Якось зустріла на ринку свою давню приятельку. У розмові з’ясувалося, що вона доглядає сімдесятирічну матусю, яка майже не встає з ліжка через перелом шийки стегна. – Усього три місяці минуло, а здається, що ціла вічність, потерпає мама і я біля неї, ні на хвилину не можу залишити, – бідкалася знайома. На мою репліку про високотехнологічні оперативні методи лікування вона тільки скрушно похитала головою, мовляв, у такому віці про операцію годі й думати. Про те, чи може сучасна медицина якось полегшити страждання травмованих літніх людей, вирішила дізнатися в керівника обласного центру ендопротезування та новітніх ортопедо-травматологічних технологій, доцента Тернопільського державного медичного університету ім. І. Горбачевського Юрія ГРУБАРА.
Юрію Омеляновичу, як часто перелом шийки стегна є наслідком травмування? – Така патологія є однією з найпоширеніших травм у людей віком понад 60 років. Кількість хворих з подібними ушкодженнями в нашій клініці становить майже 60-70 відсотків. Переважно це люди з переломами шийки стегна, черезвертлюжними переломами, переломами діафіза стегнової кістки. Такий високий відсоток не лише в нашій державі, а й у світі.
Хто частіше травмується - чоловіки чи жінки? – Серед постраждалих більше жінок. Це можна пояснити, по-перше, гормональними змінами в представниць прекрасної статі, які відбуваються в період постменопаузи. Перебудова гормональної системи, порушення обмінних процесів зумовлюють розвиток остеопорозу – вимивання кальцію з кісток, що спричиняє їх ламкість. По-друге, підвищується якість життя людей, відтак збільшується його тривалість, а з віком і ризик переломів кісток. У людей похилого віку є певні порушення в роботі серцево-судинної системи, вестибулярного апарату, вони й на рівному місці можуть упасти. Якщо люди в молодому віці травмуються внаслідок падіння, виробничої чи автомобільної травми, то пацієнту в літах досить невдало сісти в ліжку чи оступитися, щоб отримати перелом. А з віком стан кістки, як відомо, не поліпшується.
Для людей похилого віку діагноз «перелом шийки стегна» звучить ніби присуд... –- Через анатомо-фізіологічні особливості внутрішньосуглобові переломи в людей похилого віку найчастіше не зростаються. Суглоб втрачає свої функції, пацієнт потерпає від постійного болю, постійного лежачого положення. Без допомоги сторонніх осіб йому вже не обійтися. Професійний догляд може подовжити життя пацієнтові, а от поліпшити його якість, на жаль, неможливо. Єдиний вихід із цієї ситуації – оперативне втручання. Саме операція є шансом, який дає травмованим можливість активного руху. У більшості випадків ми пропонуємо пацієнтам остеосинтез переломів, коли кісткові уламки з’єднують з допомогою металевих конструкцій, або ж заміну власного суглоба штучним.
У чому ж суть цих методів лікування? – Коли людина похилого віку отримала перелом шийки стегна, яка межує з головкою стегнової кістки, очікувати, втрачаючи дорогоцінний час, - марна справа, бо ж, за статистикою, у 95- 96 відсотках випадків такі переломи не зростаються. Але лежаче положення пацієнта – це не тільки незрощення, а й ціла низка інших проблем, приміром, ризик формування в глибоких венах нижніх кінцівок тромбів, які можуть відірватися й спричинити летальну ситуацію. Тромбоемболія легеневої артерії – досить поширене ускладнення в пацієнтів з переломами, змагатися з яким доволі непросто. До того ж постійне горизонтальне положення може призвести до пневмонії, застійних явищ, не винятком є й пролежні тощо. Як засвідчує досвід, стають цілком очевидні всі переваги оперативного втручання, а саме: тотального ендопротезування. Звісно, повністю відновити функцію суглоба до такого стану, коли людина може грати у футбол, не вдасться, але забезпечити свободу рухів та активізувати травмованого можна. Для цього в нашому центрі проводимо так зване однополюсне ендопротезування, коли хірург замінює тільки головку й шийку стегнової кістки, минаючи вертлюжну западину, яка не постраждала. На другий день після такої операції пацієнт уже може стати на ноги й розпочинає ходити, до того ж ризик усіх ускладнень значно нижчий. Новітні конструкції однополюсних ендопротезувань мають ще одну перевагу: захищати западину вертлюжної тазової кістки від надмірних навантажень ендопротеза. В арсеналі сучасної ортопедії є ендопротези з подвійною головкою – одна велика, яка захищає западину, і ще одна, додаткова, яка рухається більше.
