Чи має лікувальні властивості насіння дикої моркви? Ваш читач А. КРАВЕЦЬ. м. Кролевець Сумської обл.
Лист коментує кандидат біологічних наук Любов ДУДЧЕНКО.
Дика морква – це дворічна трав’яниста рослина з родини селерових, чи зонтичних, яка росте по всій території України. З лікувальною метою використовують плоди - двосім’янки. Насіння дикої моркви містить феноли, алкалоїди, кумарини, дубильні речовини, органічні кислоти, цукри, по 20 макро- та мікроелементів. Із насіння одержують ефірну олію. Плоди дикої моркви мають сечогінні, холеретичні, солерозчинні, вітрогінні, жовчогінні, спазмолітичні, протизапальні та антимікробні властивості. У разі хвороб печінки, жовчнокам’яної хвороби, гострого та хронічного холециститу, пієлонефриту – по 15-20 крапель на прийом. У народній медицині порошок плодів дикої моркви вживають як вітрогінний, глистогінний і проносний засіб. Також він корисний за проблем травлення шлунка. Приймають порошок з насіння дикої моркви по 1 г тричі на день. За метеоризму, нирковокам’яної хвороби, сольових діатезів застосовують настій плодів, дотримуючись дієти, як за нефритів. 1 ст. л. насіння залити 200 мл окропу, настояти в термосі протягом ночі. Пити по 1 склянці тричі на день гарячим. Як жовчогінний засіб використовують спиртову настоянку насіння дикої моркви в пропорції 1:20. Вживають по 20-25 крапель 2-3 рази на день.
