ПОМИРАТИ ВСІ ВМІЮТЬ, ТРЕБА НАВЧИТИСЯ ЖИТИ!

ПОМИРАТИ ВСІ ВМІЮТЬ, ТРЕБА НАВЧИТИСЯ ЖИТИ!

«І не просто жити!» - ці слова належать Порфирію Іванову, або, як називають його послідовники, Учителеві. Усім добре відома біографія й головний доробок Учителя «Дитинка» («Детка»). Тому мені б хотілося докладніше розглянути сам світогляд Порфирія Іванова. Так склалася суспільна думка, що Порфирій Корнійович вважається богом моржів. Але, на мою думку, це дуже поверхове судження. Його вчення непередавано ширше, це не тільки загартовування холодною водою й купання в ополонці. У мене, як і в багатьох послідовників Іванова, виникли запитання. Як у простому трудівнику-шахтареві зародилося й розвилося таке глибоке космогонічне вчення про природу й людину? Що було першим імпульсом зародження в простому хлопцеві основ Раджі-йоги, йоги моральної свідомості й духовного розвитку?

НЕВИЛІКОВНА ХВОРОБА - РОЗПЛАТА ЗА ГРІХИ

Бурхлива й насичена юність привела молодого задиркуватого хлопця до особистої драми. Коли йому було ледь за тридцять, у нього виявили рак правої руки. Цю невиліковну в ті часи хворобу він сприйняв як кару за всі свої численні гріхи. Від природи Порфирій Корнійович був відчайдушно сміливим і чесним щодо себе. Він не став чекати болісної й неминучої смерті, а вирішив піти й розчинитися в природі. Повністю й цілковито віддатися холоду й замерзнути. Мені здається, що це не був розпачливий чи боягузливий вчинок. Страх стискає свідомість і серце. У страху й тривозі людина стискується й мерзне, любов у волі лише живе. Іванов переступив у собі людське «Я», людське Его. У той морозний день він справді злився з природою. З його душі назавжди зник страх, він став вільним і, отже, назавжди закоханим у життя, в людей, у природу. Усвідомивши глибину його перетворення, я написав вірш: Если следы занесло, Если слезы застыли, Если Светило зашло, Если тебя все забыли, Можно рухнуть в сугроб И распахнуть все, раздеться, И остудить снегом лоб, И освежить снегом сердце, И замереть, и застыть, И зазвенеть под луной, И отпустить, и отплыть В небо седое волной.

СМІЛИВЕ СЕРЦЕ ПЕРЕМОГЛО МОРОЗ

Він не зміг замерзнути, непомірно сміливе серце билося в його грудях. Він зцілився не тільки від раку, він зцілився від людського егрегора. Порфирій Корнійович реально відчував Природу як єдиний живий організм, а не метафору. Вони спілкувалися один з одним, як дитина з дбайливою матір’ю. Коли фашисти заради цікавості намагалися його заморозити (катали на мотоциклі голяка, обливали на лютому морозі водою, протримали в холодному сараї всю ніч), вони неабияк здивувалися - такого просто не могло бути! Жодна жива істота такого холодового удару витримати не може. Генерал Паулюс сам видав йому охоронний документ з метою вивчення цього феномена. Усе його життя дивовижне. Він казав: «Выход мой в Свете! Я не боюсь врага никакого, даже своей смерти. Человек я земли, дышу очень крепко, А резко говорю не про какое-либо чудо, А про Природу, про практическое, физическое явление. Самое главное - чистый воздух, вдох-выдох, Снежное пробуждение, мгновенное выздоровление!»

Коли рано-вранці ви вийдете зі свого будинку на Природу, постарайтеся згадати Вчителя, його відчайдушну сміливість, його абсолютну відкритість перед Матінкою-Природою. Подумки побачте його образ, зверніться до нього, але не з проханням і скаргою, а з радістю й вірою, і він відгукнеться. Суть свого вчення Порфирій Корнійович простими народними словами виклав у головній праці свого життя «Дитинка».

