Потреба в інформації — одна з п’яти вроджених потреб. Ця потреба яскраво виражена в дитячому віці. З роками вона згасає. Якщо діти надокучають дорослим незліченними «чому?», то серед дорослих таких «чомучок» — один, два, та й усе. На одному із занять я запитав у слухачів, як вони розуміють фразу — «майбутнє визначається сьогоденням». Ніхто не зміг зрозуміло відповісти на це запитання, але й ніхто не попросив пояснити зміст фрази. А дарма! Не можна бути або стати здоровим без знань, хоча б елементарних. Візьмімо такий приклад: найстрашніша хвороба нашого століття — атеросклероз. Він спричинює ішемічну хворобу серця (інфаркт міокарда й стенокардію), яка «косить» людей з розмахом епідемії. У середньому у світі 51% смертей припадає на ішемічну хворобу серця, у розвинених країнах цей відсоток ще більший — 75% (рак на другому місці — 14%). За останні піввіку смертність від цієї хвороби збільшилася у понад 5 разів! Більшість людей вважає, що причина всіх цих жахів — холестерин! І тільки фахівці знають — холестерин не винний!
Поміркуйте самі. Багато речовин, які беруть участь у будові й ремонті мембран усіх клітин організму, — жироподібні, тобто нерозчинні у воді. Це й холестерин, і фосфоліпіди, і тригліцериди. Кров має доставити їх за місцем призначення вчасно й у визначений термін. Але переносити чисті жирні речовини кров не може, тому жири вміщуються в білкову оболонку і це уможливлює доставку жирів (ліпідів) туди, куди потрібно. Такі транспортні крапельки жирів, уміщених у білкову оболонку, називають ліпопротеїдами. Вони бувають високої, низької та дуже низької щільності (ЛВЩ, ЛНЩ, ЛДНЩ). Отож, винні в розвитку атеросклерозу ліпопротеїди низької та дуже низької щільності. Чим відрізняються корисні ліпопротеїди високої щільності від шкідливих ліпопротеїдів низької та дуже низької щільності? Тільки розмірами! А тепер — увага! Звідки ж вони беруться, ці підлі вбивці — ЛНЩ і ЛДНЩ? Вони з’являються тільки тоді, коли в організмі виникає дисбаланс між білками й жирами. Дефіцит білка призводить до того, що з метою економії білка вже не одна «порція» жиру упаковується в білкову оболонку, а дві й більше, і це вже не крапелька, а крапля або навіть крапелища. І ось ці монстри, сопучи та штовхаючись, рухаються по кровоносних судинах і зрештою найтовстішого відтискують кудись у куточок, де він з полегшенням приліплюється до стінки судини. З’явилася «холестеринова бляшка». Ця бляшка росте й утворюється тромб. А тепер скажіть: чи треба бути дуже розумним, щоб визначити майбутнє людини, яка сьогодні одержує з їжею жиру більше, ніж білка? До речі. Багато джерел лукавлять, коли називають м’ясо найкращим постачальником білка. За біологічною цінністю білка м’ясо йде після молока, сирів, м’якого сиру, сої й тунця. А якщо враховувати ще й ступінь засвоюваності білка, то за цим показником м’ясо взагалі відстає від перелічених вище продуктів. І ще одне «до речі». Усім відомо, що фахівці радять уживати на тиждень не більш як 2—4 яєць, тому що там багато холестерину. А ось академік В.Ф. Зеленін кілька років спостерігав за працівниками птахофабрики, які щодня з’їдали по 7—10 яєць, і не виявив у них підвищення рівня холестерину в крові. Можливо, тому, що яйце ідеально збалансоване (12 г білка й 11 г жиру)?
Вертаючись до теми сьогодення й майбутнього, згадав анекдот: «Песиміст каже: так погано, що далі нікуди. Оптиміст радісно повідомляє: зараз погано, але буде ще гірше». Більшість із нас подібні до цього «оптиміста». Адже будь-яка розсудлива людина розуміє: якщо зараз зі здоров’ям погано й нічого не змінювати, то в майбутньому стане не краще, а тільки гірше. Чому до мене телефонують люди, щоб уточнити, чи буде семінар, а потім не приходять? Чому телефонує бабуся й зі слізьми запитує, чи можу я допомогти її онукові, в якого виснажливий енурез, а коли я кажу, що стовідсотково допоможу, вона теж не приходить? На ці й інші «чому?» відповідь така: «Здоров’я не є пріоритетом». Можна сказати по-іншому — соціальне виживання головніше за виживання біологічне. Звідси й неосвіченість у питаннях здоров’я. Помирають діти на уроках фізкультури. Причина — раптова зупинка серця. Лікарі кажуть: серце було здорове. Здорове з погляду кого? Візьмуть із таким серцем у космонавти? А в альпіністи? Найімовірніше— ні. Отже, здоров’я теж має градації: відмінне, гарне, задовільне, погане. І смерть від «раптової» зупинки серця може бути тільки з оцінкою серця «погано»! Подивіться, яке «сьогодення» в наших дітей. Школа й домашнє завдання — 8—10 годин, «тренування» сідниці, згодом комп і телевізор, прийом їжі теж через м’яке місце, а тут і спати час. І дістаємо: годин 20 на добу ми сидимо й лежимо. За такого «сьогодення» чи треба бути Вангою, щоб визначити майбутнє? Я іноді сиджу, пишу статтю й раптом спадає на думку крамольне: «А для чого ти все це пишеш? Чого ти б’єшся, як риба об лід? Кому потрібна твоя «Школа здоров’я»? Адже заради свого власного здоров’я люди й пальцем не хочуть поворухнути. Усе! Зав’язую». І раптом телефонний дзвінок — Алла Іванівна з Одеси (передплатниця нашої газети): «Леоніде Львовичу, одержала ваш диск, слухаю його постійно, і ви сміятиметеся, але в мене зникли проблеми. Вірніше, я по-іншому до них ставлюся. Виявляється, я ще теж можу бути трошки щасливою. Спасибі вам, рідний». Згодом ще дзвінок. «Я — Леонід, приїхав із Хмельницького, в мене погано з ногами, мені дуже потрібна ваша консультація». І я зустрічаюся з ним. І ми довго розмовляємо, і він їде, сповнений віри в одужання. І я вірю, точніше, навіть знаю, що він справді позбудеться ревматоїдного артриту. Пізніше ще телефонують. І що цікаво — жодного разу не висварили, а тільки дякують. І я кажу собі: «Отже, хоч комусь ти потрібний. Отже — радій». І я радію. Я роблю останню спробу (та й то на прохання) набрати групу до «Школи здоров’я». Якщо нічого не вийде, я ці спроби припиню. А вам бажаю здоров’я, хоча, на превеликий жаль, у світі не зафіксовано жодного випадку, коли від чиїхось побажань у когось поліпшилося здоров’я.
