В одного молодого Оленя були великі й гарні роги, якими він дуже пишався. Біля нього паслися дикі кози, над якими він сміявся, бо вони мали маленькі та криві ріжки. А коли йому зустрічалися дикі кабани, у яких узагалі не було рогів, а тільки криві ікла, він зневажливо пирхав і відвертався від них. Адже Оленю було чим пишатися!
І все в його житті було б чудово, якби не ноги. Йому здавалося, що вони дуже негарні, тонкі й криві. Він нікому про це не говорив, але дуже страждав з цього приводу.
Та ось одного разу в лісі сталася пожежа. Всі дикі звірі зі страхом кинулися втікати. І тут Олень оцінив усю міцність своїх ніг. Вони несли його швидше за вітер. Він обігнав усіх кабанів і антилоп і неодмінно врятувався б від вогню, якби не його великі розлогі роги. Через них Олень застряг у густих заростях.
Мимо пробігали дикі звірі. Вогонь наближався. І в цей момент Олень усвідомив усю користь своїх ніг і недоречність рогів — предмета його гордості!
