ПОТРЕБИ ЗАЛОЗ ВНУТРІШНЬОЇ СЕКРЕЦІЇ, АБО ВІД ЧОГО ЗАЛЕЖИТЬ НАША МОЛОДІСТЬ

ПОТРЕБИ ЗАЛОЗ ВНУТРІШНЬОЇ СЕКРЕЦІЇ,  АБО ВІД ЧОГО ЗАЛЕЖИТЬ НАША МОЛОДІСТЬ

Основна функція залоз внутрішньої секреції, або ендокринних залоз, — виробляти специфічні речовини (гормони) і виділяти їх безпосередньо у кров чи лімфу. Чи може людина щось зробити, аби забезпечити нормальне функціонування цих залоз і тим самим подовжити молодість? Думаю, що може, причому використовуючи природні методи — забезпечуючи їх потрібними поживними речовинами й виконуючи спеціальні вправи для поліпшення їх кровопостачання.

Старіння починається з ендокринної системи

Існують іще методи штучного омолодження залоз: за допомогою таблеток, гормональних ін’єкцій, пересадження живої тканини. Однак вони недостатньо ефективні, оскільки настає короткочасне омолодження, але після закінчення курсу лікування можуть виникнути рецидиви.
Учені довели, що вплив з метою омолодження тільки на одну залозу не приносить користі організму в цілому. Всі залози внутрішньої секреції знаходяться у взаємодії одна з одною, тому, наприклад, надмірна стимуляція однієї залози може спричинити порушення діяльності інших.
Деякі вчені, які займаються проблемою омолодження, розробили спеціальну теорію. У ній найважливіша роль відводиться статевим залозам, які є джерелом життєвої енергії. Отже, омолодження цих залоз сприятливо позначиться на стані організму в цілому.
Проте гарна ідея не дала позитивних результатів. Було встановлено, що старіння людського організму відбувається не тільки через ослаблення функцій статевих залоз (хоча, звичайно, це сигнал про початок процесу старіння), а й порушення діяльності всієї ендокринної системи. Біологи вважають, що все ж безпосередньою причиною старіння є зміни, які відбуваються в сполучних тканинах.
Як же можна впливати на залози внутрішньої секреції? У цій статті мова піде про те, як поліпшити функціональний стан і діяльність цих залоз за допомогою основного чинника — харчування.

«Смакові пристрасті» залоз

Отже, давайте розглянемо, яка сировина потрібна залозам для того, щоб подовжити наше життя до 180 років.

Щитоподібна залоза

Ця залоза розташована на шиї, в ділянці трахеї і гортанних хрящів. Вона чинить істотний вплив на життєдіяльність людського організму. Під час нормального її функціонування людина почувається бадьорою і здоровою, виникає відчуття радості життя. У разі зниження функції щитоподібної залози з’являється швидка стомлюваність, шкіра стає в’ялою; в результаті порушення обміну речовин відзначаються уповільнений ріст волосся і ламкість кісток. Людина стає набряклою, млявою, апатичною, у неї знижуються розумові здібності і сповільнюються реакції. Слабо розвинена щитоподібна залоза негативно впливає на статеві залози, спричиняючи втрату інтересу до статевого життя. За нестачі в організмі тироксину (гормону щитоподібної залози), що містить йод, у людини з’являється зоб. Видалення цієї залози або її функціональна недостатність можуть зумовити симптоми старіння за порівняно короткий проміжок часу.
Потреби щитоподібної залози. Насамперед їй потрібен йод — для регуляції обміну речовин в організмі та збереження запасу тироксину в крові. Також щитоподібній залозі потрібні вітаміни групи В, вітамін С, тирозин — амінокислота, що бере участь у побудові білків.
Джерела йоду: продукти моря (краби, креветки, лосось), усі види морських водоростей, риб’ячий жир, помідори, редис, буряк.
Джерела вітаміну С: чорна смородина, лимони, апельсини, помідори, капуста, червоний перець, плоди шипшини.
Джерела вітамінів групи В: гречка, гриби, ячмінь, овес, квасоля, спаржа, картопля, висівки, капуста, свіжий горох, яблука, мигдаль, помідори, ріпа, пшениця, пивні дріжджі, печінка, яловичина, яйця, молоко і молочні продукти.
Джерела тирозину: молоко, горох, яйця, арахіс, квасоля, мигдаль, кунжут, авокадо, банани, насіння гарбуза.

Гонади, або статеві залози

Ці залози важливі як для забезпечення нормальної життєдіяльності організму в цілому, так і для нормального статевого життя. Вони виконують змішані функції, тобто виробляють продукти не тільки зовнішньої (потенційне потомство), а й внутрішньої секреції, які, потрапляючи в кров’яний потік, омолоджують організм. До статевих залоз відносяться яєчники (у жінок) та яєчка (у чоловіків). Відсутність потрібних елементів у споживаних продуктах харчування негативно впливає на функції статевих залоз і може зумовити стерилізацію — втрату здатності до дітонародження.
Потреби статевих залоз. Насамперед статевим залозам потрібні вітаміни А, С, Е і групи В.
Вітамін А забезпечує нормальну життєдіяльність яєчників і передміхурової залози. Як правило, порушення функцій передміхурової залози легко усувається під час введення в раціон харчування достатньої кількості вітаміну А.
Вітаміни групи В потрібні для збереження статевого потягу і потенції. Нестача цих вітамінів супроводжується нервозністю, дратівливістю, почуттям страху, що призводить до зниження статевої активності.
Для функціонування яєчників потрібен вітамін С. Його відсутність, зокрема, зумовлює анемію. У чоловіків нестача вітаміну С спочатку знижує здатність до дітонародження, а потім призводить до втрати статевого потягу.
Вважається, що вітамін Е збільшує здатність до відтворення потомства. Відсутність або нестача цього вітаміну може спричинити статеву стерилізацію.
Потрібно знати, що голодування призводить до втрати статевого потягу. Для нормального функціонування статевих залоз потрібна білкова дієта. Зокрема, дуже важливий аргінін — незамінна амінокислота, присутня в одному з білків.
Крім того, потрібні мінеральні речовини, зокрема залізо і мідь.
Джерела вітаміну А: риб’ячий жир, картопля, капуста, ріпа, помідори, печінка.
Харчові джерела вітамінів В і С див. вище.
Джерела вітаміну Е: пророщена пшениця, салат-латук, яєчний жовток, зерна злаків, соняшникова олія.
Джерела аргініну: яйця, молоко, овес, арахіс, пшениця, дріжджі та інші білкові продукти.
Джерела заліза: квасоля, горіхи, пшениця, овес, родзинки, яйця, зелені овочі. Залізо міститься також у м’ясі, але при цьому погано засвоюється організмом.
Джерела міді: пророщена пшениця, сочевиця, квасоля, петрушка, гриби, спаржа, печінка.

