НЕВРОЗ? ТРИВОГА? ДЕПРЕСІЯ? СТРАХ? БЕЗСОННЯ? - ВИХІД Є!

НЕВРОЗ? ТРИВОГА? ДЕПРЕСІЯ? СТРАХ? БЕЗСОННЯ? - ВИХІД Є!

Вчасне звернення до психотерапевта допоможе позбутися проблеми

 

У цьому переконані фахівці Центру психотерапії і медичної психології Київської міської клінічної психоневрологічної лікарні № 1, який очолює лікар-психотерапевт Леонід Юнда. Щодня їм доводиться надавати допомогу десяткам психічно хворих, алкозалежних або просто перевтомлених і знервованих людей, багатьом рятуючи життя й долю в прямому розумінні цього слова.

ПОБУТОВА ПСИХОЛОГІЯ – ЦЕ ДОБРЕ, АЛЕ СПЕЦІАЛІСТ - НАДІЙНІШЕ

…Із тяжкого стану депресії Валентину О. фахівці Центру виводять уже п’ять місяців. Прийти сюди її вмовила подруга, яка протягом кількох років з болем спостерігала, як з веселої і комунікабельної життєлюбки Валентина перетворювалася на замкнуту, сумну людину. Замість усмішки на її обличчі все частіше видно було сліди сліз. Останньою краплею стала спроба Валентини покінчити з життям. Як розповіла лікар-психотерапевт Центру Галина Лісіцина, причиною глибокої депресії Валентини стала смерть її близького друга, що загинув майже 4 роки тому. Заспокійливі слова родичів, друзів зависали в повітрі, не досягаючи мети. Жінка втратила інтерес до роботи, до життя взагалі. Вона могла годинами плакати, переглядаючи старі фотографії, або днями не виходити з квартири, не вставати з ліжка, викликаючи дільничного терапевта, аби мати якийсь пояснювальний документ на роботу. Схудла й змарніла, Валентина вважала, що життя втратило для неї сенс. Ні умовляння поїхати на відпочинок, ні намагання друзів не залишати її самотньою не дали результатів – жінка вперто не хотіла відволікатися від своєї втрати, хоч і минуло чимало часу. І лише під час лікування в Центрі Валентина вперше поцікавилася справами своїх рідним, виявила бажання прогулюватися з медсестрою лікарняним парком. «А за вчасного звернення до психотерапевта, - говорить медичний психолог Веста Бондар, - можна було б навіть обійтися бесідами з психологом і без фармпрепаратів. Так, у нас лікується мама-годувальниця, яку переслідував страх перед вулицею, транспортом. Розуміючи, що з нею «щось не так», молода жінка звернулася в Центр. І дуже вчасно, ми не застосовуємо медикаментозного лікування, стан жінки нормалізується лише з допомогою психотерапевтичних засобів». За словами Леоніда Юнди, побутова психологія – це добре, й нерідко вона діє ефективно. Так, потрібно ділитися своїми радощами й бідами із сім’єю, сусідами, які інколи бувають ближчими за родичів. Важлива роль відводиться мамі, яка має від природи бути найліпшим другом своїй доньці чи сину, особливо якщо ті переживають так званий??????? «Ти мене дуже гарна», «А займись-но ще спортом (фітнесом, танцями тощо)» нерідко бувають дуже вчасними. Узагалі важливо, аби дитина будь-якого віку відчувала себе вдома, з батьками в повній безпеці, аби не боялася розповісти їм найпотаємніше й зустріти нерозуміння. Але якщо батькам не вдається вивести дитину на відверту розмову чи розвіяти сумніви, страхи, якщо вони не в змозі заспокоїти, вселити впевненість у своє чадо, терміново потрібна стороння допомога. Тут доречна була б підтримка шкільного психолога, в деяких школах ці люди виконують справді колосальну роботу з учнями, запобігаючи таким чином проявам колективної жорстокості, цькування тощо. Якщо такого немає, чимшвидше зверніться до психотерапевта, не гайте часу, аби згодом не шукати свою дитину по країні й не картати себе за бездіяльність.

