ОСТАННЯ ЧАСТИНА ЖИТТЯ

Поділитися:

Зроби кожну мить закінченою. Проживай кожну мить так, немов вона остання. Лише тоді ти закінчиш її. Знай, що смерть може статися в будь-який момент. Ця мить може бути останньою. Відчувай: «Якщо я маю щось зробити, я маю це зробити тут і зараз, повністю». Я чув історію про одного генерала. Цар чомусь розгнівався на нього. Це було в день народження генерала. Він святкував зі своїми друзями. Раптом прийшов посланець царя та сказав: — Вибач, мені важко тобі це казати, але володар вирішив, що о шостій годині тебе мають повісити. Підготуйся. Зібралися друзі, грала музика. Усі пили, їли й танцювали. Це послання змінило всю атмосферу. Усі засмутилися. Та генерал сказав: — Не засмучуйтеся, тому що це буде останньою частиною мого життя. Закінчімо танець, який ми танцювали, і наш бенкет. У мене тепер не буде можливості довести до кінця все це в майбутньому. І не проводжайте мене в такій сумній атмосфері; інакше мій розум жадатиме життя знову й знову, і зупинена музика, і перерване свято залишаться тягарем у моїй голові. Тож завершімо це. Зараз не час зупинятися. Після таких слів вони продовжували танцювати, але це давалося важко. Він сам танцював із ще більшим запалом; він один був у ще піднесенішому настрої — всім іншим було просто ніяково. Його дружина плакала, але він продовжував танцювати, продовжував розмовляти із друзями. І він був таким щасливим, що посланець повернувся до царя й сказав: — Це рідкісна людина. Він вислухав послання, але не засмутився. І сприйняв його зовсім по-іншому — абсолютно незбагненно. Він сміється й танцює, він у святковому настрої, він каже, що, оскільки ці миті для нього останні й тепер майбутнього немає, то не може витрачати їх даремно — він повинен їх прожити. Сам цар пішов подивитися, що відбувається. Усі були засмучені й плакали. Тільки генерал танцював, пив, співав. Цар запитав: — Що ти робиш? Генерал сказав: — Це було моїм життєвим принципом — постійно усвідомлювати, що смерть можлива щомиті. Завдяки цьому принципу я проживав кожну мить якомога глибше. Та сьогодні ти зробив це абсолютно ясним. Я вдячний, тому що дотепер я тільки думав, що смерть можлива щомиті. Я просто думав. Десь позаду таїлася думка, що цього не відбудеться саме зараз. Було майбутнє. Але ти повністю відкинув для мене моє майбутнє. Цей вечір — останній. Життя тепер таке коротке, що я не можу його відкладати. Цар був такий щасливий, що став учнем цієї людини. Він сказав: — Навчи мене! Саме так і потрібно прожити життя; це мистецтво. Я тебе не повішу, будь моїм учителем. Навчи мене жити в миті.

Притча в переказі індійського мудреця, майстра, вчителя Ошо. Підготувала Оксана ОСТРЯНКО.

передплата