Мій онук перехворів на інфекційний мононуклеоз. Після цього в нього збільшилася печінка. Я дуже переживаю з цього приводу. Хотілося б детальніше дізнатися зі сторінок газети, наскільки небезпечною є ця хвороба та як після неї відновлювати організм.
З повагою Марина Василівна.
Кіровоградська обл.
Останнім часом до редакції надійшло кілька листів та телефонних дзвінків з тривожними запитаннями щодо інфекційного мононуклеозу. Що криється за цим діагнозом, яким є перебіг хвороби та якої реабілітації потребує людина для пришвидшення процесу одужання, ми попросили розповісти завідувачку кафедри педіатрії № 1 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, доктора медичних наук, заслуженого лікаря України, професора Олександру Василівну ТЯЖКУ.
Мононуклеоз «маскується» під гострі вірусні захворювання
Інфекційний мононуклеоз є вірусною інфекцією. Цю хворобу спричинює вірус Епштейна-Бар. Захворювання було відоме давно — ще з ХІХ століття. Відомий педіатр Філатов описав його, як лихоманку зі збільшенням лімфатичних вузлів. Але про те, що до цієї хвороби причетний вірус, стало відомо відносно недавно - в 1968 році завдяки відкриттю, яке зробили вчені Міхаел Епштейн та Івона Бар.
Вірус Епштейна-Бар належить до герпесної групи. У більшості людей виникає уявлення, що ураження герпесними вірусами обов’язково проявляється пухирцями на губах, ранками на слизовій оболонці носа. Однак інфекційний мононуклеоз має інші ознаки: підвищення температури тіла, загальна слабкість, м’язовий біль тощо.
У перші дні стан хворого дуже нагадує картину гострих вірусних захворювань (ГРЗ). Крім згаданих, за інфекційного мононуклеозу характерними є й інші симптоми, характерні для ГРЗ: закладеність носа, біль і почервоніння в горлі, збільшення мигдаликів, інколи через це може утруднюватися дихання. Буває, що на мигдаликах з’являється біло-жовтий наліт, схожий на гнійний. Підвищена температура тіла може триматися 7-10 діб, а інколи й довше. Інколи вона сягає вище 38 градусів, інколи є субфебрильною — 37-37,5 градуса.
У невеликої кількості хворих спостерігаються висипання на шкірі, як у разі кору, а інколи дрібноточкові — геморагічні чи як за скарлатини.
Збільшення потиличних лімфовузлів та печінки – головні ознаки захворювання
Однак інфекційний мононуклеоз має й свої специфічні симптоми.
На 4-5-й день хвороби починають збільшуватися лімфатичні вузли на шиї й потилиці (лімфаденопатія) – це головна ознака цього захворювання. У деяких випадках лімфовузли можуть збільшуватися й на інших регіональних ділянках тіла: над ключицями, під пахвами. Іншим специфічним симптомом є збільшення печінки та селезінки, Інколи збільшуються й лімфатичні вузли в черевній порожнині, внаслідок чого виникає біль у животі.
У більшості випадків збільшення печінки не спричинює запальних процесів та больового синдрому. Але інколи може виникнути гепатит (запалення печінки), що зумовлює й болісні відчуття, й порушення функцій печінки.
Клінічні симптоми підтверджують лабораторними аналізами
Клінічні прояви інфекційного мононуклеозу підтверджують лабораторними аналізами. Зокрема, аналізом крові: в більшості випадків він показує збільшення порівняно з нормою кількості лейкоцитів за рахунок лімфоцитів (клітини крові, які забезпечують клітинний імунітет), у декого, досить рідко, - зменшення кількості лейкоцитів. Крім того, з’являються характерні для цієї хвороби мононуклеари — великі клітини, забарвлені в яскравий фіолетовий колір, які добре видно під мікроскопом.
Підтвердити діагноз інфекційного мононуклеозу можна за допомогою аналізу на визначення наявності в крові антитіл проти цього вірусу. У гострий період захворювання діагностують «свіжі» антитіла— імуноглобуліни М. А після перенесеної хвороби – «антитіла пам’яті» - імуноглобуліни G, які можуть зберігатися в людини протягом усього життя.
Яким чином відбувається зараження вірусом епштейна-бар?