Чи є певні вікові обмеження для проведення таких операцій? – Звісно, пацієнт має обов’язково пройти всебічне ретельне обстеження перед втручанням. Щодо віку, то він не є протипоказанням чи перешкодою до оперативного втручання. Ми оперуємо травмованих у будь-якому віці – це 70, 80 і 90 років, був дідусь, якому виповнилося 92 роки. Коли зустрічаюся зі своїми пацієнтами через три- чотири роки після операції, вони розповідають, що ведуть цілком активний для свого віку спосіб життя: можуть самі себе обслужити, не потребують сторонньої допомоги. Їх тішить, що звільнили своїх дітей та родичів від постійної опіки. Раніше таких травмованих лікували консервативним шляхом, і вони змушені були перебувати в так званому просторі трикутника – ліжко, кухня, туалет. Нині ж після мініінвазивного втручання ці пацієнти не потребують сторонньої допомоги – самостійно впродовж місяця пересуваються по кімнаті, а згодом на вулицю виходять. Не потрібна допомога ні волонтерів, ні родичів.
Коли найліпше проводити операцію – одразу після травми чи дещо пізніше? - Найсприятливіший період для проведення малоінвазивних операцій - від 6 до 36 годин після травми. Це так зване золоте вікно, коли набуті за життя недуги ще не зовсім активізувалися. Уявімо: якщо до травми дідусь чи бабуся вели свій звичний спосіб життя – поралися по господарству, бавили внуків, інколи пігулки вживали, то «перелом» кардинально все змінює. Лежаче положення, а з ним і гіподинамія, гіпоксія, невеселі думки, які рояться в голові довгими нудними буднями, все це ускладнює перебіг захворювання. Пацієнт лежить удома, роздумуючи, чи погоджуватися на операцію, чи ні, а в нижніх кінцівках починає розвиватися патологічний процес. Це ніби бомба сповільненої дії – в будь-який момент може вибухнути, адже глибокі вени гомілки – вогнище формування тромбів. Отож, навіть якщо спеціаліст виконає блискучу операцію, ускладнення можуть з’явитися під час втручання чи навіть через тиждень чи два після операції, і як поведуть себе тромби, важко спрогнозувати. Адже 80 відсотків летальних тромбоемболій виникає саме в пацієнтів з переломами нижніх кінцівок, гомілки, стегна, таза. Тому єдиний вихід у такій ситуації – це профілактика тромбоемболічних ускладнень. Жодний пацієнт з переломом у ділянці проксимального відділу стегнової кістки, особливо літнього віку, в нашому центрі не обходиться без вживання низькомолекулярних гепаринів, він отримує їх у стаціонарі й ще 2-3 тижні вдома. Це значно знижує ризик післяопераційних тромбоемболічних ускладнень. Я завжди наголошую на цьому пацієнтам, яких виписують додому. Нині є достатня кількість лікарських засобів для тромбопрофілактики, які можна безпечно приймати без лабораторного контролю.
Як запобігти переломам шийки стегна? – Потрібно пам’ятати, що ймовірність перелому кістки, особливо в осіб жіночої статі, з віком зростає. Тому коли ви помітили, що втрачаєте масу тіла й зменшуєтеся в розмірі, а це один із симптомів остеопорозу, потрібно звернутися до лікаря, аби з’ясувати з допомогою інструментальних методів наявність чи, навпаки, відсутність цієї патології. І якщо в діагнозі – остеопороз, то такий хворий має вживати спеціальні препарати, які допоможуть поліпшити стан кісткової тканини. Це передусім ліки, які запобігають розвитку остеопорозу – препарати кальцію та вітаміну D3, дозування та тривалість прийому яких має визначити лікар. Адже для людей похилого віку потрібна значно більша доза цих лікарських засобів. Звісно, не варто забувати про рухову активність, фізичні навантаження, ранкову гімнастику та позитивні емоції. Фізіотерапевтичні процедури, масаж, лікувальні вправи поліпшать кровопостачання кінцівок, натренують м’язи. Коли виходите на вулицю в негоду або під час ожеледі, будьте уважними.
Розмову вела Лариса ЛУКАЩУК, м. Тернопіль.
