ГОЛОДУВАННЯ – ОЗДОРОВЛЕННЯ Й ВІДНОВЛЕННЯ ОРГАНІЗМУ

ГОЛОДУВАННЯ – ОЗДОРОВЛЕННЯ Й ВІДНОВЛЕННЯ ОРГАНІЗМУ

Метод, який допомагає позбутися різних хвороб

Останнім часом люди все більше стали цікавитися неофіційними засобами лікування. Особливо, коли  офіційні методи чи засоби лікування не дали бажаного результату чи вилікування. У таких хворих, як правило, є ще кілька супутніх хвороб, бо у хворої людини виходить з ладу весь організм, а не тільки один якийсь орган. Тож відновлювати його потрібно цілісно. Одним з дієвих способів цього є голодування.

Стосовно голодування

Голодування, як лікувальний засіб, відоме здавна. Давньогрецькі лікарі казали: «Якщо тобі не допомогло голодування, тобі  не допоможе ніщо». Насправді це не зовсім так. Зараз є можливості вилікування й тоді, коли  голодування не допомагає, але сам вираз свідчить про високу ефективність цього методу. Сам я понад 20 років голодую один день на тиждень і 7-8 днів кожного сезону, причому це «сухе» голодування, тобто без води. У чому суть голодування і який його  вплив на організм?
     Зараз в Інтернеті є багато різних джерел, з яких можна дізнатися начебто все про голодування. Але в жодному з них не подаються точні механізми позитивної дії голодування. Для їх з’ясування розгляньмо спочатку деякі відомості стосовно голодування. Однак у жодному разі не слід сплутувати поняття «голод» і «голодування». Голод – це довготривале  (більше, ніж півроку) зазвичай вимушене перебування без їжі, особливо в несприятливих умовах, наприклад, в зимово-весняний період (згадаймо Голодомор, умисно   створений комуністами в Україні), чи хронічне недоїдання, чи харчування продуктами, які не відповідають фізіології людини (харчування радянських військовополонених в Освенцімі, чи 3,5 млн людей, знищених в пол-потівські часи комуністичною партією в Камбоджі). За часи історії на Землі від голоду померла величезна кількість людей.
     Голодування – це свідоме утримання від споживання їжі, як правило, з лікувально-оздоровчою чи профілактичною (для запобігання хворобам) метою. Особисто мені не відомі випадки, щоб голодування призводило до погіршення здоров’я чи смерті. Один з рекордів Гіннеса – голодування протягом 111 днів, проведене аргентинцем під цілодобовим контролем лікарів. І  ніяких негативних наслідків. (У літературі описано випадки ускладнення стану хворих після голодування, але тільки з їхньої вини, коли не виходили поступово з голодування, а відразу після його закінчення наїдалися, наприклад, макаронів з м’ясом, що призводило до завороту кишок).
Під час голодування в організмі  «згорають» жири: 80-82%, білки: 12-15%  (але не серце й печінка), вуглеводи: 2-3%. У разі голодування тривалістю 50 днів втрачається до третини маси тіла. Найліпші відновні результати організму спостерігаються в разі втрати 12-15 кг маси тіла.  
     Які хвороби «піддаються» голодуванню? Їх перелік великий: бронхіальна астма, гіпертонія, суглобний ревматизм, артрити, остеохондроз, імпотенція (навіть знесилені бики стають «працездатними» після тижневого голодування, й недарма в народі кажуть: «Справний півень жирним не буває», і саме бідні країни - Китай, Індія тощо - розмножуються найінтенсивніше),  неврози, ішемічна хвороба серця, виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, всі хвороби травного тракту, лікарські та харчові алергії, хвороби нирок, підшлункової залози (цукровий діабет відступає за 26 днів голодування) та печінки, шкірні хвороби й навіть психічні. За моїми спостереженнями, затяті курці кидають курити після 2-3 тижнів голодування, після 5-7 діб - щезає хропіння. Дуже ефективне голодування для того, щоб покінчити з наркозалежністю. Але, хоч як це здається дивним, ожиріння одноразовим голодуванням не виліковується; після виходу з голодування попередня маса тіла повертається.
     А тепер наведемо деякі відомості, які стосуються голодування. 

