Кажуть, що здоров’я за гроші не купиш. Здоров’я, звісно, важко придбати, а от ліки, аби, як висловлюються лікарі, досягнути довготривалої ремісії, можна. Що ж, скажіть, тоді робити нашим лікарям, які, призначаючи традиційну терапію, уже заздалегідь знають про важкі побічні ефекти і те, що пацієнт може лікуватися роками або ж мучитися від болю в очікуванні на чергову дозу наркотичного засобу? Не коритися обставинам, а перетворювати їх на сходинку до успіху, — саме цим гаслом керується у своїй майже тридцятилітній практиці сімейний лікар Мельнице-Подільської номерної лікарні Михайло КРАСІНСЬКИЙ.
ПЕРША ЛІКАРСЬКА ПЕРЕМОГА — ПОШТОВХ ДО ПРОФЕСІЙНИХ ПОШУКІВ
— Усе почалося з історії хвороби моєї тітки, якій на той час було 82 роки, а до того ж мала цілий букет болячок, я ж мав тільки три роки терапевтичної практики, — розповідає Михайло Красінський. — До мне вона звернулася, вже коли всю офіційну медицину обійшла та у народних цілителів побувала. Коли Михайло Іванович глянув на ногу, просто жахнувся — нігті на пальцях були темно-коричневого кольору, вся стопа стала синьою, а до коліна «розлилося« почервоніння. Діагноз — атеросклероз нижніх кінцівок, ускладнений гангреною. Варіантів терапевтичного лікування у цьому випадку медицина не має — тільки ампутація. — Ясна річ, зволікати не можна було, але я не хотів, аби тітка ногу втратила. Вирішив застосувати екстремальні методи — призначив їй підвищені, але терапевтично допустимі дози місклерону, — продовжує пан Михайло.— Був колись у нашій аптечній мережі такий препарат для лікування атеросклерозу. Уявляєте моє здивування, коли не пройшло й тижня, а тітка «оживилися«, біль поступово почав зникати, минуло безсоння, апетит з’явився. Я не вірив своїм очам, коли на ногах шкіра, яка була рожевою, поблідла, коричнево-сині ділянки почали набухати, під ними з’явилися пухирці. Це означало, що «процес пішов». Минуло ще два тижні, і під некротизованою шкірою з’явився молодий здоровий шкірний покрив. Старі некротизовані ділянки почали поволі відпадати, ділянки здорової шкіри — збільшувалися. Примітно, що й загальний стан жінки поліпшився — з ліжка встала, почала поратися по господарству і навіть грядки на городі обробляла. Це видужання стало для лікаря першою професійною перемогою. Він набрався сміливості і попросив у керівництва дозволу лікувати пацієнтів з подібними недугами, однак не отримав у цьому підтримки. Але відступати від свого «винаходу» Михайло Красінський не збирався — натомість віднайшов та перечитав усю наукову літературу з цього питання. Багато інформації щодо лікування атеросклерозу знаходив, хоч як дивно, і в спеціалізованих медичних журналах радянської доби. Якось знайшов статтю про застосування місклерону, в якій ішлося, що цей препарат поліпшує мікроциркуляцію крові, що супроводжується збільшенням капілярів, які функціонують, появою між ними анастомозів, це поліпшує живлення тканин. — Така інформація додала мені ще більше впевненості, повірив — я на правильному шляху. Крім того, у хворих, яким я призначав таке лікування, спостерігалося ще й підвищення рівня гемоглобіну, еритроцитарної маси, зменшення ШОЕ, поліпшення інших показників крові, — продовжує розповідь Михайло Красінський.
У РОЗВИТКУ БАГАТЬОХ ХВОРОБ ВИННІ ВІЛЬНІ РАДИКАЛИ
Відтоді минуло кілька років, але наукових пошуків не припиняв, по зернинах збирав потрібну інформацію. Якось у журналі «Фармамедикум» натрапив на дослідження німецького професора Курта Діма «Антиоксиданти: можливості застосування для профілактики серцево-судинних захворювань». Німецький дослідник доводить, що причиною багатьох недуг є порушення окисно-відновних реакцій в організмі, цієї думки дотримуються й більшість відомих європейських учених. У його дослідженні цілий перелік недуг, у виникненні яких беруть участь радикали кисню: це атеросклероз (коронарні, церебральні, кишкові, периферичні порушення кровопостачання), цукровий діабет та діабетична ангіопатія, захворювання легень та бронхів, емфізема, ревматичні захворювання і дегенеративні захворювання суглобів, онкологічні недуги, спричинені екзогенними чинниками, хвороба Паркінсона, інтоксикації. Природа створила складну систему ферментів та вітамінів, що здатні «піймати» радикали кисню. До головних антиоксидантів у нашому харчуванні можна віднести вітаміни С, Е, бета-каротин і селен. На жаль, часто внутрішніх та зовнішніх захисних механізмів виявляється недостатньо через те, що вільні радикали в надлишку утворюються від зовнішніх чинників: патогенних факторів забруднення атмосфери, цигаркового диму, ультрафіолетового сонячного опромінення, пестицидів та інших шкідливих речовин.