Інфекційний мононуклеоз розвивається через потрапляння в організм вірусу Епштейна-Бар. Найчастіше він передається від однієї людини до іншої повітряно-крапельним шляхом. Коли людина кашляє, чхає, він з часточками слини може потрапляти на слизові оболонки дихальних шляхів людини, яка перебуває поруч. Це може статися й у разі користування одним посудом чи рушником з людиною-вірусоносієм. Крім того, вірус Епштейна-Бар передається статевим шляхом та через кров. Відомі випадки передавання вірусу внутрішньоутробно — від матері до дитини, але це буває дуже рідко.
Наскільки поширеним є вірус Епштейна-Бар серед населення? На сьогодні відомо, що носіями цього вірусу є переважна більшість людей. За деякими науковими даними, - від 90 до 100 відсотків населення.
Вірус живе всередині клітин. Коли його кількість в організмі невелика, людина не хворіє. Але в разі переохолодження, знесилення, стресових ситуацій послаблюються захисні функції організму, вірус активується, розмножується й спричинює хворобу.
Як лікувати інфекційний мононуклеоз
Передусім потрібно забезпечити хворому постільний режим і багато пиття. Потрібне й симптоматичне лікування. Зокрема, в разі високої температури (вище 38,5 градуса) застосовують жарознижувальні засоби, закладеності носа — краплі для поліпшення дихання, почервоніння горла та збільшення мигдаликів — протизапальне полоскання. Одним з найкращих засобів для горла я вважаю запарену ромашку лікарську (1 ст. л. без верха на 1 склянку окропу). З цією метою застосовують і настій звіробою, а також аптечні засоби. Полоскати горло потрібно якомога частіше. Дітям старшого віку та дорослим можна використовувати смоктальні препарати, зокрема, виготовлені на основі ісландського моху та інших рослин.
Якщо біль у горлі гострий, а мигдалики вкриті великим шаром нальоту, ймовірно, що до вірусу приєдналася ще й бактеріальна інфекція. У цьому разі застосовують антибіотики. Але це можна робити лише за призначенням лікаря, бо не всі препарати підійдуть для лікування цієї хвороби. Приміром, не годяться медикаменти пеніцилінового ряду. У важких випадках (висока температура, виражені симптоми інтоксикації) лікар може призначити гормональні препарати. Але лікування таких хворих відбувається в стаціонарному відділенні лікарняного закладу.
Печінці – особливу увагу
Під час хвороби та протягом деякого часу після одужання потрібно уникати фізичних навантажень. Передусім це пов’язано зі збільшенням печінки й селезінки, які погано переноситимуть різкі рухи та фізичні перевантаження: може виникати біль, у медичній літературі описано випадки розриву селезінки. Щадного фізичного режиму потрібно дотримуватися 2-3 місяці, поки збільшені органи не повернуться до норми.
Щоб допомогти організмові відновитися після хвороби, важливо дотримуватися дієтичного харчування. Тобто, перевага надається вареній та тушкованій їжі, смажені, гострі, копчені страви, консервовані продукти вилучаються з раціону.
У тих випадках, коли внаслідок інфекційного мононуклеозу розвивається гепатит, потрібна тривала дієта, а також вживання жовчогінних засобів та гепатопротекторних препаратів, які призначить лікар.
Після перенесеного інфекційного мононуклеозу доцільно дотримуватися дієтичного харчування протягом року, особливо, якщо були проблеми з печінкою та порушенням її функцій. Крім того, добре вживати трав’яні засоби, що мають гепатопротекторні (захищають печінку) та жовчогінну дію. Приміром, це може бути вранішній чай з шипшини чи суміші рослин: звіробій, ромашка, шипшина. Дієвим буде прийом олії розторопші: зранку натще дітям по 1 ч. л., дорослим по 2 ч. л. протягом 2-4 тижнів. Можна застосовувати аптечні препарати, виготовлені на основі рослин, які мають таку само дію.
Якщо після перенесеної хвороби спостерігається дискинетичні явища жовчновивідної системи (порушення рухливості), добре попити 2-3 тижні мінеральні води в теплому вигляді. Їх підбирають залежно від кислотності шлунка. Найчастіше ми рекомендуємо наші карпатські: Поляна, Лужанська.
Дітям, які перехворіли на інфекційний мононуклеоз, доцільно протягом року не робити ніяких щеплень, щоб не завдавати додаткового навантаження імунній системі, яка й так постраждала під час хвороби. А ще протягом кількох тижнів після хвороби слід уникати спілкування з хворими. Бо будь-яка нова інфекція, яка потрапить в ослаблений організм, відтермінує його відновлення після хвороби.
А здорове харчування з достатньою кількістю живої їжі (овочів і фруктів), вітамінотерапія, дотримання режиму праці та відпочинку допоможуть повністю повернути здоров’я.
