Одного разу пастух образив якогось чоловіка, а той затаїв на нього злість і заповзявся помститися. Він знав, що той пасе тварин у віддаленій місцині, де майже ніхто не ходить, і надумав скористатися цим і викопати глибоку яму, щоб отарник упав у неї. Пізно вночі він почав копати. Коли викидав землю, то уявляв собі, як його кривдник потрапить до ями і, можливо, щось зламає собі або навіть помре в ній, не змігши викарабкатися звідти. Або, принаймні, в яму впаде його корова, вівця чи, в найгіршому разі, коза. Він так довго й завзято копав, мріючи про помсту, що не помітив, як яма ставала все глибшою. Аж ось почало дніти, і копач опам’ятався. І яким же було здивування, коли він побачив, що за цей час викопав таку глибоку яму, що сам уже не в змозі вилізти з неї. Тож, перш ніж навіть подумки рити яму іншому, згадай: для того, щоб викопати її, тобі самому доведеться в неї потрапити, бо першим у ній опиняється той, хто її копає. І перш ніж забруднити когось, спочатку тобі доведеться забруднити свої руки.
С. Шепель.