НОВИЙ ПОГЛЯД У ЛІКУВАННІ ОНКОЛОГІЧНИХ ХВОРОБ
Примітно, що числені епідеміологічні дослідження довели, що в людей, які вживають багато овочів та фруктів, помітний доволі низький відсоток виникнення пухлин та ризику серцево-судинних захворювань. Справжня загадка такої благотворної дії рослинного харчування на організм людини так і не розкрита, найімовірніше, важливу роль відіграє значний вміст у рослинних продуктах речовин, які мають антиоксидантну дію, зокрема, вітаміну С (аскорбінова кислота), Е ( альфа-токоферол), каротиноїди, а також селен. Здобувши таку інформацію, я почав застосовувати цей метод у лікуванні онкохворих. Хочу зауважити, що велике значення в лікуванні онкохворих та й пацієнтів з будь-якими захворюваннями відіграє «нормалізація» стану вилочкової залози, яка, як відомо, є своєрідним диригентом захисних сил нашого організму. Цю думку підтверджує й відомий професор В.І. Говалло. На жаль, визначити стан вилочкової залози з допомогою інструментальних методів неможливо. Але опосередковано — так. Річ у тім, що в процесі дозрівання лімфоцитів бере участь вилочкова залоза. Отож за кількістю та якістю цих клітин можна зробити висновок про поліпшення чи погіршення її функції стосовно якості захисних сил організму. Тому я орієнтуюся на результати цих лабораторних досліджень. Але препаратів, які б поліпшували функцію вилочкової залози в онкохворих, нині немає. То я помітив, що в разі використання місклерону в онкохворих збільшується кількість лімфоцитів — це свідчить про поліпшення функції вилочкової залози. Проаналізувавши механізми дії місклерону, я почав шукати препарати-замінники. Ними виявилися — ессенціале, тіотриазолін, полівітаміни, які потрібно використовувати (суворо!!!) за індивідуальними схемами. Хочу засвідчити, що результати такого лікування нині доволі втішні, особливо в онкологічних хворих... Я попросила поділитися враженнями про цей метод лікування одного з пацієнтів лікаря Красінського. Пан Ігор, мешкає в Мельниці-Подільській: — Мені 42 роки. Коли відбував чинну військову службу, застудив нирки, згодом довелося одну із них видалити. А 17 років тому прооперували з приводу раку кишківника. І ось нещодавно хвороба дала про себе знати: спина нила, увесь поперек ніби зацементувало, безсилля прикувало до ліжка. Але на операцію з видалення пухлини не погодився. Тому вирішив спробувати цей альтернативний метод Михайла Івановича. І знаєте, не вірилося спочатку, що буде хоч якийсь результат, а вже через 2 тижні біль зник, по господарству пораюся, і головне, що пухлина не прогресує значно, час покаже, але добре, що є надія. Коментар професора Тернопільського державного медичного університету Ігоря Галайчука: — Методи підтримувальної та паліативної терапії для інкурабельних онкологічних хворих мають на меті поліпшити якість життя таких пацієнтів і тривати настільки довго, наскільки така терапія виявиться ефективною. У подібних випадках дуже важливо оцінити життєвий статус пацієнта в той момент, коли така терапія буде ефективним засобом, а не лише підтримкою організму, що агонізує. Як правило, хворі на рак мають множинні метастази, що супроводжуються порушенням функцій органів, інтоксикацією організму, больовим синдромом, серцево-судинними змінами. Звісно, вилікувати хворого в цьому стані неможливо, але послабити прояви цих змін можна, у цьому й суть паліативної допомоги для онкологічних хворих.
Лариса ЛУКАЩУК, для «Здоров’я і довголіття». Тернопільська обл.
