Гострий простатит - шлях до катаракти
Розповіді мого діда Єрмолая Наумовича Картавенка завжди були довгими, яскравими та цікавими. Особливо часто дід розповідав про тріумфальний Брусиловський прорив. Тоді, влітку 1916 року, в Росії багатьом здавалося: ще один крок, ще одна-дві наполегливих фронтальних атак і німецько-австрійським імперіям буде кінець. Але не вийшло, не сталося… Натомість близько 500 тисяч російських солдатів і офіцерів були блоковані німцями між Луцьком і річкою Буг у районі Бузької трясовини. У непролазних болотах від дизентерії, малярії, фурункульозу, голоду та іншої лихоманки загинуло близько 150 тисяч людей. А з тих, хто з надзвичайними зусиллями все ж вирвався з Бузького котла, було списано близько 90 тисяч.
Мій дід був військово-польовим хірургом, тож розповідав, що величезна кількість із них страждала від ревматичного ураження серця та запалення простати, тобто передміхурової залози. Так само, зі слів діда, його та його колег уразив той факт, що солдати й офіцери, які мали запалення простати, дуже швидко сліпли внаслідок катаракти, яка агресивно прогресувала. Цю форму катаракти так і прозвали в народі – «болотне більмо». Багато з цих стражденних після операції більма позбулися, але повернути повноцінний зір молодим у своїй більшості людям, звісно ж, не вдалося.
Тільки через багато років я розгадав цю загадку «болотного більма». Уже коли був не тільки дипломованим лікарем, а й доктором медичних наук, професором, членом-кореспондентом Міжнародної Академії китайської медицини, я дуже зацікавився цією темою. І виявилося ось що.
Будь-які види простатиту різного походження призводять до помітної депресії чоловічого статевого гормону тестостерону. Основною відповідальною ланкою в чоловічому організмі за якість і кількість тестостерону є печінка. Унаслідок складних біохімічних процесів, які супроводжують запалення передміхурової залози, печінка реагує, як кажуть на Тибеті, виробленням «молодої, незрілої жовчі». У такій жовчі своєю чергою спостерігається різке зменшення так званого зорового чи жовчного пурпура, а саме біохімічної речовини, яка відповідальна за якість кольорового зору.
Як наслідок, відбувається системний збій у трансляції світлового сигналу в мозок. І як відповідна реакція з боку кришталика - його швидке старіння, в’янення, руйнування самої тканини кришталика з формуванням катаракти. А в разі гострого нелікованого запального процесу передміхурової залози - утворення в тілі кришталика більма, тобто місця, яке практично не пропускає через себе світло.
Отже, хочете зберегти зір - не допускайте розвитку простатиту! Користуйтеся для цього безпечними методами. А насамперед введіть до свого харчового раціону правильні продукти.
Профілактика простатиту істівними рослинами
Стародавня медицина, особливо Сходу, завжди надавала простаті величезного, якщо не першорядного, значення. Вітчизняна народна медицина теж багата на рецепти профілактики ураження й лікування передміхурової залози. У більшості випадків вони складаються з їстівних цілющих рослин, які можна безбоязно ввести до свого щоденного харчування. Це не тільки вбереже сильну частину людства від проблем із простатою, а й додасть «чоловічої» сили.
Цибуля стимулює діяльність гладкої мускулатури, значно збільшує статеву активність, помічна в разі гіпертрофії передміхурової залози. Для профілактики аденоми передміхурової залози чоловікам рекомендується на ніч з’їдати цибулину середнього розміру. А щоб не відвернути від себе кохану, цибулевого запаху з рота можна легко позбутися, пожувавши перетинки волоських горіхів чи горілу скоринку хліба.
Часник на Русі здавна вважався засобом від «ста хвороб», починаючи від безсоння й закінчуючи глистами. Активно застосовують його й за аденоми передміхурової залози, зокрема, роблять часникові клізми й часникові аплікації на ділянку промежини та попереково-крижовий відділ хребта.
Горіхи волоські містять ненасичені жири, що затримують розвиток склеротичних змін у залозистих тканинах. Тому ядра волоських горіхів дуже корисні за початкових ознак гіпертрофії передміхурової залози.
Горіхи лісові (ліщина) корисні як загальнозміцнювальний засіб. У смаженому чи висушеному вигляді з медом їх рекомендують вживати в разі загальної та статевої слабкості.
Морква посівна активізує внутрішньоклітинні окисно-відновні процеси, регулює вуглеводний обмін, тому активно впливає на артеріально-венозну систему. Морквяний сік натщесерце - чудовий стимулювальний засіб, регулярне його пиття підвищує тонус, знімає нервове напруження, посилює роботу статевих залоз і значно збільшує при цьому кількість та якість чоловічих статевих гормонів. Проте слід пам’ятати, що вживання морквяного соку без олії (5-6 крапель на 100 мл соку) може зумовити так звану «морквяну жовтяницю».
Петрушка здатна активізувати сечовий міхур і товсту кишку, а також рефлекторно посилює залозисту субстанцію передміхурової залози. Настої та відвари листя, плодів і коренів петрушки успішно справляються з різними недугами, в тому числі й неврозами, що опосередковано позитивно впливає на якість сексуальної активності чоловіків. Ось один із рецептів застосування петрушки: 2 ст. л. подрібнених коренів та трави залити 300 мл окропу, настояти 2 години, перецідити. Приймати по 2-4 ст. л. за 30 хв перед кожним прийомом їжі протягом 25-32 днів. Потім зробити двотижневу перерву й повторити курс.
