ЕТЮДИ З НАТУРИ

Біля аптеки по обидва боки ґанку — ящики для сміття. Біля них розкидані недопалки, пачки з-під цигарок, целофанові пакети, зім’яті папери тощо. Господар нервує: по кілька разів на день прибирає те сміття. Не поцілити в ящик, здається, неможливо, а таки не влучають, розкидають те сміття навколо нього. Як привчити до порядку?... Кілька років тому був у Ризі. Запам’ятався випадок на все життя. Чистенькі вулиці, аж виблискує все навколо. Один молодик, посмаливши цигарку, кинув на тротуар недопалок. Зараз-таки підбіг до нього хлопчина, напевно дошкільня. І голосно кричить чоловікові: — Дядя! Ви уронілі, подиміте! Перехожі зупинилися. На їхніх обличчях застиг відвертий осуд. Хтось глумливо мовив: — Напевно, приїжджий. Виходить, що й дехто з нас у своєму домі є «приїжджим»? Як і коли треба виховувати почу ття господаря, культури?..

В автобус заходить стара бабця, за нею — інвалід із ціпком, в якого одна нога не згинається. Усі місця для сидіння в автобусі зайняті в основному молодими пасажирами віком 18—25 років. Старенька ухопилася двома руками за спинку крісла, але її кидає з боку на бік. «Джентльмен», що розлігся на сидінні, обурюється: — Жіночко! Не гойдайтеся! Не лягайте на мене! Бабця винувато промовила: — Вибачай, синочку, не можу втриматися на своїх ревматичних ногах. «Синочок», відкинувшись на спинку сидіння, заплющив очі. Вдав, що дрімає... Пригадалося, як було в Ризі. Їду міським автобусом. На зупинці заходить до автобуса навіть не старенька, а середніх літ жіночка. Негайно схоплюється з місця молодий хлопець і протяжно з латвійським акцентом пропонує: — Са-ді-тесь, пожалста. Жінка, дякуючи хлопцеві, сідає. І так на кожній зупинці: старшим людям, які входять до автобуса, хлопці й дівчата пропонують сідати, негайно звільняючи місця для сидіння. Своїми враженнями поділився з латвійським другом Валдісом. Запитую: — Як вам вдалося досягти такого рівня культури? Коли треба починати виховувати ці риси? — Із пелюшок, — відповів.

Василь ФЕНЮК, смт Мельниця-Подільська Тернопільської обл.