ПОЗІХАННЯ - ПОТРЕБА МОЗКУ

Вам захотілося позіхнути? «Це нормальна реакція! — стверджує Роберт Провін, професор фізіології Мерілендського Університету. — Позіхання — вкрай заразливий процес. Варто побачити людину, яка позіхає, чи почути звук позіхання, або герой книги, яку ви читаєте, позіхає — і ви теж почнете позіхати. Навіть, сидячи в темряві в абсолютно порожній кімнаті, варто лише подумати про позіхання — і ви обов’язково позіхнете», — стверджує професор. Наука пояснює позіхання потребою постачання в мозок великих доз кисню. Однак Провін вважає, що все не так просто. Своїми експериментами він довів, що навіть у надзвичайно збагаченій киснем атмосфері людина позіхає так само, як і в збіднілих киснем умовах. Здатність позіхати з’являється протягом першої третини внутрішньоутробного розвитку. Позіхання слугує сигналом про зміни в організмі. Зазвичай супроводжується переходом від стану неспання до сну. Однак, хоч як дивно це звучить, часто позіханням супроводжується зворотний перехід — від сну до активної або до підвищеної готовності. Наприклад, якщо музикант перед концертом дуже часто позіхає — це не означає, що він не виспався. Просто його організм готується до серйозних навантажень під час відповідального заходу. Позіхання також є для людей синхронізатором групової поведінки. Коли людина позіхає — запускається ланцюгова реакція, яка залучає до себе всіх навколишніх. Так, незалежно від змін, що відбуваються в нашому організмі, ці процеси синхронізуються з оточуючими. Підготувала Оксана ОСТРЯНКО.