Надісланий до редакції лист зацікавив своєю емоційністю та вдячністю. Таких зворушливих послань з різними проміжками часу ми отримали кілька. У них колишні пацієнти Київського обласного психо-наркологічного обʼєднання захоплено розповідали про винятково сприятливі умови перебування та лікування в цьому медичному закладі, високопрофесійне, співчутливе й людяне ставлення до хворих, особливо про відновлювальну силу реабілітаційного центру. На заняття в ньому приходять навіть після завершення стаціонарного лікування. «Напишіть про цей медичний заклад, - пропонували автори листів. – Це не просто гарна лікарня. Це – лікарня майбутнього».
Ми не сумнівалися в щирості та правдивості цих слів. Запровадження в лікувальну практику новинок вітчизняної та зарубіжної медицини, відкриття нових і впорядкування за сучасним словом архітектури функціональних відділень і служб, розширення й удосконалення форм і методів страхової медицини та багато інших новинок, якими досить часто дивує колектив об’єднання, не раз ставали сюжетом в нашій газеті та інших засобах масової інформації.
Ми, як і автори листів до редакції, небезпідставно захоплювалися енергією та успішною реалізацією творчих задумів керівництва та медичного персоналу об’єднання. Упевнені, що цими почуттями повнилися б і фахівці галузі,
якби для них улаштувати ознайомлювальну екскурсію чи провести науково-практичну конференцію. Ці заходи, безумовно, збагатили б досвідом того, як за нинішньої непростої ситуації в країні, вкрай обмеженого фінансування можна не лише успішно функціонувати, а й постійно вдосконалюватися й розвиватися. Усе тут дивує й захоплює.
Красиво й корисно
Лікувальні корпуси розташовані в центрі досить розлогої площі, яку завдяки чудовому оформленню перетворено на розкішний парк. Прямі заасфальтовані алеї та доріжки обрамлені квітами всіх барв райдуги, пишні клумби, одна з них засаджена жовто-блакитними квітами у вигляді національного Герба України. Уздовж алей – альтанки, гойдалки, скульптурні сценки з побутової та сімейної ідилії …
І пацієнти, й їхні рідні з усмішкою зупиняються біля облаштованої скульптурної композиції: рибалка, закинувши у водойму вудочку, пильно стежить за поплавком. Його напарник миє казанок, готується варити рибну юшку. Віддалік миловида жінка в українському одязі, очевидно, дружина одного з рибалок, з глечиком у руках виглядає свого судженого з уловом. І всюди – різнобарвне буяння квітів.
На території лікарні – невеличке озеречко з будиночком для лебедів, прогулянкові доріжки, волейбольний та баскетбольний майданчики, футбольне поле, які часто вирують спортивним азартом.
Усе це розмаїття красивого й корисного створено здебільшого руками й за кошти медичних працівників і пацієнтів. Це ж яким треба бути патріотом медичної установи, яка дає тобі можливість працювати за улюбленою професією, це яке треба мати добре серце й любов до тих, ким опікуєшся, щоб із свого не такого вже й багатого сімейного бюджету виділяти частку на доброчинність! І це узвичаєна практика. У складні дев’яності, коли лікарня ледве зводила кінці з кінцями, було немало випадків, коли співробітники приносили продукти харчування для хворих.
Що й казати, і досі в нашому суспільстві, навіть у колективах деяких медичних закладів, до психічно уражених людей побутує менш поважне ставлення, ніж до інших категорій хворих.
Ми весь час у процесі ремонтів, упорядкування приміщень і територій, удосконалення й збагачення новітніми досягненнями лікувального дійства, - резюмує Генеральний директор об’єднання Геннадій Зільберблат. - Намагаємося, щоб умови перебування та лікування хворого в нашому закладі були комфортними, щоб його оточувала краса, щоб відчував він до себе поважне, шанобливе, співчутливе ставлення, бажання та готовність співробітників допомогти йому. Цьому підпорядковано всі наші дії.
Це не просто красиві слова. За ними конкретні діла.
Ще донедавна прогулянкові дворики відділень були оточені високими парканами, щоб хворі собі чи оточенню не завдали шкоди. Нині огорожі залишилися тільки в спецвідділеннях. Хворі почуваються рівними серед рівних. За власним бажанням разом зі своїми рятівниками - медичними працівниками беруть участь у змаганні за краще облаштування двориків, у результаті якого з’являються нові атракціони, бесідки, гойдалки, гірки, зелені насадження, розливи квітів.
Чудове враження від паркового облаштування території посилюють своїм виглядом приміщення відділень: широкі коридори крізь прозорі вікна залиті сонцем, підвісне освітлення, прозорі штори й море квітів. Кожне за кольоровою гамою оздоблення стін не повторює інше. Просторі, світлі, одно-, тримісні палати зі всіма зручностями, ошатні їдальні, кімнати для занять і розваг.
Недавно на Волині довелося відпочивати у досить-таки пристойному санаторії. Однак за своїми побутовими умовами, за естетичною привабливістю номерів він явно поступається палатам лікарні.
У нас у цілої низки палат є грати на вікнах. Але це в інтересах пацієнта та тих, хто з ним спілкується, - дає оцінку зробленому Геннадій Михайлович. – Хворий, прийшовши до нас, має відчути, що це не те місце, де він перебуватиме в незатишних умовах, де до нього ставитимуться зверхньо, як до ізгоя, де його незахистять у правах. І не тільки в праві на безкоштовне бюджетне лікування.