Дещо про мікроорганізми

     Причиною появи абсолютної більшості хвороб є різні мікроорганізми – бактерії, найпростіші, грибки, віруси, пріони тощо (щоб упевнитися в цьому, досить подивитися етіологію, тобто походження хвороб, у будь-якому терапевтичному довіднику). Найбільша кількість мікроорганізмів (вважається, більше 80%) потрапляє в організм людини через травний тракт до кишківника, інші - через отвори в тілі, особливо через дихальні шляхи (цікаво, що ще давньогрецький видатний лікар Гіппократ, не знаючи нічого про мікроорганізми, заявляв: «Усі хвороби в організм людини потрапляють через отвори в тілі»).    
     До травного тракту мікроорганізми дістаються під час ковтальних рухів (британські вчені довели, що, наприклад, в ділянці носа та рота завжди є, в середньому, 180 видів риновірусів та 220 видів аденовірусів). Разом з мікроорганізмами до кишківника потрапляють і яйця глистів, з яких розвиваються глисти іноді довжиною кілька метрів. У кишківнику для всіх паразитів існують ідеальні умови для життєдіяльності – комфортна температура, слаболужне середовище та вдосталь їжі. Там вони надзвичайно інтенсивно розмножуються, що супроводжується процесами бродіння та гниття.
     Глисти паразитують в організмі, механічно проробляючи отвори в стінках кишківника й п’ючи кров; їхні яйця з потоком крові розносяться по організму (наприклад, у головний мозок, спричиняючи нестерпний головний біль чи сухий кашель, у легені, зумовлюючи вогкий кашель, чи в м’язи, також спричиняючи біль), і під час свого розвитку також руйнують тканини організму. Вважається, що різними видами глистів заражено понад 80% населення Землі. Найчастіше джерелом зараження є домашні тварини, особливо собаки та коти.
     Будь-яка жива істота, яка потрапляє всередину організму людини, є її паразитом і ворогом, бо не тільки харчується й живе за рахунок людини, а й руйнує та отруюює її організм своїми екскрементами, спричиняючи різні хвороби. У кишківнику кожної людини міститься величезна кількість мікроорганізмів (у позаминулому столітті І.І. Мечников нараховував близько 270 видів, у минулому столітті – понад 400, а зараз припускають, що більше 1000, причому, багато з них невідомі). Але в офіційній медицині навіть стверджується, що всі ці мікроорганізми є корисними для людини, і якщо їх немає, то виникає хвороба «дисбактеріоз» (відсутність бактерій), що є, м’яко кажучи, помилкою. Доведемо це. 
     Мікроорганізми в кишківнику можна поділити всього на 2 групи: одні зумовлюють бродіння, інші – гниття. Бродіння – це процес розкладання вуглеводів, а гниття – білків. А це означає, що в кишківнику одні мікроорганізми живляться вуглеводами, наприклад, спожитим хлібом чи макаронами, а інші – білками (м’ясом,  рибою чи яйцями). Дивно, але  чомусь існує думка, що ті мікроорганізми, які споживають білки й зумовлюють гниття, харчуються тільки тією білковою їжею, яка є в кишківнику. Але що заважає їм  харчуватися самим кишківником? Нічого, і вони не лише «проїдають» його стінки, а й через отвори (в тому числі, й пророблені глистами) потрапляють у кров і розносяться по всьому організму.
     Тобто, саме ті мікроорганізми, які спричиняють гниття, і є безпосередніми збудниками захворювань. Ті мікроорганізми, які зумовлюють бродіння, безпосередньо не є причиною хвороб, але, виділяючи екскременти, отруюють організм, роблять його слабшим  (це окрім того, що всі мікроорганізми в кишківнику їдять нашу їжу, тобто «грабують» нас). Отож твердження про те, що мікроорганізми чи будь-які інші істоти в кишківнику  корисні для організму, - міф, так само, як і байки про якийсь «дисбактеріоз». Що менше будь-яких живих істот потрапляє до кишківника, то здоровіша людина.
     І звідси дуже важливий висновок: «Оскільки мікроорганізми потрапляють в організм  під час ковтання, то що менше людина робить ковтальних рухів, то менше в її організм потрапляє мікроорганізмів, і то здоровішою вона є», чи «що менше ковтальних рухів робить людина протягом свого життя, то довше вона живе». До цього варто додати, що оскільки захворювання і гниття спричиняють одні й ті ж мікроорганізми,  то «що менше людина їсть білкову їжу – м’ясо, рибу, яйця, то ліпше в неї здоров’я» (звісно, зовсім не вживати білкову їжу також не можна).

