НЕЙРООРТОПЕДІЯ ДОПОМОЖЕ ВІДНОВИТИ ЗДОРОВ’Я ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ БЕЗ ХІРУРГІЧНИХ ВТРУЧАНЬ

НЕЙРООРТОПЕДІЯ ДОПОМОЖЕ ВІДНОВИТИ ЗДОРОВ’Я ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ БЕЗ ХІРУРГІЧНИХ ВТРУЧАНЬ

Минулого року у видавництві «Медицина» вийшла надзвичайно важлива для лікарів і багатьох хворих книга кандидата медичних наук Наталії Уліс «Нейроортопедія». Нейроортопедія – це досить новий розділ медицини, який відкриває нові можливості в лікуванні людей з хворобами опорно-рухового апарату (хребта, суглобів, кісток). Бо комплексно підходить до усунення цих патологій: і з позицій ортопедії, і з позицій неврології.
Наталія Євгенівна, науковець і практик, яка понад 40 років працює в Інституті ортопедії та травматології лікарем-неврологом, має унікальні авторські напрацювання в лікуванні багатьох захворювань хребта та суглобів, завдяки яким десятки хворих було врятовано від нестерпного болю, інвалідності, вони змогли повернутися до нормального життя. Завдяки книзі, новаціями зможуть скористатися всі лікарі, даючи новий шанс на нормальне життя своїм пацієнтам.

Різні методи лікування різних патологій

Працюючи багато років в Інституті ортопедії та травматології, я, як і інші мої колеги, неодноразово помічала, що хірургічне лікування хребта, суглобів в одних випадках приносить велике полегшення пацієнтам, а в інших спричинює значне погіршення стану: людина приходить у лікарню хоча й за допомогою милиць, але все ж таки своїми ногами, а після операції вимушена пересісти в інвалідний візок. І це незважаючи на те, що серед ортопедів-травматологів є багато фахівців найвищого класу, які роблять ювелірні операції, рятуючи людей від уроджених вад та набутих травм.
У чому ж причина? А в тому, що не за всіх патологій хребта та суглобів треба й можна проводити хірургічне втручання. Деякі з них потребують консервативного лікування (голкорефлексотерапія, точковий масаж, медикаментозна терапія препаратами, які поліпшують стан кровоносних судин, а відтак живлення хрящових та інших прилеглих тканин) і дуже добре піддаються цим методам.

Проблеми із суглобами? перевірте нервову систему

Для того щоб визначити, який метод лікування застосувати хворому - хірургічний чи консервативний, передусім слід виявити причину, яка спричинила хворобу. Якщо йдеться про вроджені вади, травми, задавнені запальні, дегенеративні (руйнація суглобів, кісток) процеси, дуже часто потрібна операція. Якщо ж хвороба виникла через порушення периферійної вегетативно-нервової системи, яка керує роботою судин, м’язів, забезпечує тонус кінцівок, треба лікування починати з нормалізації роботи цієї системи.
Щоб стало зрозуміліше, поясню механізм розвитку захворювання. Деякі ортопедичні захворювання хребта та суглобів пов’язані з вегетативними структурами, які містяться в спинномозковому каналі, та прихребтовими структурами (симпатичний ланцюжок та синусовертебральний нерв тощо).
Якщо сказати простіше для людей, яким видається складною медична термінологія, то вздовж хребта проходять нервові волокна, які, розгалужуються до різних частин тіла, передаючи їм команди мозку про роботу. У разі порушення цієї системи, скажімо, защемлення нервового закінчення, відразу страждає пов’язана з ним ділянка організму. Особливо це чітко видно на кульшових (стегнових) суглобах, колінних, гомілко-ступневих, ліктьових, плечових. Через це може страждати й хребет. Приміром, виникають такі патології, як дорсопатії та спондилопатії. Вони проявляються змінами в пластинках хребців, внаслідок чого на них виникають виразки, що своєю чергою зумовлює появу кил (рос. – гриж) Шморля.
Порушення в периферійній вегетосудинній системі може бути спричинене й нестабільністю хребців, дегенеративними змінами хрящової тканини, виникненням гемангіом (у хребцях з’являються порожнини). Унаслідок цього виникає ризик переломів хребта навіть без травм.

Коли хірургічні операції шкодять

Сьогодні перелічені вище патології в переважній більшості випадків лікують хірургічно. Приміром, для лікування хребта застосовують вертебропластику: вводять в ушкоджену ділянку хребта цементувальну речовину для зміцнення зруйнованих хребців. Але, як показує практика, ця процедура дуже часто спричиняє ускладнення в прооперованих. Іноді не минає й року, як процеси руйнації починають прогресувати, охоплюючи близькі до прооперованої ділянки хребта структури. Це знову ж таки значно підвищує ризик переломів, від яких страждає не лише хребет, а й спинний мозок.
Що стосується втручання на колінних суглобах (артроскопія), то внаслідок хірургічних процедур ще більше порушується іннервація суглобів (тобто до них не доходить нервовий імпульс), посилюються зміни в судинах у цій ділянці, порушуються кровопостачання та живлення тканин, внаслідок чого патологічні процеси посилюються, суглоби руйнуються.
Змальована з практики картина свідчить, що потрібно змінювати підходи в лікуванні цих хворих - із хірургічних на консервативні.
До речі, до такого висновку доходять лікарі та науковці багатьох країн світу. Приміром, Інститут здоров’я Канади (країни з дуже високим рівнем надання медичних послуг населенню), проаналізувавши статистику післяопераційних ускладнень за цих патологій, порушив питання про недоцільність фінансування таких хірургічних втручань.