«ДИТИНКА»

Мені незабаром виповниться 85 років. 50 із них я віддав практичному пошуку шляхів здорового життя. Для цього я щоденно випробовую на собі різні властивості природи. Особливо суворі її сторони. Я повен бажання весь свій досвід передати нашій молоді й усім радянським людям. Це мій подарунок їм. Дитинко, ти повний бажання принести користь усьому радянському народу, що будує комунізм. Для цього ти постарайся бути здоровим. Сердечне прохання до тебе: прийми від мене кілька порад, щоб зміцнити своє здоров’я:

1. Двічі на день купайся в холодній, природній воді, щоб тобі було гарно. Купайся, в чому можеш: в озері, річці, ванні, приймай душ або обливайся. Це твої умови. Гаряче купання завершуй холодним.

2. Перед купанням або після нього, а якщо можливо, то й разом із ним, вийди на природу, стань босими ногами на землю, а взимку на сніг, хоча б на 1-2 хвилини. Вдихни через рот кілька разів повітря й подумки побажай собі й усім людям здоров’я.

3. Не вживай алкоголю й не кури.

4. Намагайся хоч раз на тиждень повністю обходитися без їжі й води: з п’ятниці 18-20-ї години до неділі 12-ї години. Це твої заслуги й спокій. Якщо тобі важко, то тримайся хоча б добу.

5. О 12-й годині дня в неділю вийди на природу босоніж і кілька разів подихай і поміркуй, як написано вище. Це свято твоєї справи. Після цього можеш їсти все, що тобі подобається.

6. Люби природу, яка тебе оточує. Не плюй довкола й не випльовуй із себе нічого. Звикни до цього - це твоє здоров’я.

7. Вітайся з усіма й усюди, особливо з людьми літнього віку. Хочеш мати в себе здоров’я - вітайся з усіма.

8. Допомагай людям, чим можеш, особливо бідному, хворому, скривдженому, нужденному. Роби це з радістю. Відгукнися на його біди душею й серцем. Ти віднайдеш у ньому друга й допоможеш справі Світу!

9. Переможи в собі жадібність, лінь, самовдоволення, корисливість, страх, лицемірство, гордість. Вір людям і люби їх. Не говори про них несправедливо й не приймай близько до серця недобрих думок про них.

10. Звільни свою голову від думок про хвороби, нездужання, смерть. Це твоя перемога.

11. Думку не відокремлюй від справи. Прочитав - добре. Але найголовніше - роби!

12. Розповідай і передавай досвід цієї справи, але не вихваляйся й не возвеличуйся в цьому. Будь скромним. Бажаю тобі щастя, здоров’я гарного.

ЩОБ ХВОРОБА НЕ НАЗДОГНАЛА - ПРАВИЛЬНО ДИХАЙТЕ

Порфирій Корнійович був дуже гарним цілителем. Він сам обливав людину 2-3 цебрами води. І вкладав на землю, доторкаючись своїми руками до маківки голови й пальців ніг пацієнта. По-перше, обливання Вчителем уже є благо, і, по-друге, він замикав усю енергетику людини між своїми руками, прочищаючи всі енергетичні канали своєю силою. Люди вставали з землі із уже проясненими очима. В індійських йогів є ціла наука про правильне дихання, називається вона пранаяма. По-індійськи - прана, у православ’ї - Благодать. Дихання за Івановим - вдумлива, енергетична дія. Він радить тягти повітря з великої висоти. Вище хмар, де чисто й морозно, де немає мирського туману. Треба реально відчувати тиск цього повітря, тиск небесної сили. При цьому багато людей можуть відчувати «свій», тонкий аромат прани. Часто люди відчувають запах сандалу, або свіжого сіна, або запах моря. Це дихання роблять після обливання. Очі дивляться за хмари, ловлять небесне Світло. Вдих повільний, глибокий. Пауза. Видих через рот - палкий, довгий, очищувальний. Пауза... Під час цього ми спостерігаємо, як наші внутрішні тіні (хвороби, страхи, комплекси) зникають із нашого тіла. Нейтралізуються. Межі між вами й Світом повільно зникатимуть. І в краплі роси відбивається небо. «…Дорогі ви мої, усі ваші хвороби від зманіженості вашої: від тепла, від смачної їжі, від спокою. Не бійтеся холоду, він мобілізує, як нині модно казати, захист організму. Холод кидає в тіло гормон здоров’я. Нехай кожний порозмірковує, що йому важливіше - справа чи малі радощі. На все має бути перемога. Людина повинна жити в перемозі; якщо її не здобудеш, гріш ціна тобі в базарний день... Навіщо лікуватися, коли можна і треба хворобу в тіло не пускати! Потрібно лише правильно дихати...»

Володимир БОЛСУН, лікар- невролог.