Імунна система та голодування

     В організмі є система захисту від будь-яких «ворожих» чинників, які якимось чином потрапляють усередину організму чи діють на нього  - мікроорганізмів, отруйних речовин тощо. Вона називається «імунною системою». Немає сенсу описувати, яким чином вона бореться, наприклад, з мікроорганізмами; головним є те, що понад 80% захисних сил цієї системи зосереджено саме в ділянці кишківника. Зрозуміло, що захисні сили імунної системи не безмежні, і що більше їх зосереджено навколо кишківника, то менше їх в інших частинах організму, що збільшує ймовірність появи в них будь-яких захворювань. І що менше мікроорганізмів у кишківнику, то потужніша імунна система, то менше захворювань органів, і то здоровіша людина.
     Але чи можна зробити і як, щоб у кишківнику було якнайменше мікроорганізмів? Можна, і досягти цього досить легко саме голодуванням. Під час голодування споживають тільки воду (про «сухе» голодування в цій статті не йтиметься). Оскільки нічого не їдять, то не роблять і ковтальних рухів. А це своєю чергою означає, що людина не заковтує ніяких нових мікроорганізмів (невелика кількість потрапляє під час ковтання води; ось чому «сухе» голодування є більш ефективним, ніж голодування «на воді»). Імунна система починає «всіма силами» знищувати всі мікроорганізми, які потрапили в організм до голодування. І що більше вона їх знищує, то потужнішими стають її можливості (наростання відбувається в геометричній прогресії). Водночас відновлюються тканини ушкоджених мікроорганізмами органів.
     Мікроорганізми самі є білковими структурами, і коли відбувається їхнє знищення  імунною системою,  вони стають «гноєм» (як у гнійних ранах) і виводяться з організму через лімфатичну систему (лімфатична система – це «каналізаційна» система організму). У той же час, оскільки всередині кишківника міститься певна кількість перетравленої їжі і мікроорганізмів, то для підвищення ефективності голодування та для допомоги імунній системі дуже бажано під час голодування ставити клізму (хоч би двічі на день – вранці після сну та ввечері перед сном). Річ у тім, що кишківник постійно здійснює перистальтичні рухи в напрямку до вихідного отвору, тому їжа з мікроорганізмами,  яка містилася на початку кишківника, цими рухами переміщується до виходу з нього. 
     Клізма вимиває кишківник, суто механічно зменшуючи кількість мікроорганізмів, а виведення залишків їжі знижує швидкість їхнього розмноження. Як правило, вода під час процедури заходить у кишківник  не більш як на 40-50 см, але цього досить для очищення, якщо ставити клізму двічі на день (один тяжкохворий  проголодував 21 добу, 5 разів на день ставив клізму, тобто за весь час голодування  105 разів, і навіть в останній день голодування відходив якийсь «мотлох», практично повністю одужав).   
     Таким чином, суть оздоровлювальної дії голодування в тому, що внаслідок припинення ковтальних рухів та промивання кишківника клізмами в організм не потрапляють нові порції мікроорганізмів чи паразитів та знищуються й виводяться ті, що вже є. Це дає можливість імунній системі знищити мікроорганізми в організмі, нейтралізувати та вивести токсичні речовини, внаслідок чого настає одужання.

