Луцький медик Олександр ХАРЧЕНКО виявив цікаву закономірність: нешанобливе ставлення до рідної мови... скорочує життя. І доводить, що саме мовою створюється здоров’я та нездоров’я нації.
Зачинаємо говорити в Україні українською
Вперта статистика свідчить: українцi живуть найменше й у Європі, й… навіть у світі. Чому? Це питання Олександр Харченко вирішив дослідити з точки зору сенсфізіологіки. І дослідження довело, що одна з причин такого стану може критися в російськомовності, яка все більше поширюється в Україні.
Ще суржик, неправильна українська, – це ламана мова. А ламана рідна мова – теж зламує тіло.
Щоб у цьому впевнитися, він робить свої дослідження так: випробовує на практицi дію мови на стан пацієнта читанням певного тексту. Навіть був телевізійний сюжет, що показував виникнення результату терапії лише… після правильного прочитання тексту рідною мовою. Його доповідь на симпозіумі у Варшаві з цього питання стала відкриттям.
- Коли я був у Польщі, - говорить пан Олександр, - то мав змогу упевнитися в цьому цілим рядом досліджень. Приходять, наприклад, до мене пацієнти з проблемами постави, з проблемами болю колін, високим чи низьким тиском тощо. Прошу iдеальною польською почитати вiрш Адама Мiцкевича.
І стає очевидним і пацієнтам самим, і решті пацієнтів, що присутні тут, як виліковування рідною мовою людини відбувається буквально на очах. Як миттєво змiнюється постава, бо всi м'язи зачинають добре працювати.
Я, наприклад, спілкуюся полтавською говіркою, бо народився на Полтавщинi й iнакше говорити не можу - мiй язик (і це навіть після більше півсотні років життя «поза Полтавщиною») вимовляє й вимовляє специфiчне полтавське «л».
А от діабетикам пан Олександр радить послухати свою мову через диктофон i виміряти рівень цукру в крові. Потім уголос і правильно мовно почитати твори Лесі Українки, Івана Котляревського чи Івана Франка й знову виміряти рівень цукру в крові.
- Результати таких самостійних досліджень вражають! Адже ще давні тибетська та індійська медицини доводили практикою, що діабет є проблемою косномовності. Отож, мабуть, варто всім українським діабетикам розмовляти лише чистою українською на території України.
Або, наприклад, узяти проблеми онкозахворювання, від чого страждає сьогодні так багато людей. Та ще Авіценна звернув увагу саме на те, що ця хвороба є чи криком (адже крик - це не мова), чи онко ????- це постійно утримуване вимовлення своєї думки (теж не мова), чи – «абияка вимова», тобто ламана (що теж - не мова).
Тому медик радить користуватися рецептом від науки сенсфізіологіки: говоріть українською в Україні, французькою – у Франції, і т.д., говоріть діалектом свого краю й вилікуєтеся: хто від раку, хто від діабету, хто від серцевих проблем, хто від гіпертонії тощо.
Повірити в це – складно. Я вас розумію, - каже. - Але скористайтеся – це «не болить».
І медик пояснює фактами, як мовою створюється здоров’я та нездоров’я нації, й пояснює це нам з вами логікою науки фізики, поєднаної з анатомією та фізіологією тіла людини.
Мову створює вібрація земної кори території проживання людини
Наша Земля, - говорить пан Олександр, - це практично палаюча рідинна куля, яка колує (ходить колами) в холодному Космосі, причому з несамовитою швидкістю. І головне, що вона не є круглою, а є геоїдом – грушоподібної форми. Та на її палаючій поверхні є тоненький прошарок-кірочка холоду під назвою кора Землі. І ця кірочка земної поверхні є те єдине, по чому ми можемо спокійно, без ризику бути спаленими, ходити, бо вона захищає нас від жару планети, й ми захищені від великого холоду Космосу теж тоненьким шаром атмосфери.
Коли ми звернемо увагу на колесо автомобіля, помітимо, що воно, обертаючись по суті на порядки повільніше від планети, несамовито вібрує. А спробуйте-но уявити, як несамовито вібрує в Космосі наша планета! І ось єдиною істотою на Землі, яка може встояти або всидіти, утримуючи вертикальність на такій вібрації, є тіло людини, що оволоділо чуттям паритету гравітації та антигравітації, як і чуттям межі кори та атмосфери.
І саме за цим висновком перейдемо до фізико-фізіологічних аспектів здоров’ямовного питання.
Для утримання тіла у вертикальній позиції на вібруючо-колуючій планеті всі м’язи мусять ідеально співвібрувати між собою, підкориговуючи вертикальність тіла, аби тілу не впасти, – це аксіома. Щоб зрозуміти, яка співпраця м’язів потрібна задля утримання голови від опадання, а тіла від падіння на планету, зробіть такий дослід: налийте в трилітрову банку води й потримайте в руці. Це, ви здивуєтеся, і є середня вага голови людини!
