лише основам звичайної психологічної релаксації вдвічі підвищує імунітет. Висновки цих досліджень настільки важливі, що Всесвітня наукова медична асоціація ще в 1998 році назвала XXI століття «століттям психотерапії». Дейл Карнегі казав: «Ділові люди, які не можуть позбутися занепокоєння, — помирають молодими».
ЖИТТЯ ЛЮДИНИ — ЦЕ ВІДБИТТЯ ЇЇ ДОМІНАНТ
Одного разу Олексій Ухтамський проводив дослід із собакою з вивчення рефлексів. Він досліджував швидкість реакції тварини на електричну стимуляцію. Для цього вчений помістив собаку в спеціальний «станок» і затяг її лямками. Передні лапи собаки розміщувалися на металевій пластині, на яку подавалася невелика напруга електроструму. У момент подачі струму собака відсмикувала лапи. Багато разів так повторювалося, аж раптом на черговий удар струму собака не відреагувала. Як і раніше не реагуючи на струм, собака прийняла характерну для дефекації позу й звільнилася від собачих фекалій. Після цього вона знову стала справно реагувати на удари струмом. Так і було відкрито найважливіший принцип роботи мозку, який О. Ухтамський назвав «домінантою». Домінанта полягає в тому, що в мозку виділяється найважливіше, найважливіша реакція в певний момент, а все другорядне — гальмується та ігнорується. Домінанта дає можливість сконцентруватися на чомусь одному. Якщо ви маєте гостре бажання поїсти, то думатимете тільки про їжу. Але якщо в цей момент почнеться пожежа, вогнище збудження (домінанта) переміститься, і ви забудете про їжу та тікатимете від вогню або братимете участь у рятувальних операціях. «Світ людини такий, які його домінанти» — такий важливий висновок зробив О. Ухтамський. Але якщо у тварини домінант, тобто потреб, не так уже й багато — прогодуватися, уникнути небезпеки, спаритися, то в людини потреб просто неймовірна кількість. Тут і фізіологічна потреба: голод, спрага, статевий потяг, потреба в теплі, світлі, і потреба в безпеці, і потреба в любові, і потреба в повазі, естетичні потреби, потреба самореалізації тощо. Кожна з цих потреб може стати домінантною потребою. Сама по собі кількість цих потреб не така вже й страшна. Жахливо інше: більша частина цих потреб — це ілюзія й ні за яких умов не може бути доведена до логічного кінця. Наприклад, неможливо довести до логічного кінця бажання бути найрозумнішим, найбагатшим, найвідомішим. Неможливо довести до логічного кінця бажання позбутися психосоматичної хвороби тільки за допомогою ліків, тому що ще Гіппократ сказав: не можна лікувати тіло окремо від душі (у перекладі на грецьку душа — «психос»). Душа й тіло нероздільні.
ТЕОРІЮ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ ФАКТИ
Коли мені було років 25, я жив на квартирі. У господарів був син років 10—12. Після перенесеного поліомієліту він ледве пересувався за допомогою двох ціпків. У дитячі компанії його не приймали, через те що він не міг брати участь у динамічних іграх. І в дітей, і в дорослих він викликав жалість. Коли жаліють людину, це ще півбіди, але коли людина починає жаліти себе сама — це вже погано. Жалість стає домінантою, під впливом домінанти з’являється «динамічний стереотип» (звичка): «жалійте мене». Коли я з’явився в цьому будинку, я був майстром спорту з боротьби і як спортсмен знав: якщо є діючий м’яз, то його можна «накачати» до будь-яких розмірів. Сашко (так його звали) важко, але ходив. Потенціал для розвитку є. І я став з ним займатися. Хочу зробити невеликий відступ. У кожної людини є якийсь талант. У будь-якій професії є віртуози. «Таланту» навчитися не можна, з ним потрібно народитися. З позиції своїх 72 років, без удаваної скромності, можу сказати: Бог дав мені талант — уміння поводитися з людьми. Повторюю, це я зараз можу робити якісь висновки, використовувати логіку, зробити пряме або непряме навіювання, тоді я був від усього цього далекий. Але інтуїтивно безпомилково я обрав правильний спосіб поведінки.Я покликав дядька Сашка, дядько теж мав 25 років і був моїм товаришем, і в присутності Сашка ми розіграли таку сценку. Я кажу Васі: «Закладаюся, що через місяць Сашко присідатиме 50 разів!» Вася каже: «А чого сперечатися? Віддай мені відразу десятку, тому що Сашко не тільки через місяць, але й через 10 років 50 разів не присяде». З тим і розійшлися. Після цього кажу Сашкові: «Поздоровляю тебе, хлопчику, ти глибоко вскочив. Тому моя тобі порада — іди й наріж собі ще 10 ціпків, з якими ти ходиш». Він запитує: «А навіщо?» — «Для того щоб мені виграти 10 карбованців, ти маєш присісти 50 разів, щодня я даватиму тобі тренувальне завдання, якщо ти це завдання не виконаєш, я братиму твій ціпок і битиму тебе по твоїх сідницях доти, доки ціпок не обернеться на мочалку». Усе це я казав із суворим виглядом, без натяку на гумор. Але дитина прийняла цю інформацію як треба — він почав реготати, з іншої кімнати прибігли перелякані мама й тато. Ну, я їм пояснив, у чому річ, і порадив: якщо вони люблять свою дитину і їм важко буде чути поросячий вереск, який видаватиме Сашко, коли я його мучитиму, то їм краще в цей час піти з дому. Сашко вже від сміху не міг стояти на ногах, він качався по підлозі, а мама заплакала. Виявилося: за своє життя Сашко не тільки ніколи не сміявся, а й усміхався рідко. Не стомлюватиму вас довгою розповіддю, скажу тільки, що на прикладі Сашка я ще раз переконався в неймовірних здібностях людини. За 10 днів Сашко присідав 50 разів! За півтора місяця він за день присідав 500 разів! А за півроку він довів кількість присідань за день до 5 тисяч разів! Потім я виїхав і зустрілися ми із Сашком тільки через 36 років. Зайшовши провідати тітку Ніну (мати Сашка), я застав там і його. Мама, побачивши мене, закричала: «Сашо, дядько Льоня прийшов». З кімнати вивалилися Сашко (якого я не впізнав), його дружина й троє дітей. Сашко сказав: «Діти, вклоніться цій людині: завдяки їй ви з’явилися на світ». Це був мій другий пацієнт у житті (першим був я сам), потім були сотні й навіть тисячі людей, яким я зміг допомогти, але Сашка я не забуду ніколи! І ще що я засвоїв на все життя. Лікар, цілитель, наставник сам повинен бути здоровим, життєрадісним і мати співчуття. Ще він має вміти вселяти віру в зцілення. А пацієнт повинен пам’ятати цитату з Біблії — «Віра без діла мертва». Школа здоров’я й довголіття Леоніда Січкіна розпочинає свою роботу. Перші семінари відбудуться 15 і 29 вересня в приміщенні Товариства «Знання» (вул. Червоноармійська, 57/3) о 19-й годині. Довідки за тел.: 096-245-80-93.
Леонід СІЧКІН, психосугестолог, сміхотерапевт.