Надниркові залози

Надниркові залози являють собою дві парні залози завбільшки як великий палець руки, прилеглі до верхньої частини кожної нирки (звідси й назва). Кожна залоза складається з двох утворень, різних за своєю будовою і функціями: зовнішнього шару — кори, і внутрішнього шару. Кожне з цих утворень виробляє певний секрет. Наприклад, гормони кори надниркових залоз впливають на вуглеводний обмін, статеві функції, сприяють підвищенню захисних реакцій організму і працездатності м’язів. Надниркові залози виробляють гормон адреналін, який стимулює обмін речовин.
Ще їх називають залозами протиборства або виживання, оскільки продукти їх секреції забезпечують організму приплив енергії і життєвих сил.
Потреби надниркових залоз. Насамперед їм потрібні продукти з високим вмістом білка, а також вітаміни А, С, Е. Як і для щитоподібної залози, для надниркових залоз дуже важливий тирозин. (Харчові джерела вітамінів А, С, Е, а також тирозину див. вище).

Навколощитоподібні, або паращитоподібні, залози

Ці чотири важливі залози розташовані на шиї біля щитоподібної залози (по дві з кожного боку) і, як правило, прилягають до неї, тому до недавнього часу їх вважали її частиною. Основна функція цих залоз — регуляція фосфорно-кальцієвого обміну в організмі. Ослаблення функцій навколощитоподібних залоз позначається в першу чергу на діяльності нервової системи: у людини виникає неконтрольоване роздратування, відзначається підвищена збудливість.
Потреби навколощитоподібних залоз. Насамперед їм потрібен вітамін D. Він допомагає організму засвоювати кальцій, регулює фосфорно-кальцієвий обмін. Знижений вміст кальцію в крові може спричиняти алергію, судоми і спазми.
Джерела вітаміну D: яєчний жовток, риба і риб’ячий жир. Оскільки вітамін D утворюється під впливом сонячних променів, то влітку дефіцит його в організмі менш імовірний. Взимку в їжу слід додавати жир, що міститься в печінці тріски або палтуса.
Джерела кальцію: молоко, домашній сир, апельсини, яблука, капуста, огірки, салат-латук, редис, пшениця, морква, буряк, мед.

Вилочкова (зобна) залоза

Ця залоза розташована в грудній клітці, за верхньою частиною грудини. Період найбільшої активності цієї залози — дитинство, тому вважається, що з віком втрачається її значимість для організму. У процесі старіння (а також у період статевого дозрівання) відбувається зменшення ваги і розмірів вилочкової залози, часткове заміщення її тканини жировою. Ця залоза знаходиться у функціональному взаємозв’язку зі статевими залозами і корою надниркових залоз.
Потреби вилочкової залози. Для її функціонування потрібні вітаміни групи В (харчові джерела див. вище).

Підшлункова залоза

Розташовується в черевній порожнині. Подібно до статевих залоз, вона виконує як внутрішньо-, так і зовнішньосекреторні функції. Виробляє гормони інсулін (бере участь у регуляції жирового обміну в печінці). Під час недостатнього утворення або виділення інсуліну може розвинутися цукровий діабет.
Потреби підшлункової залози. Насамперед — вітаміни групи В, які сприяють утворенню інсуліну. З мінеральних речовин — сірка і нікель. Потрібні також цистин (сірковмісна амінокислота) і глутамінова кислота.
Джерела цистину і глутамінової кислоти. Вони присутні в більшості білкових продуктів, зокрема в молоці.
Джерела сірки: капуста (брюссельська, цвітна, білоголовкова), салат-латук, полуниці, аґрус, яєчний жовток, ріпа, цибуля, горіхи, морква, мигдаль, огірки, часник, інжир, суниці, картопля, редис.
Джерела нікелю: свіжі овочі, м’ясо, горох, гречана і вівсяна крупи, сушені гриби і сушена цибуля.
Отже, тепер ви знаєте, що нормальне функціонування залоз внутрішньої секреції — основа здоров’я та довголіття. І на закінчення хочу сказати ще про один важливий момент: залози дуже чутливі до концентрованої уваги. Якщо ви зосередитеся на одній залозі, уявляючи собі її і повторюючи, що вона функціонує відмінно, то незабаром переконаєтеся в тому, що її діяльність дійсно покращилася.
Метод концентрації уваги потрібно застосовувати регулярно (бажано щодня). На це вам буде потрібно всього кілька хвилин — вранці або перед сном.

(Джерело: книга Джустін Гласс «Жити до 180 років». Розділ «Потреби залоз внутрішньої секреції».)