Діагностика допомагає визначити тактику лікування

Завдяки сучасним методам обстеження (комп’ютерна томографія, магнітно-резонансна терапія, ультразвукова денситометрія, реовазографія та інші), можна чітко побачити стан судин в охоплених патологічним процесом ділянках та визначити прийнятний метод лікування. Крім того, сучасна діагностична апаратура дає змогу відстежувати дієвість процесу консервативного лікування, а також наочно спостерігати позитивні зміни, які відбулися в ушкодженій ділянці тіла після завершення курсу консервативного лікування. Треба сказати, що вже один сеанс голкорефлексотерапії дає помітні позитивні зміни.
Наведу приклад. Один із пацієнтів звернувся в нашу клініку з синдромом Зудика, який проявляється набряклістю, нерухомістю, болючістю кисті. Він фізично перевантажив свій хребет і руку: розчищав сніг. Традиційно синдром Зудика трактується як патологія травматичного походження, хворому пропонують операцію. Однак ортопеди нашої клініки знають, що такому пацієнтові може допомогти лікар-невролог без хірургічних втручань. Тому чоловіка направили до мене. Рішення було правильним. Після проведеного консервативного курсу лікування набряк кисті спав, до неї повернулася рухливість, біль минув, у травмованій ділянці поліпшився стан судин, відновився кровообіг.
Артропатії суглобів (плечового, ліктьового, зап’ясткового, колінного, кульшового, гомілково-ступневого) – це синдром, який характеризується набряками, пекучим болем. Хочу ще раз наголосити, що вони є характерною ознакою вегетативних порушень, тобто порушення іннервації судин, внаслідок якого відбувається порушення живлення всіх тканин тої чи тої ділянки тіла. І якщо їх вчасно не лікувати, вони спричинять появу артритів (запальних процесів) та артрозів (органічних дегенеративних змін хрящової і кісткової тканин). Тобто дуже важливо не упустити той момент, коли хворого можна лікувати консервативно.
Як я вже згадувала, одним з головних методів консервативного лікування артропатій, дорсопатій (нестабільність, кили Шморля, компресійні нетравматичні переломи) є голкорефлексотерапія та точковий масаж нервових вузлів. Зона впливу голками вибирається залежно від того, який суглоб чи хребець уражені. Зокрема, в разі артропатій суглобів нижніх кінцівок потрібно працювати з поперековим відділом хребта, якщо верхніх кінцівок, плечей, то з шийним та грудним відділами. Цей зв’язок підтверджують і медичні обстеження (так звана топічна діагностика). Бо в разі проблем з коліном обов’язково діагностують і дегенеративні порушення в поперековому відділі хребта, а в разі болю в плечовому суглобі – в шийному відділі.
Голкорефлексотерапія знімає напруження з вегетативних структур синусовертебрального нерва, симпатичного ланцюжка в тому чи тому відділі хребта, внаслідок цього поліпшується кровообіг у рефлекторно пов’язаних з ними суглобах. Якщо патологія проявляє себе у верхніх кінцівках (синдром Зудика (кисть), артропатія ліктьового суглоба, плечового), рефлексотерапія шийного відділу хребта усуває прояви цих артропатій. Точковий масаж зони симпатичних (нервових) вузлів доповнює лікування, допомагаючи зняти напруження з м’язів, що також сприяє зменшенню больового синдрому.

Страждає хребет – страждають внутрішні органи

Треба зазначити, що порушення в діяльності парасимпатичної нервової системи спричинює порушення в роботі не лише опорно-рухового апарату, а й внутрішніх органів. Зокрема, з цим може бути пов’язане порушення процесу сечовипускання, калотримання, статеві розлади, збої в роботі серця, погіршення зору, слуху, зубний біль тощо. За багато років лікарської практики я впевнилася, що ці проблеми добре піддаються консервативному лікуванню, за умови, що воно є адекватним і спрямоване на першопричину: усунення порушень у прихребтових структурах.
Наведу ще один приклад. У мене був хворий, у якого кожен статевий акт супроводжувався різким болем у поперековому відділі, що унеможливлювало інтимне життя. Після курсу консервативного лікування ці проблеми минули.
Вважаю, що нейроортопедія – це той напрямок медицини, який зможе піднести на вищий якісний щабель рівень надання медичної допомоги населенню. Він відкриває нові можливості і перед лікарями, й перед пацієнтами. Саме тому я зібрала всі свої наукові напрацювання та практичний досвід і виклала їх у книзі. Вона є теоретичним і практичним посібником для лікарів. Адже в ній детально викладено методологію діагностики та лікування згаданих вище патологій, наведено випадки з лікарської практики, проілюстровані фотографіями та результатами медичних обстежень, подано атлас рефлекторних зон. Це ті знання, які потрібно мати кожному сучасному неврологу, ортопеду, травматологу та лікарям інших спеціалізацій.

Наталія УЛІС,
лікар-невролог, кандидат медичних наук.