Наші пращури ставилися до Природи, до її дарів з великою вдячністю й побожністю, на противагу нинішньому споживацькому ставленню. Учитель-народознавець з Буковини, автор багатьох книг з історії побуту та звичаїв нашого народу, які називають Наддарами, видавець газети «Економічно-благочестивий вісник» Гарафіна Маковій розповідає про пошанування нашими предками всього того, що їх оточувало. У своїй пізнавальній книзі «У світі рослин» Гарафіна Петрівна показала «милосердя того коріння, з якого ми є. Тягнучись до неба із землі, ті, що були до нас, уміли глибоко шанувати все, що росло, квітло, плодоносило, вмивалося росою. Як ми відчуваємо родовий дух тих, хто поруч: брата, сестри, мами, тата, так ті, що мали Бога понад усе й тягнулися душею до Неба, відчували родовий дух з усім, що було на Землі створено Небесним Отцем, тому перебували з усім у тісному зв’язку, шанували.
Природа має що дати. Її щедро нагородив Небесний Отець. І вона ділиться з нами».
Не скубати рослину, а помочі просити
«Полин неси на млин, під млином закопай - і нічого не гадай: усе добре буде». Під млином закопували зірваний на Юрія (6 травня) полин, якщо вважали, що хтось тобі зле примівництвом (чарами) наробив. Полин - рослина, що має можливість стягувати негативну енергію й відводити її чимдуж подалі, от і відтягує на її знейтралізування цілком. Чекає нечистий - бо чорне притягується чорним, то щоб зло якнайпошвидше відійшло.
- Та не скубай (смикай) її, як коза, бо і вона, як і ти, жити хоче, а ліпше в неї
помочі попроси, а у Господа - благословіння, - вчить бабуся Домніка. - Як попросиш
її - віддасть себе доостанку, як Господь Сина віддав.
Тому зігнулася бабуся й лагідно:
Полиночку, полиночку, ходи до ня під сорочку,
Я покладу тебе в лужко, сама ляжу на подушку.
Я з тобою буду спати – меш (маєш) злих духів відганяти...
І здається, що сиза рослиночка сама відривається від землі, аби піти разом з бабусею до її дому.
Від бронхіту і від чорної енергетики
- Корінці молодого полину (свіжі), настояні на горілці в темноті, - компреси (примочки) на дві-три години тричі на день, як ґуля де яка уплодиласи, особливо на сосниці (груді), - виповідає перенесене із покоління в покоління бабуся Лікерія.
Тепер старенькі послуговуються цим настоєм ще й так: чайна ложка на три тепленької води, й полощуть горло при бронхітах та астмах, а також, як розпухають під протезами ясна, тримають цей розчин кілька разів на день у роті до двох-трьох хвилин.
Протирають таким розведеним розчином добре вимиті потріскані п’яти перед тим, як змастити їх гусячим салом. Посудину від розчину після змащення п’ят салом кладуть на вогонь (плиту, конфорку) - би трісла, зі словами «Смерть сатані».
Перша ознака тріскання п’ят - погана родова, яку ми притягнули своїми гріхами, або чари, які притягують чорні хвилі з чорних зон землі. Особливо уразливе місце на енергетичне виснаження - п’яти, ото вони й найбільше страждають.
Посудина, зіткнута з таким настоєм, утворює магнетичні хвилі, здатні з наших пальців витягувати чорні кільця від лихих пристрастей, а що на наших пучечках відбито увесь організм, то давно вже доведено наукою.
Насичена посудина витягнутим із нас злом, як переповнена чорними великими кусючими мухами, потрапляючи на вогонь, «вкидує» те все в очищувальну силу вогню.
Згорають, в перевазі, чорноти від курців, рукоблудства, родових проклять, лихослів’я, чварів. Іде оздоровлення, в першу чергу, в район серця, нирок, печінки. У нащадків, з того, що показує Небесний Отець на молитву, оберігаються зуби.
Де полем полин сіється, там нечисть корову не б’є. Коров'ячий молоко з полином вкритого поля витягувала катаракт (примочку на ніч на кутику хворого ока від вилиці).??? Такий же компрес маленькій дитині на пупок, якщо запори, кружечок (як п’ять копійок) сиру на перенісся, як нестримно болить голова...