Як голодувати

     1. Застереження. Із власного досвіду знаю, що люди є різні, і кожен по-своєму розуміє прочитане. А тому, незважаючи на те, що в моїй практиці не було жодного випадку негативної дії голодування, рекомендую перед голодуванням проконсультуватися з вашим лікарем.
     Під час голодування жодні ліки не приймати.
     2. Підготовка. Ніякої підготовки для голодування не треба. І нічого героїчного в голодуванні немає. Як показує досвід, великих напружень волі також не потрібно. Досить часто можна почути «а як же це не їсти стільки днів, я ж помру від голоду». Виробивши, як у «собаки Павлова», рефлекс їсти щодня за розкладом 3-4 рази на день, люди дуже бояться голодування. Їм здається, що під час голодування відбудеться якась катастрофа. Нічого цього не буває. Ніякого «входження в голодування» робити не треба. Слід спокійно відрахувати (ліпше відмітити в календарику) кількість днів голодування й одразу його розпочати, тобто перестати їсти й почати ставити клізми. Їсти трохи хочеться до вечора другого дня, а іноді трохи вранці третього дня, а потім стає байдуже до їжі. Але якщо після певної кількості днів голодування (понад 15) з’являється непереборне бажання їсти, треба виходити з голодування.
     3. Що потрібно. На час голодування бажано бути у відпустці чи мати «листок  непрацездатності». Ліпше усамітнитися, щоб не чути голосінь на зразок «що ж ти із собою робиш, на кого ти став схожий» тощо. Потрібна клізма на 1,5-2 літра чи «кварта Есмарха». У ванній кімнаті чи вбиральні в одвірок на рівні плечей забити цвях чи вкрутити шуруп (для грілки з водою чи кварти).
Як ставити клізму? Набрати теплої (температури тіла) води в грілку, покласти її на підлогу, стати на коліна, сплюнути на кінець наконечника (для змащування) та ввести його в задній прохід у напрямку вздовж хребта. Потім грілку повісити на цвях, стати в позу «на коліна-на лікті». Коли вода влилася, не сідати відразу на унітаз. Потрібно лягти на 6-8 хв спиною на підлогу, робити напівоберти тіла з одного боку на другий, піднімати ноги догори та заводити їх за голову, натискуючи з силою ребром долоні на черево, робити його масаж. Усе це для того, щоб вода якомога глибше зайшла до кишківника. У разі неможливості втримати воду, ставати «на коліна-на лікті», щоб голова була нижче сідниць. Потім випустити воду.
     Часто люди дивуються, коли бачать, що й скільки виділяється після клізми навіть через кілька днів голодування. Досить часто виходять задавнені «калові камені», які навіть зберігають форму стінки кишківника.
     4. Скільки часу голодувати. Усе залежить від тяжкості захворювання. У середньому, 10 -14 діб (справжнє голодування починається тільки на 10 – 11-й день). У разі гіпертонії, коли, наприклад, тиск понад 180/120 -  протягом 3-х тижнів (і обов’язково з відмовою від подушок та виконанням вправ для зменшення шийного лордозу). Для профілактики – 1 день на тиждень, але в попередній день нічого не їсти після 18-ї й почати їсти на наступний день - лише після 11-ї. Для лікування ожиріння варто почати зі «звуження» часу протягом дня, коли ви їсте (наприклад, їсти тільки з 12-ї до 16-ї – дуже ефективно!).  
     5. Під час голодування. Як правило, великого бажання пити воду немає, але слід потроху випивати не менше 1 л води за день, що допоможе організмові виводити весь непотріб. Вода - відстояна з крана чи криниці (не мінеральна, не газована, не якась солона чи солодка), можна переварену. Щодня не менше 3 годин гуляти на вулиці (щоб не було кисневого голодування). Можна займатися (не через силу) домашньою працею чи виконувати фізичні вправи. У разі втоми лягати на 20-30 хв відпочити, але не лежати весь день перед телевізором. У перші 2 доби втрачається до 2 кг маси тіла, в основному, за рахунок виведення рідини. Потім втрачається менше, в середньому, 0,3-0,4 кг на день.
