У своєму скромному буденному каптані мулла вирушив на свято до одного знатного городянина. Гості, одягнені в блискучі пишні та шовкові вбрання, зневажливо дивилися на скромного гостя. Муллу зумисне не помічали, презирливо відвертали носа і відтісняли від столу, який просто прогинався від чудових страв.
Тоді мулла пішов додому, одягнув свій найкрасивіший каптан і повернувся на свято, сповнений гідності, як якийсь халіф.
Як же всі гості стали підлещуватися до нього! Кожен намагався вступити з ним у розмову або принаймні запам’ятати одне з його мудрих слів.
Зусібіч муллі пропонували найсмачніші страви. Можна було подумати, що святковий стіл приготували тільки для нього. Та замість того щоб їсти, мулла клав їх у широкі рукави жупана. Шоковані й заінтриговані гості напосідали на нього із запитаннями: «О пане, що це ти робиш? Чому ти не їси того, що ми тобі пропонуємо?»
Та мулла, продовжуючи набивати свій каптан стравами, відповів спокійно: «Я справедлива людина, і якщо говорити по правді, то ваша гостинність стосується не мене, а мого каптана. Тому він повинен отримати те, на що заслуговує».