Пастернак застосовують як м’який сечогінний засіб, а також для посилення статевої діяльності. Пастернак чудово зарекомендував себе як «ліки від страху» в чоловіків, які страждають від різних форм стенокардії, перенесли інфаркт міокарда.
Черемша за своєю ефективністю практично не поступається часнику. Протягом року, окрім періоду весни й початку літа, її використовують у маринованому вигляді. Ось один із найпростіших рецептів маринованої черемші.
Інгредієнти: 60 стебел черемші, 150 мл оцту, 1,5 ст. л. солі, 1 ст. л. цукру.
Стебла черемші обрізати з обох кінців, промити й відкинути на друшляк, щоб стекла вода. Потім на 2 години замочити сировину в холодній воді для видалення гіркоти. Маринад: в 1 л води додати оцет, сіль і цукор, довести до кипіння й охолодити до кімнатної температури.
Стебла черемші пов’язати в пучки по 10 чи 20 штук, поставити вертикально у високі простерилізовані банки й залити маринадом так, щоб вони були повністю покриті рідиною.
Банки можна закатати відразу ж (якщо черемшу маринувати на зиму) чи поставити на 5-7 днів у холодильник, якщо хочеться поласувати маринованою черемшею якнайскоріше.
Спаржа лікарська. У народній медицині настій молодих пагонів і відвар кореневища спаржі призначають за статевої слабкості й різних неврозів. Крім того, спаржу вважають одним з основних рослинних засобів у разі запалення простати й сечового міхура. У гомеопатії препарати спаржі лікарської застосовують за різних видів дистонії, що супроводжуються різким зниженням статевої активності. Ось один із рецептів: 2 ст. л. подрібненого кореневища залити 1 склянкою гарячої води, варити 20-25 хвилин, настоювати близько години, перецідити. Приймати по 1 ст. л. за 20-30 хв перед кожним прийомом їжі.
Також можна приготувати настій молодих пагонів: 3 ч. л. подрібненої сировини залити 1 склянкою окропу, настоювати 1 годину, перецідити, приймати по 1 ст. л. перед кожним прийомом їжі протягом 8-12 тижнів.
Селера знижує стомлюваність, збільшує працездатність, м’яко стимулює залози внутрішньої секреції в цілому, й статеві зокрема. Її успішно застосовують у разі імпотенції, спричиненої аліментарним (харчовим) ожирінням.
Фенхель звичайний (аптечний кріп) традиційно застосовують як засіб, що поліпшує загальний обмін речовин і поряд із селерою є унікальною цілющою рослиною, помічною за ожиріння. Фенхель рефлекторно збільшує вироблення чоловічих статевих гормонів і не тільки поліпшує загальне здоров’я чоловіків, а й вважається ефективним афродизіаком.
Сочевицю харчову з давніх пір радять уживати в разі захворювань нервової системи. Вважається, що вона робить людину терплячою та спокійною. Тож юшку з сочевиці настійно рекомендують чоловікам: густу - в обід, рідку - на ніч.
Топінамбур (земляна груша). В організмі людини полісахарид інулін, що міститься в топінамбурі, розщеплюється з утворенням фруктози. Це дає змогу практично виключити вживання глюкози, зловживання якої призводить до ожиріння. Крім того, топінамбур якісно й кількісно регулює розщеплення жирів і значно поліпшує статеву активність чоловіків.
Помідори широко використовують у лікувальному харчуванні як джерело вітамінів і мінеральних речовин, особливо солей заліза, які дуже потрібні для підтримання рівня гемоглобіну крові. Фолієва кислота, яка міститься в помідорах, активно нормалізує холестериновий обмін, благотворно впливає на роботу печінки, посилюючи її очисну функцію. Пектинові речовини (харчові волокна), на які багатий цей овоч, беруть активну участь у перистальтиці товстої кишки, тим самим запобігаючи закрепам, що є найчастіше опосередкованою причиною утворення аденоми передміхурової залози.
У середині ХХ ст. в помідорах було виявлено біохімічну сполуку під назвою лікопін. Саме йому приписують чарівний вплив на чоловічий організм в цілому, й на передміхурову залозу зокрема. Ось рецепт помідорового супу, який дуже популярний у Франції, Італії, Іспанії, а також у країнах Центральної та Латинської Америки: 0,5 кг свіжих помідорів ошпарити окропом, зняти шкірку, нарізати на великі частки й підсмажувати на 30 г масла протягом 5-7 хв. Готову масу розвести 1,5 л води, довести до кипіння, поступово додаючи зелений горошок, часник та моркву; сіль і цукор (до смаку). Цей суп можна подавати як холодним, так і гарячим, заправляючи сумішшю з гірчиці, хрону та фенхеля.
Гарбузи є традиційним засобом для нормалізації функції травного тракту. М’якоть гарбуза збільшує жовчовиділення, помічна за різних видів колітів з недостатнім, так званим млявим, випорожненням кишечнику. Крім того, варений гарбуз рекомендується для підвищення тонусу сечовидільної системи, нормальна функція якої тісно пов’язана з роботою передміхурової залози. А 50-100 мл соку гарбуза, випитого на ніч, заспокоюють нервову систему, стабілізують сон і є традиційним рослинним засобом, який запобігає передчасній еякуляції (виверження сімені).
Користуйтеся різними рецептами. Вибирайте ті, які підходять та подобають вам найбільше. І пам’ятайте головне: ви можете жити, не хворіючи.
Віктор КАРТАВЕНКО,
лікар-рефлексолог вищої категорії,
доктор медичних наук, професор, академік,
автор багатьох винаходів, книг і публікацій.
http://www.doktor-kartavenko
