НА ЧОМУ БАЗУЄТЬСЯ СІМЕЙНЕ ЩАСТЯ

Сімейне щастя базується на атмосфері подяки й принципі служіння. Сильні служать слабким, а слабкі служать сильним. Це і є справжня родина, коли кожен готовий служити одне одному. Будь-яка інша атмосфера більше нагадує тюремні катівні, коли кожен намагається витягти з іншого користь. Таке витягування користі - не що інше, як сімейна «сокодавка». Ми давимо одне з одного тростинний сік, він, звичайно, солодкий, але в результаті такої процедури залишається макуха, у якій немає ні краплі насолоди. Тільки взаємна подяка здатна витягти нектар із стосунків та не вичавити всі соки одне з одного. У таких стосунках кожен хоче підкорятися іншому, тому що відчуває від служіння найбільше щастя. Жив-був в Індії старий цар, який усе життя розв’язував для себе одне питання: в чому суть сили? І вирішив він зрештою знайти найдужчу людину у своїх володіннях, щоб довідатися в неї, в чому суть сили. Як нагороду цьому героєві цар призначив коня зі своїх стаєнь, причому, за бажанням переможця оголошеного конкурсу: захоче він білого - одержить білого скакуна, захоче чорного - одержить у дарунок чорного коня. Для розв’язання цього непростого завдання, пов’язаного з вічною проблемою вибору, він зібрав наймудріших людей свого царства й відправив їх по містах і селищах. Завдання царя справді виявилося надзвичайно важким - мудреці стоптали не одну пару сандалій, але так і не знайшли найсильнішої людини. Вони влаштовували змагання, давали претендентам на перемогу безліч завдань, але ефект був нульовим: ніхто з підданих царя не міг беззастережно претендувати на право називатися найсильнішою людиною. Мудреці вже зовсім зневірилися знайти людину, якій би вони могли із чистою совістю вручити на вибір одного з найкращих коней царської стайні. На душі в них було тривожно - не зносити їм своїх голів! І раптом, проходячи повз якесь маленьке селище, вони помітили чоловіка-гіганта. Він лежав на величезному тапчані посеред великого саду, який ріс навколо його будинку. «Яка величезна сила прихована в цій людині!» - вигукнули мудреці й вирішили піддати його трьом випробуванням. - Чи можеш ти зламати однією рукою підкову? - запитали чоловіка-гіганта. Той нічого їм не відповів, а просто взяв і зламав своєю рукою підкову. - А чи можеш ти висмикнути з коренем дерево? - знову запитували його мудреці. Той нічого їм не відповів, а просто обхопив двома руками десятиметрове дерево й одним махом висмикнув його із землі. - Воістину сильний ти, чоловіче! Але чи можеш ти перегородити ріку? - запитали мудреці втретє. Нічого не відповів їм чоловік-гігант, а підійшов до ріки, підняв у повітря величезний камінь, який лежав на березі, кинув його в потік, і плин зупинився. - Слава Богові! - вигукнули мудреці. - Воістину ти найдужча людина на землі! Вибирай будь-якого з царських коней: хочеш - бери чорного, хочеш - білого! Та тільки чоловік-гігант заніс руку над головою, щоб почухати потилицю, перш ніж оголосити своє рішення, як раптом на порозі його будинку з’явилася маленька худорлява жінка в темному вбранні. - Чоловіче, попереджаю тебе: вибереш білого - тобі будуть непереливки! Я за себе не відповідаю!