По полину вибирали місце під хату
Де полин не родив, самі туди пересаджували рослину. Як там не приймався, то треба те місце минати, святою водою кропити, молебні на нім відправляти або спорудити каплицю во ім’я слави Ісуса Христа: «щось дуже вже недоброго вчинилося на тотій землі».
Так і місце на хату вибирали: пробували, чи буде родити полин. Або, вибравши місце, потрушували на ніч. Якщо в’янув нормально, то нормальним і місце було, а якщо скручувався, жовтів, ставав кінцями як обгорілий – подалі від місця отого йди.
Мама в кіски вплітала дитині полину, би злі очі її не виділи.
Молодиці розтирали в долонях цю рослину й долоньками зволожували обличчя, як виходили з дому, би лихий вітер не перейшов, зло в лице не дихнуло, ноги ніхто не втяв.
А з того, що бачу, дійсно, висвітлювалася оселя від набіглого за літньо-осінній період негативу. Полин чорними ходами вимітав нечисте, яке прагне нам заважати й сьогодні.
Кидали полин в північно-західні кути хати. Це зони підвищеної негативної дії, пікова чорнота землі. Якщо там немає полину, а хата сповнена гріхами, йде через вугол піддування чорною енергією, множить чорноту. Якщо є полин, то кладеться перетинок між хатнім і зовнішнім злом.
Прожовувати й спльовувати горошини полинового цвіту - чиститься організм у цілому, кріпнуть ноги, черепна частина, не так псуються зуби. Блудливому чоловікові стебла сухого (з цвітом уже) під подушку, під матрац, під ліжко: не піддається так легко силам сатани, чарам.
Затикали полин, би лиха доля не мучила, і до хрестинних та вінчальних свічок, до вінчика молодої. Полин клали особливий. Зібраний на святу Богородицю, жіночий день, 21 вересня, коли день народження Матері Божої.
На полинове гніздо (сплітали, як кошичка) клали бербеницю (середнього виміру діжу) з бринзою, би зло, що ловиться за ногами, ніколи не збавило засолену білину. З того, що бачу, воістинно полин ізольовував бочівочку від поганого впливу з долини, тобто - із землі, хоч була вона на стільчику чи на ослоні, бо їду та воду ніхто не наважувався тримати без підставки, прямо на землі. Так же клали і під діжу з капустою на додавання чоловікові (людині, харчівникові) сили, під діжу з маратурями (квасяться разом ошпарені помідори, пастаї (проварені лопатки), надварена морква, огірки, ошпарений перець).
Під огірки уже не клали. «Огірок з полином си не знає, - казала бабуся Трандашіра. - При полині огірок стає не той: болит через него черево, щос приступає нудке до горла, шумит у вухах, болит голова... А от капуста, бринза, маратурі, як підстелюєш під бочівочку полину, май довго добрими си тримают і в середині від них май добре...»
Настоянка від багатьох хвороб
Полинова настоянка на спирту - натирати, як набрякають ноги. Розтирати зволоженими в ній пальцями мочку лівого вуха - поліпшується зір, навіть може розсмоктатися катаракт, чистяться жіночі дітородні основи, проходять хвороби бронхів та горла.
Якщо робити невеличке хрестоподібне начертання чоловікові на два пальці вище міжбедренного каналу — підвищується потенція, кріпне дітородне начало. Такою настоянкою, трохи розбавленою водою, змащують дітям вхід до заднього проходу (сантиметрів п’ять), якщо в них глисти, особливо - гострики. Якщо в дітей нежить, що аж душить, пальцем, змоченим у настоянці, натискували за лівим вухом, відшукавши його середину: десять-двадцять натисків робили кілька разів протягом доби. Дитина заспокоюється, гарно спить.
Настоянкою змащують на ніч губи, якщо сняться погані сни.
Половину чайної ложки на склянку води старим чоловікам, як бунтується кишечник чи мучать солі, а також для бадьорості. Ранками, натщесерце, за 10-15 хвилин до сніданку.
Старі бабусі пили настойку полинову (кілька капель на склянку води), як боліло серце, спухали ноги, крутило кістками, закисали очі. Вона, помножена в силі водою, згонить з організму чорноту, тому кажуть: міцніють нерви.
Якщо на голові виходили якісь гулі-сальники, то промасажовували пальцями, вмокнутими в спиртову настойку, розведену навпіл водою.