У ЦЕНТРІ ДО КОЖНОГО ПІДБЕРУТЬ «СВІЙ КЛЮЧИК» І СВІЙ ЛІКУВАЛЬНИЙ КОМПЛЕКС

На жаль, зазначають спеціалісти Центру, на психічний стан здоров’я накладають свій відбиток соціальні умови, зокрема відсутність роботи, неможливість реалізувати себе тощо. На думку медичного психолога Центру Вести Бондар, сільські жителі щодо цього в дещо вигіднішому стані, оскільки вони мають можливість незалежно ні від кого (крім природних та погодних умов) забезпечити себе продуктами харчування, працею на землі, хоча це не замінить роботи як джерела доходу на утримання родини, на реалізацію планів. Своєрідними психотерапевтичними ліками для жителів сіл є природа, з неповторними пейзажами, пташиним співом тощо. Проте існує й інша крайність – коли є робота, але людина не вміє зупинитися, перепочити, надмірне фізичне й моральне перевантаження приводить таких «трудоголіків» у геть виснаженому стані на лікарняне ліжко Центру. А найперше, що треба зробити таким людям самотужки, – лягти й відпочити. «Ляж, поспи, і все минеться, - радить Леонід Юнда. - Але якщо депресивний стан триває понад 14 днів, потрібно обов’язково звернутися по допомогу до психотерапевта, психіатра, медичного психолога. Лише після кваліфікованої лікарської консультації, допомоги та призначень можна займатися спеціальними вправами чи автотренінгами». Що задавненіша хвороба, то більше часу потребує її лікування, потужнішою є терапія. А до лікування в Центрі підходять комплексно, застосовуючи найрізноманітніші методи: від найсучасніших медичних препаратів до психотерапевтичної роботи і психотерапевтичної корекції зокрема. І до кожного пацієнта – свій окремий, індивідуальний підхід. Нерідко під дією хвороби настільки змінюється психіка людини, її світосприйняття й поведінка, що доводиться лікарям-психотерапевтам, моделюючи побутові ситуації, буквально заново вчити їх жити і працювати в соціумі. Галина Лісіціна згадала про хворого Сергія, який страждав від автотраспортної фобії: якось у тролейбусі йому стало зле, тиск підвищився, запаморочилося в голові, серце виривалося з грудей. Чоловік після того боявся навіть заходити в будь-який наземний транспорт і метро, його лякали ймовірні серцевий напад, втрата свідомості. У Центрі психотерапії і медичної психології йому підібрали індивідуальну медикаментозну терапію, крім того, лікар-психотерапевт разом із Сергієм «проживала» в буквальному розумінні цього слова щоденні можливі ситуації. Разом з ним їздила в різних видах транспорту, вчила свого пацієнта перемагати страх, заново звикати до пересування в тролейбусі, метро. Нині Сергій з усмішкою згадує свою автофобію й дякує рятівникам.

ЗАЛЕЖНОСТІ-ДЕПРЕСІЯ – КРУГОВА ПОРУКА

Депресія, безсоння, різні фобії тощо – яка причина таких станів? За словами Леоніда Юнди, причин чимало, інколи вони накладаються одна на одну. «До речі, безсоння, - зауважив Леонід Іванович, - це, швидше, не психічна хвороба, а прояв, ознака психічних розладів». Одними з основних чинників психічних порушень є стрес, психотравма, які призводять до вегетосудинної дистонії, головного болю, тривоги, депресії, страху тощо. Значна частина пацієнтів лікується тут від різних залежностей. «Це алкозалежні, - розповідає психотерапевт, нарколог Євген Онищенко, - люди з ігровою залежністю. Навіть, з любовною залежністю - і такі є. Люди розлучаються, хтось не може пережити розлуки, не уявляє себе без взаємної любові, на грунті страждань розвиваються різні психічні розлади». Тривожний, фобічний, депресивний розлад нерідко виникає як наслідок алкогольної залежності. Наприклад – людина вийшла із запою, нею оволодівають тривога й депресія, комплекс неповноцінності та вини, який за ненадання вчасної допомоги може призвести до суїциду. Відмова від алкоголю, неотримання своєї дози алкоголю чи наркотику також можуть стати причиною неврозу, депресії, абстинентного синдрому, які лікують медикаментозним методом. Прикро те, - говорить психотерапевт, - що психічні порушення уражають найбільш працездатний і репродуктивний прошарок населення: людей віком 25-40 років. Найліпший результат лікування мають, звичайно, ті пацієнти, хто усвідомив свою проблему, має мотивацію для лікування і прийшов у Центр добровільно, хоча більшість звертаються сюди під тиском рідних (чи то дружина пригрозила розлученням, чи наполягли батьки), інколи таку турботу про своїх працівників проявляють роботодавці. Курс лікування в Центрі триває в середньому 21- 28 днів. Потім 3-6 місяців колишні пацієнти перебувають під лікарським наглядом. Власне, більшість колишніх пацієнтів позбуваються своєї залежності і стають повноцінними членами суспільства.

ХВОРОБІ ЛЕГШЕ ЗАПОБІГТИ...

Відома істина: легше запобігти хворобі, ніж потім лікувати її ускладнення. Як зазначив Леонід Юнда, найкращою операцією хірурги вважають ту, якої вдалося уникнути, яка не відбулася. Зазвичай ті пацієнти, котрі звернулися до спеціаліста на ранніх стадіях хвороби, благополучно доживають віку без ускладнень і рідко до кого недуга повертається. Найліпша профілактика психічних захворювань - це здорові сімейні та виробничі відносини. Людина має знати, що в неї благополучна, гармонійна родина, стабільна робота з гарантованою зарплатою, тобто спокійніше живеться, коли є впевненість у майбутньому. У неї має бути можливість простоти прийняття рішень, як щоденних, так і на перспективу, тоді сама собою відпаде безліч чинників, що призводять до стресу й психічних порушень.

Любов ПОЛЬОВА-САХАНДА,