Лише так можна уявити, яка чітка та супертонка співпраця м’язів та нервових імпульсів відбувається щомиті, щоб навіть таку велику гирю (голову) утримати на вертикальній осі – не кажучи про все тіло!
Терени Франції, Польщі, Китаю, України вібрують на планеті по-різному, а ми, стоячи на ній, теж вібруємо: у Франції - «по-французькому», в Польщі - «по-польському», в Китаї - «по-китайському», а в Україні - «по-українському». Вертикальною вібрацією створюється мова, така ж специфічна для кожного терену, як специфічною є вібрація конкретної частини Земної кори. Відповідно, як вібрація певного терену залежить від товщини земної кори в цьому регіоні, складу її мінералів, водності тощо (тобто, вібрація прошарку кори є суто специфічною в кожному регіоні планети), то так само є очевидною й специфічність роботи мовного апарату вертикального до поверхні планети тіла людини.
Тобто, по-різному реагуємо кожним своїм м’язом, кожною своєю часточкою та кожною клітиною тіла на цю специфічну вібрацію, створюючи мову! Бо мова й вертикальність – тотожні. Погодьтеся, що лише людина має відповідно мову. Адже інші невертикальні сутності на планеті теж «розмовляють між собою», але – не мовою: риком, писком, криком, цвіріньканням.
Пiд'язикова кiстка iнформує вестибулярний апарат і собою створює ту чи ту мову
У людини в горлі є маленька вигнута, як ніби підкова, кiсточка — пiд'язикова. Для Чого вона? Ще давнi китайцi стверджували, що до неї iнформацiйно пiд'єднанi всi м'язовi системи органiзму. Так, саме під’язикова кістка відчуває всі вібрації планети.
Вона, не маючи жодного суглобного зв’язку з рештою кісток, вібрує в горлі на конкретному терені в унісон вібрації кори Землі. І потім за допомогою імпульсів, як маріонетковими нитками, маніпулює всіма м’язовими, нервовими та кістковими системами організму. Тобто, вона своєрiдно зав'язує на собi рефлекторнi процеси збереження балансування у вертикальному стані, бо вiдчуває вiбрацiю Землi та передає вібраційний сигнал до м'язiв і решти систем.
Отже, вiбрує вона вiдповiдно до коду вібраційної територiї проживання людини зі специфічним складом та товщиною кори планети в цьому місці, та через цi специфiчнi особливостi цей диво-орган нашого тіла грає найактивнішу, а точніше, головну роль у мовному процесi.
Якщо ж невідповідною до території проживання мовою порушувати природний процес передавання iнформацiї вiд цiєї кiсточки до м'язiв, то людина так і пiдхоплює болячку. Адже, як казали ще давньокитайськi цiлителi, язик — це друге серце, а мова є рухом душі. І рухливість язика, і його фізичний та фізіологічний стани, і його форма дають нам ідеальну інформацію про вигляд та стан здоров’я серця.
Таким чином, коли людина «російськомовить» на території України, калічачи, по суті, ще й російську мову, адже в українців будова мовного апарату на порядок відмінна від росіян, чи людина рускоукрайонською вивертає язик – то тим самим вивертає й своє серце, й усе тіло, поєднане з серцем і під’язиковою кісткою, як запевняли стародавні медики.
Тож моя порада проста: щоб запобiгти більшості хронічних хвороб, спiввiбруйте з рiдною землею: живете в Україні - говорiть щирою українською, живете у Франції – то щирою французькою, в Польщі – польською, в Китаї - китайською, і т.д.
Француз говорить із прононсом. Для Чого так?! Щоб менше вдихати через ніс, щоб легенями не утискувати серце, а iталiєць — дуже швидко, бо так примушує італійців під’язикова кістка через посилену вібрацію їхньої території проживання. Британець мусить не закiнчувати слова, а ковтати їх — це вiчний туман змушує його закривати рота, щоб не «залити водою легень», і т.д. У чеській мові багато приголосних, що собою ніби вдаряють через під’язикову по кістковій масі тіла, тому в чехів нема явного підборіддя.
Тож кожна частина планети вiбрує по-своєму, створюючи й специфiку мови, й специфічну будову тіла, й специфічну його поставу, специфіку черепа та обличчя.
Ще Гален у давнину довів, що перев’язування зони під’язикової кістки призводить до моментальної смерті. А в нашому випадку коверканням мови ви спазмуєте цю зону, що і є подібним до «Галенового перев’язування», й потроху-потроху та й призводить «русскоговорящего» до хвороб. І все це - від неадекватного скорочення мовних м’язів, вибудованих природно «по-українському» стосовно вібраційного спектру терену проживання.
Тож, як радить Олександр Харченко, завдяки мові співвібруйте з прошарком тоненької холодної кірочки на палаючій планеті, яка дає можливість нам жити й захищає нас. Адже, говорячи мовою України в Україні, ми вже співвібруємо не лише з тереном, а й із будинком чи з деревом, що теж захищають нас…
Підготувала Тетяна Печерська.
