НОВІТНІЙ МЕТОД ЛІКУВАННЯ ЧЕРЕВНОЇ ГРИЖІ

НОВІТНІЙ МЕТОД ЛІКУВАННЯ ЧЕРЕВНОЇ ГРИЖІ

За останніми статистичними даними, близько 20% пацієнтів, яким було виконано операції в черевній порожнині, мають постопераційну вентральну грижу. Післяопераційна вентральна грижа – це випинання органів черевної порожнини (петлі кишечнику, сальник та інші) за межі черевної стінки через післяопераційний простір, рубець.

Більшість хворих не приділяють цьому належної уваги, й дарма, бо основним і небезпечним ускладненням вентральних гриж є затиснення, защемлення. У цьому разі петля тонкого чи товстого кишечнику защемлюється у воротах грижі, що призводить до загибелі затисненої ділянки кишки, кишкової непрохідності й, в окремих випадках, навіть до смерті пацієнта.
За словами завідувача відділення хірургії Запорізької обласної клінічної лікарні Тараса ГАВРИЛЕНКА, до найбільш поширених причин появи вентральної грижі належать слабкість передньої черевної стінки та підвищений тиск у внутрішньочеревній ділянці.
- Нещодавно було проведено операцію пацієнтці, - розповідає лікар, - яка звернулася у відділення хірургії нашої лікарні зі скаргами на дискомфорт і біль у ділянці грижі. Ми рекомендували жінці оперативне втручання - лапароскопічну протезувальну герніопластику (сучасний метод лікування гриж, який передбачає видалення грижі, встановлення пластичного матеріалу для зміцнення черевної стінки).
Під час цієї операції було видалено вентральну грижу й ретельно укріплено слабкі місця стінки живота. Досягти цього сьогодні допомагають спеціальні сітчасті імплантати черевної стінки, які повністю беруть на себе опорну функцію. Це так само полегшує й прискорює реабілітаційний період для пацієнта та швидке відновлення його працездатності.
До речі, ми використали некомпозитні сітчасті матеріали, оскільки вони мають високу надійність, мінімальний больовий синдром у післяопераційному періоді й під час їх застосування практично немає ранових ускладнень.
Як пояснив Тарас Гавриленко, лапароскопічна протезувальна герніопластика, яку сьогодні успішно застосовують у відділенні, – це найбільш технічно здійснений і фізіологічно обгрунтований спосіб реконструкції. Він полягає в тому, що сітчастий трансплантат поміщають в черевну порожнину до грижових воріт. При цьому в ділянці грижі не роблять ніяких розрізів, що практично повністю запобігає виникненню ранових ускладнень.
Лікар зазначив, що вентральна грижа - це виліковне захворювання, ефективність лікування якого безпосередньо залежить від досвіду хірургів, спеціального устаткування й ретельності виконання пацієнтом усіх вказівок лікаря як до, так і після операції. Вибір методики для герніопластики залишається, зрозуміло, за лікарем. Остаточне рішення приймають уже на підставі аналізу багатьох чинників про стан здоров’я, віку, розмірів грижового випинання тощо. Найважливіше – не затягувати з лікуванням.

Олена ПЕТРЕНКО,
м. Запоріжжя.