ІПОТЕРАПІЯ НА ТЕТЯНИНОМУ ХУТОРІ

Поділитися:
ІПОТЕРАПІЯ НА ТЕТЯНИНОМУ ХУТОРІ

Тетянин хутір — місце, де отримують надію на порятунок хворі

Ці красиві і розумні тварини  живуть  у господарстві   Тетяни та Ігоря Срібняків, більш відомому  як Тетянин  хутір, що в селі Гаврилівцях поблизу м. Кам’янця-Подільського. Коням тут особливий догляд і почет, бо саме вони навчили сидіти, ходити і ліпше  говорити їхнього хворого синочка. Вони щодня продовжують повертати   радість рухів,  спілкування, повноцінного життя іншим діткам з порушеннями опорно-рухового апарату,  з дитячим церебральним паралічем (ДЦП), аутизмом,   гіперактивністю тощо. Крім того,  коні-лікарі допомагають позбутися і дорослим пацієнтам багатьох проблем, зокрема, простатиту,  полегшити наслідки інсульту тощо.  

Тетянин хутір – боже провидіння

Насправді, хутір більше Семіонів, точніше Сьомочкин, як називають у родині найменшенького  синочка. Взагалі, згадує Тетяна, вони  з чоловіком мали купувати інший дім, але останньої миті щось не склалося і купили цю хату на краю села, з великим шматком землі, з лугом і садом.   «Цей хутір,  –  каже жінка, - саме Боже провидіння: як тільки ми з чоловіком переїхали сюди, я завагітніла і через 7  місяців народила Сьомочку». А згодом, за словами Тані, стало зрозуміло, чому саме на околиці села, біля лугу  була їхня хата:  Господь немов потурбувався про те, аби  було де випасати  чотириногих   красенів,  коней-лікарів для їхнього синочка.
А з часом і  звичайна садиба перетворилася на хутір за іменем його господині-берегині     Тетяни. Сюди   з багатьох міст і сіл батьки везуть своїх хворих діток,  їдуть і дорослі  в надії позбутися проблем зі здоров’ям. І всім знаходиться  місце, є, де переночувати, приготувати їжу,  бо оздоровлення конями, або по-науковому, іпотерапія – потребує щонайменше 2-3 курси по 15 днів, аби отримати і закріпити результат. 

Материнська  віра і… коні перемагають медичні діагнози

Нині Сьомочці майже 8 років, він ходить у  другий клас звичайної загальноосвітньої школи.   Коли в родині Срібняків почали займатися іпотерапією,   Сьомі було приблизно 1 рік 4 місяці, згадувала  Тетяна, і лікарі поставили хлопчику невтішний діагноз ДЦП, який, власне, прирікав його на інвалідність. Рухи в дитинки були некоординовані, він не вмів сидіти (лише в подушках чи з опорою під спинкою),  про ходіння вже й не йшлося.   Але  ні Тетяна, ні Ігор не змирилися з цим, надія на видужання синочка жодного дня не полишала їх.     «Ми почали шукати різні методи зцілення від ДЦП, - розповідає Таня, - і випадково побачили телепередачу   про дельфінотерапію та іпотерапію, за допомогою яких оздоровлювалися дітки з подібними захворюваннями. Відразу ж вирішили взяти грошовий кредит, аби придбати коника, якого  потім  змушені були замінити іншим. Пізніше   купили ще одного, і ще….  Аж поки не підібрали».  Одним словом, подружжя, як кажуть,  набило  не одну гулю, поки навчилося азам цієї апітерапії. Це вже потім Тетяна з Ігорем, простудіювавши десятки книг, переглянувши купу інтернет-статей про лікування  кіньми,    стали розумітися і як коня вибрати, і як правильно з ним поводитися, аби мати оздоровчий ефект тощо.  Підшукували слухняних і добрих тварин, які  не кусалися, не брикалися і відчували свого (навіть маленького) наїзника.  Так, першим лікарем, який прийняв на свою спину Сьомочку, була висока чорна кобила Багіра, років 10.  Слухняна і добра, вона не лише  передавала нерухомому хребту дитини природні живильні імпульси, а й ділилася своєю енергією. Через півроку синочок пішов, ще хитаючись, але то були справжні самостійні кроки.     Уже в 2 роки і  10 місяців хлопчик сам упевнено сидів на  коні і керував  ним.  А в 4 роки у Семіона  зникла неврологічна косоокість, притаманна багатьом хворим на ДЦП. «Він у нас дуже самостійний, - посміхається  Тетяна, - і наполегливий: «Я сам», - любить казати,  чи то вправляючись у ходінні, чи то розв’язуючи приклади з математики тощо».  З кожним роком хлопчик міцнішає  і відчуває себе впевненіше вдома  і в школі, він уже стоїть вільно, не шукаючи опори,   не боїться, що хтось випадково його зачепить.  «Єдине, чого Сьомочка не може, - бігати як  здоровий хлопчик,   відриваючи стопи від землі, - говорить його мама.    –  Але з конем справляється добре,   сам їде на  Чері  в школу, а  я вже потім   веду коня назад».