Відвар глоду і чайна ложка (на склянку) настойки запобігають серцевому нападу, оживлюють і кладуть на місце, здавалося б уже намертво сплющені судини.
Густим відваром полину обхлюпували місця, звідки вилазить усяка нечисть, мили сволоки, би не точив шашіль (при генеральному прибиранні до великих свят), змивали голову, як щось плодилось у голові, мили свиню, котів, собак, як нечисть напосідала на них.
Цвіт полину вмокали в мед і давали злизати малій дитині, якщо вона мала страх чи заїкалась. Кілька разів на тиждень той самий. Якщо батьки старалися бути перед Богом в порядку - проходило. Тому, що рослини - тільки допоміжний засіб при чистоті душі вигнати з нас напосіле родове зло (чи з поганих зон землі, недоброго вампіричного ока місяця), що полює за нами, чи за якийсь мимовільний наш гріх зачепилося, примагнітилось, напосіло.
Відваром коренища старого сушеного полину збризкували вим’я корові, як пускали її на пашу, а також і губи, би їй ніхто нічого на вим’я та на стравохід не міг поробити.
Примочками з густого відвару чистого, без листочків і цвіту, стебла полину, обкутували шию (компреси ледь теплі), як робився на горлі кістяк, тобто перша- друга стадія зоба, гарячі - при геморої, крововиливних синцях.
Такі сухі стебла дрібнили на сантиметр-два й кидали десять-двадцять у пляшку, але із прозорого скла, хоч настоювали в шафі, в темноті, заливаючи спиртом. Пили, коли людину знемагав кашель, особливо сухий, нестерпний, по маленькій, як мізинчик, порційці, розведеній навпіл водою, по п’ять-шість разів на добу.
У грудях попускало, йшла мокрота й робилося зразу легше, - каже бабуся Ція.
Полин на воді - не бути біді, йшли з полином до водоймища, би не було потопленика.
Усе то – розмова божих творінь
Полин на водичку, би вийшов на травичку! - гутькав з розгону у воду купальник, залишаючи за собою кетяжок цієї гіркої рослини. Як тепер бачу, рослина стягувала з нього за собою його чорноту і зло його життєвої оболонки вже не могло активізувати з дна. Кидали полин до водопоїв тварин, їх не підводили близько до річки, ручая, ставка чи криниці. Треба було носити звідти воду далеко, метрів за триста, до спеціально виколупаних з колод дерев’яних жолобків. Як скот наближався до тих колод, то діточки вже знали свою роботу: кинути кетяжок полину. Дівчатка підходили до кущика полину, гладили його ніжно, і якась промовляла:
Гусля з Божого саду, дай вовечкам розраду,
Як прийдеш до них з водою - Бог буде з білиною (молоком).
І дуже дивилися, чи рослиночка хоче. Ні - йшли до іншого полинового кущика. Так вчилися любити, шанувати природу, розуміти її дихання, опікуватися нею, так природа, розуміючи потреби людини, віддавала себе. І немає тут ніякого язичництва, а розмова милосердного Божого творіння - людини з іншим, нижчого рівня творінням Творця.
І ніхто те, нижче творіння, не клав замість Творця, не заперечував тим Бога.
Полиновим, тільки полиновим віничком, змітали стіни від павутиння, збирали павуки. Павук і павутиння - це живі очі темного земного зла, чорні провідники.
- Зачепити павука, коли ти хоч в якомусь гріху, - не обберешся лиха, - кажуть
старенькі, - знешкоджує їхню чорну силу тільки полин.
З того, що показує Небесний Отець на молитву, павук не шкодить зовсім людині чистій. Своєю чистотою вона цілковито переділяється з чорним павуковим світом.
Але якщо людина є нехлюйниця душею (недоброзичлива, зла, бездумна, неорганізована), павук усугубляє її злі чинники, накопичує й затягує до неї звідусіль різні духові нечистоти.
Змітаючи полиновим чи вербовим віничком (верба теж цілюща: від знаку Вербної Неділі) - все те переходить йому (віничку).
Кілька сухих цвітучих стебел полину (що від кореня до вершечка) клали дитині під подушку, впоперек, стержняками до кімнати, вершком до стіни, якщо вона погано спить чи кричить уві сні. Спала усміхаючись, солодко…