     Досить рідко в декого під час голодування починає боліти голова. Це найперша ознака задавненого остеохондрозу шийного відділу хребта через шийний  лордоз. У цьому відділі затискуються нерви, через які відбувається регуляція кровопостачання головного мозку, що спричиняє деяке спазмування судин головного мозку. Це призводить до зменшення надходження до голови живильних речовин та кисню, причому під час голодування це надходження ще більше зменшується через відсутність харчування, що і є причиною появи болю. У такому разі слід відмовитися від подушки, лягати на край дивана, щоб звисала голова, та робити обертальні рухи головою, під час сну лежати на спині без подушки, відкинувши голову назад. Якщо біль довго не минає, припинити голодування, а далі починати голодування терміном 1 день на тиждень, згодом - 2 і т.д.  
     Може спостерігатися головокружіння, мерзлякуватість, кволість, особливо в разі голодування понад  14 діб. І навпаки, може з’являтися приплив енергії, в чоловіків досить часто збільшується статевий потяг (але в жодному разі не мати статевих стосунків). Десь на 6-7-му добу може з’явитися запах ацетону з рота (результат розкладання жирів) чи сморідний запах від тіла. Бажано по змозі ввечері приймати теплий душ чи ванну. Досить часто язик обкладається шаром сірого нальоту, що свідчить про виведення з організму різних «шлаків» (до речі, очищення язика під час голодування до рожевого кольору означає, що можна виходити з голодування). У разі тривалого прийому ліків від тіла може бути різкий запах ліків, що свідчить про їхнє відторгнення та виведення. 
     Іноді може з’являтися дискомфорт у ділянці серця. Тоді потрібно 1 чайну ложку натурального меду розчинити в склянці води кімнатної температури й випити.
     6. Вихід із голодування. У багатьох джерелах рекомендують виходити з голодування на соках. Особливо рекомендують сік моркви. Але соки, зокрема  моркви, яблук,  зумовлюють шалений апетит (менший - самостійно приготовлений томатний сік, без солі), до того ж не у всіх є пристрої для відтискування соку.
Я рекомендую «супчик Попова». Потрібно взяти по 100 г капусти, буряку, моркви, цибулину, (якщо є – 1 помідор), подрібнити, в емальованій каструлі залити 1-1,2 л води, кип’ятити на слабкому вогні  9-11 хв. Першого дня після голодування пити тільки юшку з відвару, другого – юшку до обіду, а після – варені овочі. Третього – суп і рідкі каші (пшоно, гречка, «геркулес»), фрукти, четвертого – те ж саме, тільки додавати трохи олії (не більш  як 2 ст. л. на день), трохи солі. А м’ясо, рибу, яйця, молочні продукти – не раніше 5-го дня. Узагалі вважається, що кількість днів виходу з голодування має дорівнювати половині днів голодування.
     7. Приклад. Жінка, пенсіонер, скаржилася на «дошкульний біль під лівою лопаткою, головокружіння, якісь дивні висипання на шкірі, які спричиняли сильний свербіж, печію». Лікувалася амбулаторно 2 місяці в районній поліклініці, але стало ще гірше. Алерголог сказала, що в неї алергія, виписала ліки, але, за словами жінки, «їх організм не приймав, і я вирішила, що треба шукати порятунку». За моєю порадою проголодувала 14 діб. Як наслідок, усі хворобливі явища зникли. Ось деякі її спостереження: «Коли робила клізми, то надивилась на таке, що краще б його ніколи не бачити, а я з ним жила. Це була густа рідина, забруднена застарілим калом різних відтінків. У ній були кульки діаметром 5-7 мм, чи фігурки у вигляді конусів, а ще якісь клапті, нитки …».
     …А найперше, що відчувається після голодування, - це легкість, оптимістичний настрій, досить часто переоцінка цінностей.
     Навіть якщо ви вважаєте себе здоровою людиною, почніть голодувати 1 день на тиждень (ліпше в будній день, бо у вихідні можуть прийти гості). Це 53 дні на рік, причому ви не лише поліпшуєте здоров’я, а й економите кошти та час, який би затратили на приготування їжі.
Гарного вам здоров’я!

Юрій ПОПОВ,
доктор біологічних наук.