«Допоможіть і нашій дитині»

  «У нас і гадки не було, - каже Тетяна Срібняк, -  аби займатися іпотерапією для інших людей. Усе сталося випадково:   вирішили купити ще коней і  підзаробити кінним туризмом.  Добре, що  живемо в мальовничих історичних місцях: тут і місто-фортеця Кам’янець-Подільський, і славна Хотинська  фортеця».   Уже пізніше, хтось із туристів комусь розповів про видужання їхнього Сьомочки, отоді до Срібняків і потяглися    батьки хворих малюків: «Свого синочка вилікували, допоможіть і нашій дитині!» Ну як тут відмовиш? Так туризм відпав, поступившись місцем кінному оздоровленню. «Ми й не думали, - із сумом  каже Тетяна, - що так багато діток  в Україні з проблемами  опорно-рухового апарату».
…Анжеліка вперше приїхала на Тетянин хутір, коли їй було 6 років, точніше, дівчинку з ДЦП принесла на плечах мама: мала зовсім не ходила самостійно. «Така розумничка, але лише в нас вона пішла, - згадує Тетяна. - Її  теж возила  Чері.  В Анжеліки в кімнаті навіть висить фотографія конячки, яка її надихає і підтримує: «Спасибі, Чері, що ти навчила мене ходити», - каже дівчинка». Нині  Анжеліка ходить у третій клас звичайної школи, щоправда, як зазначає Тетяна, на 100 % вилікувати таку хворобу складно. Проте з кожним курсом ходьба дитини стає більш природною і легкою.

Дорослі також отримують оздоровлення 

Тепер на Тетянин хутір   приїздять і діти, і дорослі   з проблемами хребта,  з ДЦП, аутизмом, мікроцефалією, гідроцефалією, із затримкою розвитку,  спинномозковими грижами  тощо. «Недавно, - розповідає Тетяна,  - оздоровлювалася в нас  дівчина з   міжхребцевими грижами, приїхала з Київщини,   дізнавшись про ефективність іпотерапії, яку ми застосовуємо. І мала результат. У грудні   має приїхати знову, на другий курс іпотерапії».  За словами господині хутора, всі   коні прилаштовані для роботи з хворими і   немає жодного пацієнта, якому б вони  не допомогли. Взагалі, іпотерапія, переконана Тетяна, - це спілкування з тваринами, з природою: їдеш на коні, отримуєш одночасно оздоровлення і задоволення. Кінь  немов посилає цілющі   імпульси для певного хворого місця, наприклад, сідає на нього людина з хворим хребтом, і йде оздоровлення саме хребта. Так само  отримують цілющі імпульси жінки з  гінекологічними проблемами. «Наприклад,  п’ять молодих жіночок  після  верхової їзди на наших конях   уже   мають  хто першу, хто другу дитинку,   - радісно повідомляє  Таня. -   А чоловіки  позбуваються  своїх статевих проблем, зокрема, мій чоловік  завдяки коню забув про простатит.  Верхова їзда сприяє відновленню кровообігу, вона є найліпшим масажем простати, геморою» .    До речі, як зазначають Тетяна та Ігор, під час  занять з дуже хворими дітками чи дорослими, коні  так енергетично виснажуються, що навіть худнуть і марніють самі, немов перетягують на себе хвороби  сідоків.    «Ми їх потім певний час не залучаємо до  оздоровлення, - каже жінка. – Даємо можливість відновитися».  
…«Виросту, матиму багато коней, - мріє Семіон, -   об’їжджатиму їх, хай возять хворих діток».   До маленьких пацієнтів  Сьомочка ставиться  дуже співчутливо, допомагає їм,  розважає, аби ті почувалися комфортно і затишно.  Адже психологічний стан – теж важлива умова видужання. 
Є на хуторі й книга відгуків, якою дуже дорожать Срібняки і в якій можна почитати десятки щирих сердечних слів  подяки від тих, кому вже допомогли їхні коники, чию надію на видужання зробили реальністю. А минулого року за свою материнську самовідданість,  чуйність до  чужої біди  Тетяна Срібняк  була  визнана переможцем у номінації "Милосердя»    Всеукраїнської соціальної акції  «Золоте серце»  журналу «Твой малыш».    Хай Господь і надалі дає сили цій прекрасній жінці,  береже всю її славну родину, цей незвичайний хутір, де людям повертають здоров’я.   

Любов ПОЛЬОВА-САХАНДА.

передплата