Кілька місяців тому наша добра приятелька Ганнуся, в якої кілька років поспіль були дуже великі проблеми, приїхала до нас у радісному настрої зі своїм новим знайомим. Він був розумний, а до того ж, виявився свіжоспеченим полковником у відставці, який ніжно любить свою маму й дітей і уважно розглядає перспективи мирного життя в пошуках найвищого сенсу й духовного призначення.
Наша бесіда точилася навколо цілющої молитви, ікон та церковної служби. Це було цілком зрозуміло, бо Ганнуся всі вуха протуркотіла Костянтинові про мої праці в молитовній творчості.
Гість був людиною доволі конкретною й допитливою, й після короткого інтерв'ю з приводу цілющої молитви попросив показати, як це відбувається на ділі, тобто помолитися за його здоров’я, що я тут же й виконав. Не знаю, чи усвідомив він дотик благодаті Господньої, але вигляд у нього при цьому був досить очманілий. На прощання я подарував йому свою книжку, й вони поїхали начебто цілком задоволеними недаремно витраченим часом.
Щоб повірити, треба перевірити
Тижнів за два потому він зателефонував мені в радісному збудженні й із захватом розповів про дві разючі події з його недавнього життя. Перша з них полягала в тому, що в нього на нозі ніготь вріс у тіло, й почалося запалення фаланги пальця. Днів п’ять він мучився, вагаючись — іти до хірурга чи ні, а потім вирішив: якщо навіть частка того, що він прочитав у книзі, — правда (про можливість самолікування молитвою), чом не спробувати? Увечері він обмолив собі нігтя, а на ранок запалення — як не було. Це був шок, так просто не буває.
Саме на ту пору його улюблена дочка, яка перебуває в Німеччині, застудилася й, судячи з усього, нажила гайморит, який ніяк не знімався ані народними засобами, ані розумними порадами інтернет-фахівців. А відвідини лікаря в Німеччині — це ціла процедура. Спершу треба звіддалік записатися, а потім, через кілька тижнів, прийти на консультацію. Переворот внутрішнього світу татуся та його осяяння випали якнайдоречніше.
Увечері того ж таки дня, суворо дотримуючись інструкції, він засвітив свічки, прочитав три початкові молитви, уявив собі свою донечку та її хворе місце й із усією любов’ю до свого чада почав молитися. Уранці його розбудив телефон. Радісне чадо, яке не знало про молитовні старання татуся, із захопленням сповістило, що болю й виділень немає, все гаразд.
За визначенням Вікіпедії, «диво» — це подія, яка не узгоджується з відомими законами природи й відбувається не під впливом природних людських сил та закономірностей природи, а зумовлена впливом чогось надприродного. Усі духовні мислителі у своїх категоріях пояснюють дива духовними пориваннями побожних людей у їхній молитві й зверненні до Господа.
Мозок – зв’язковий між душею та тілом
Але щоб зрозуміти, що таке диво, треба розібратися, що таке душа та що таке свідомість. Ще на початку минулого століття видатний учений, хірург, доктор медичних наук, професор Войно-Ясенецький, який одночасно був архієпископом Кримським і був канонізований як Святитель Лука (1877-1961), у своїй книзі «Про дух, душу та тіло» писав: «Душа виступає за межі мозку, визначаючи його діяльність і все наше буття ... Мозок працює як комутатор, приймаючи сигнали та передаючи їх абонентам».
Група голландських фізіологів під орудою Піма ванн Ломмеля заявила, що мислездатної матерії взагалі, можливо, не існує, що мислення відбувається на геть іншому рівні, а мозок працює як пристрій, який виявляє та передає думки.
Тобто, наша душа повністю чи частково перебуває поза нашим тілом, а мозок — це просто комутатор, інтерфейс між душею та системами тіла.
Якщо ми приймаємо цю думку, тоді стає зрозумілим, чому обмолювання маківки практично завжди знімає напруження, ліквідує постстресові проблеми та спричинені ними хвороби, нормалізує роботу практично всіх систем людського організму. Насправді, ми просто чистимо й відновлюємо контакти між травмованою душею та системою керування організмом.
Люди взаємодіють між собою полями
Але вчені пішли набагато далі. Вони заявили, що всі наші душі й свідомості перебувають у постійному зв’язку між собою, просто ми про це не знаємо й тому не помічаємо цього. Ми впливаємо одне на одного не лише комунікативними способами, а й безпосередньо — своїми установками, звичками, переконаннями, яких ми не показуємо в повсякденному житті. Духовний подвиг одинаків стає надбанням усього людства й одним зі стимулів прогресу духовності всього людства.
Австрійський учений П. Вейс висунув гіпотезу про те, що програма формування та розвитку організму, підтримання його цілісності протягом цілого життя міститься не у внутрішньоклітинних структурах (ДНК), а поза ними, й носієм її є таке собі морфогенетичне (або морфогенне) поле, що оточує кожну клітину й увесь організм.
Воно утворює навколо біологічного об’єкта невидимий каркас, який зберігає цілісність як кожної окремої клітини, так і організму загалом. Хвороба є свідченням порушення морфогенного поля людини. І досить високою є ймовірність того, що під час об'єднання душ у молитовному пориві виникає резонанс морфогенних полів молільника та людини, за яку моляться. Унаслідок цього відбувається відновлення порушених структур морфогенного поля хворої людини, а згодом — і позитивні зміни у фізичному тілі хворого.
Ми всі знаємо, якою великою небезпекою є наслідки гострих переживань. У дитини після переляку з’являється заїкання, нічне нетримання сечі, поганий сон. Не менш небезпечні гострі стреси (так звані гіперстреси) і в зрілому віці. Біль від втрати близької людини, невірність, зрада тих, хто дорогий нам і кому ми довіряємо, як правило, викликають не тільки глибокі емоції, а й у подальшому — всілякі органічні недуги.
Заспокійливі засоби можуть трохи полегшити ситуацію, але не змінити її докорінно. А ось кілька обмолювань у бабки чи досвідченого молільника розв’язують її кардинально. Уся картина того, що сталося, залишається на місці, але немає тієї неймовірно болючої й виснажливої емоційної реакції, яка тягне за собою найрізноманітніші захворювання.
Немає пояснення цьому в рамках класичного бачення біологічної структури людини. А ось із погляду енергоінформаційних структур, із погляду безпосереднього духовного контакту душі однієї людини з душею іншої в їхньому спільному молитовному пориванні й проханні про допомогу до Найвищого Розуму — те, що відбувається під час молитви, стає набагато більш якщо не поясненним, то прийнятним для сприйняття.
Я можу дуже довго розповідати про найдивовижніші результати цілющої молитви та про те, як цю молитву творити, щоб вона була дієвою. Саме цьому присвячена написана мною книга «Така робота — цілитель». Мистецтво творення добра силою своєї душі в її зверненні до Господа — це абсолютна реальність, якої потрібно вчитися достоту так само, як ми вчимося читати й писати.
Я щиро переконаний, що основи цілющої молитви — це абетка завтрашнього дня, те, без чого немислима культурна людина через сто років. І це не тільки спосіб допомоги людям навколо — це спосіб змінити себе при цьому. Незалежно від віку, статі, освіти й багатьох інших особливостей кожного з нас.
Олександр Новіков