Так, генеральний директор не обмовився, нерідкі випадки, коли поклавши психічнохворого до лікарні, опікуни шахрайським способом прагнуть забрати в нього майно, будинок, квартиру, невиправдано прилаштувати його до будинку-інтернату з малопридатними умовами.
У таких випадках, - рішуче заявляє Геннадій Михайлович, - ми активно втручаємося. Добиваємося заміни опікунів чи примушуємо їх належно виконувати свої обов’язки. Повертаємо незаконно привласнене майно. Для цього в нас є юрист-консульт, а в кожному відділенні – соціальний працівник.
Нема потреби стверджувати, як ці додатково взяті до своїх основних функцій обов’язки захисту прав своїх підопічних піднесли авторитет колективу обласного психо-неврологічного диспансеру в очах людей. Заслужено, звичайно.
Та не прагненням славослів’я керувалися медики у своїх діях. Їхньою мотивацією є невдавана любов до ближнього, почуття співпереживання з ним, бажання допомогти в розв’язанні його проблем, навчити аналізувати їх і знаходити єдино вірний вихід із ситуації.
Саме ці прагнення надихнули керівництво та колектив об’єднання на ще одну важливу подію у своєму літописі. Торік було відкрито реабілітаційний центр, робота якого викликає масові схвальні відгуки.
Вершина реабілітаційної піраміди
Так в об’єднанні образно називають новостворений реабілітаційний центр. У відділеннях, крім медикаментозного лікування, яким займаються лікарі, соціальні працівники та психологи проводять з хворими відновлювальні маніпуляції. Тими ж прийомами, але вже на значно вищому рівні, а також широким діапазоном складніших методик користуються в реабілітаційному центрі.
Працівники «вершини піраміди» ставлять перед собою завдання не лише закріпити вже відновлений фізичний і психічний стан підопічних. Своїми заняттями вони енергетично наснажують їх, розвивають і укріплюють набуті навички спілкування та стосунків з людьми, уміння аналізувати різні ситуації й робити належні висновки, прищеплюють манери шляхетної поведінки, підводять до азів оволодіння тією чи тією професією.
Цю надзвичайно важливу роботу доручено професійно зрілому вдумливо підібраному колективу. Очолює його Валентина Іщенко. Прийшла в об’єднання, маючи технічну освіту: закінчила інститут кольорових металів. Зуміла прихилити до себе колектив своїм досвідом роботи з людьми, ініціативністю, енергійністю, невичерпним бажанням працювати й доводити розпочату справу до завершення. Згодом заочно закінчила університет, здобула ще одну професію – магістр психології.
Такими ж особливостями відзначаються й інші члени цього колективу. Завдяки їхньому високому професіоналізму притягальна сила центру постійно зростає. Заняття в ньому зацікавлено відвідують не тільки стаціонарні хворі, але й ті, хто після лікування виписався додому.
Завжди відзначаються масовістю рухові заняття. Виконання спеціально підібраного спортивного комплексу вправ виробляє правильне дихання, наливає м’язи міццю, виробляє гарну поставу й грацію. Маса методик і технік використовується для формування впевнених у собі вільних і незалежних особистостей. Це і музтерапія, й арттерапія, і пісочна терапія, антистресові, соціально-психологічні тренінги. Дуже ефективними й зручними за формою є психоаналітичні заняття. Вони дають можливість хворим висловити всі свої проблеми, обговорити їх і виробити підходи до виходу із ситуації.
Особлива роль відведена актовому залу – досить просторому, химерно оформленому приміщенню. Щодень він просто-таки вирує цікавими зустрічами та подіями. Тут проводять групові заняття, що є прекрасною колективною психотерапією, застосовується ціла низка реабілітаційних технік. Систематично працює кіноклуб, а вечорами проходить «терапія творчих самовиражень», як образно тут охрестили заняття художньої самодіяльності: її учасники грають на музичних інструментах, читають свої та авторські вірші, виконують пісні …
По четвергах у залі вирує карооке, а по п’ятницях – дискотека. Вражає постійно діюча виставка творчості хворих. Немало робіт, зокрема бісерні вишивки, окремі пейзажні картини, деякі іграшки, виконано надзвичайно майстерно. І соціальні працівники відділень, і керівництво лікарні створюють і постійно забезпечують усі умови до того, щоб хворі мали можливість не тільки проявляти, а й розвивати своє обдарування, свій талант.
Енергетика дійства дуже потужна. Адже це надзвичайно лікувальний процес, коли людина не задумується над своїми проблемами, а живе в просторі творення. Важливо й те, що набуті мистецькі навички можуть стати джерелом фінансового благополуччя.
Заслужене визнання
Лікарі, завідувачі відділень, з якими була мова, скромно, але не без гордості говорили й про інші здобутки, які за останні роки вписано в літопис об’єднання. Оцінюючи їх вагомість і свою роль у їх досягненні, вони, що було приємно, благородно по’язували їх з талантом генерального директора Геннадія Зільберблата, його ініціативністю і організаторським хистом.
Та найбільша його заслуга, його гордість, як вважає й сам Геннадій Михайлович, - це сформований ним колектив.
Колектив об’єднання – унікальний колектив. У ньому панує якась світла, сонячна атмосфера. У ньому щасливо схрестилися високий професіоналізм з непідробним милосердям і вболіванням за хворого. У цьому його сила, у цьому – природа його результатів: реабілітаційний центр кращий в Україні, територіальне психо-наркологічне об’єднання вважають медичним закладом майбутнього. У цьому визначенні злилися оцінки і керівництва галузі, й пацієнтів. А це — найвище визнання.
Микола БЕРНИК.
